Президентські виборчі перегони у Сполучених Штатах добігають свого кінця. Публічні виступи кандидатів від двох провідних партій Сполучених Штатів дають змогу провести аналіз загальних політичних позицій як республіканців, так і демократів. Хоч, звісно, публічна підтримка та оголошення кандидатами певних політичних позицій не обов’язково гарантуватиме дотримання оприлюднених поглядів у майбутньому.
Надзвичайно важливе значення на цьогорічних виборах мають зовнішньополітичні питання, передусім тероризм і проблема Іраку. Отже, яким є погляд республіканців і демократів на головного ворога США ХХI століття — тероризм? Стосовно цього питання партія Джорджа Буша вважає найдоцільнішим продовження політики переслідування бойовиків «Аль-Каїди» за кордоном і видачу терористів усіма країнами світу. Акцент робиться на проведенні політики недопущення поширення зброї масового ураження (ЗМУ) та дотриманні стратегії поширення свободи у світі на прикладі Іраку й Афганістану, оскільки вільні нації відкидатимуть терор. Демократи, в свою чергу, переконані, що боротьба з міжнародним тероризмом за допомогою створення та керування системою альянсів, при домінуючій ролі США як світового лідера, є найкращим способом захисту американців від тероризму. У своїх виступах Керрі постійно наголошує на приділенні більшої уваги консультаціям з ООН і її структурним підрозділом — Радою Безпеки. У політиці боротьби з тероризмом демократи переносять акценти з Іраку на Афганістан і персонально на Осаму бен Ладена. На їхню думку, ключовим моментом для вирішення проблеми є позбавлення терористів можливості переховуватися й набирати рекрутів.
У найгострішому на теперішній час для США питанні — проблемі Іраку — погляди обох партій також істотно розбігаються. Для республіканців Ірак залишається центральною країною у процесі боротьби із світовим тероризмом. Шлях до стабілізації в країні полягає в наступному: реконструкції, посиленні міжнародного альянсу миротворців, тренуванні іракських сил безпеки до 200 тисяч на кінець 2005 року та вільних виборах. Загалом, адміністрацією Буша планується виділити сім мільярдів доларів на Ірак протягом наступних місяців. Погляд демократів на Ірак має свою специфіку. На їхню думку, ключовими кроками для налагодження ситуації в цій близькосхідній країні є проведення саміту з усіма союзниками з проблеми Іраку, краще тренування іракських сил самооборони, широке залучення міжнародної коаліції за допомогою ООН і ефективніша робота з підготовки виборів, що поки заплановані на січень 2005 року. Для стабілізації ситуації пропонується закриття кордонів країни та збільшення кількості військ США в ній. У разі стабілізації ситуації — можливий початок зменшення контингенту за шість місяців після виборів. Головний момент зміни ситуації в Іраку — переконання арабських і взагалі мусульманських лідерів у тому, що в США відсутні власні прагматичні розрахунки на Ірак у довгостроковій перспективі.
Центральним моментом сучасного життя в США після 11 вересня 2001 року залишається питання національної безпеки. Тому особлива увага до нього з боку провідних політичних сил є цілком зрозумілою. Загальна лінія поведінки чинного президента та його партії — зміцнення внутрішньої безпеки шляхом боротьби з тероризмом у інших країнах (Ірак, Афганістан тощо). Важливими кроками видаються реформування розвідки й посилення її контртерористичної складової. У разі переобрання Буша, імовірно, відбудеться проведення через Конгрес подовження дії «Патріотичного акту». У дебатах Буш також зазначав про плани утилізації деяких ядерних об’єктів на території колишнього СРСР протягом 13 років. До намірів президента США входять також побудова та запуск системи протиракетної оборони (НПРО), проведення реформи збройних сил, укомплектування їх на добровільному наборі та відмова від масової армії.
Яку ж альтернативу пропонують демократи? На їх переконання, оптимальним є зміцнення національної безпеки шляхом посилення збройних сил, розвідки, більш чіткого та економного використання фінансів, заходами на створення альянсів з іншими країнами, повернення обличчям до ісламського світу та ізоляція радикальних мусульман. Важливим видається збільшення кількості представників різних служб безпеки та особливий захист хімічних і ядерних об’єктів на території США. Особливим питанням для Керрі є вирішення проблеми утилізації ядерних об’єктів на території колишнього СРСР протягом чотирьох років і збільшення фінансування на цю програму. У ключі захисту національної безпеки демократи пропонують розширення мережі з нерозповсюдження ядерної зброї та збільшення збройних сил США на 40 тисяч чоловік через введення в дію двох нових дивізій — бойової та допоміжної.
У питаннях економічного характеру і Буш, і Керрі намагаються максимально чітко окреслити свої політичні позиції, що проявилося й під час теледебатів. Чинний президент виступає за збільшення зайнятості та зменшення податків для всіх категорій населення. Серед його економічних ініціатив є вдосконалення політики кредитування на дитячі потреби, дотримання політики фіскальної справедливості й створення пільгового податкового режиму для малого й середнього бізнесу. У свою чергу Керрі в питаннях економіки виступає за збалансування бюджету, більш чітку фіскальну відповідальність, скорочення зовнішнього боргу вдвічі. На його думку, для стимулювання економіки в країні оптимальним є вкладання інвестицій в робочі місця в самих Штатах та в інноваційну сферу. Важливим кроком демократів із зазначеної проблеми є збільшення податків на компанії, що переносять робочі місця за межі США, та на тих громадян, хто заробляє понад 200 тисяч доларів на рік. Боротьба з утечею капіталів, розширення кредитування освіти, підняття мінімальної зарплати з 5,15 до 7 доларів на годину також входять до низки передвиборних обіцянок Керрі, але чи здійснить він їх у разі перемоги?
Незважаючи на розбіжності в політичних позиціях обох кандидатів та їхніх партій, схоже, що американський виборець для себе вибір вже зробив. Відповідно до останніх опитувань, громадяни США здебільшого переконані, що перемогу в перегонах все ж таки отримає Буш. Такі настрої можуть стати останньої краплею на користь Буша, оскільки вони створюють відомий ефект солідарності виборців з переможцем. Незважаючи на те, що відрив Буша від Керрі, за останніми дослідженнями громадської думки, становить лише 4%, на 20% більше американців упевнені, що саме чинний президент повторно виграє вибори. З огляду на такі настрої, частина прихильників Керрі може в день виборів віддати свої голоси Бушу. Цією частиною може стати третина прихильників Керрі, які дотримуються думки, що він програє вибори. У Буша, в свою чергу, частина «ненадійного» електорату, яка не вірить в перемогу свого обранця, становить лише одну вісімнадцяту від загальної кількості прихильників. Зіграє на руку чинному президенту й надзвичайно висока активність виборців на цих перегонах, яка змусить навіть затятих песимістів прийти та проголосувати.
Американські вибори цього року, до речі, як і українські, для пересічних громадян, політичних партій і їхніх висуванців є суцільним марафоном на виснаження, від якого вже втомились усі учасники. У той же час у спортивному стилі кожна сторона президентських перегонів намагається зробити ривок перед фінішем, що принесе їй перемогу. У цей ривок вкладаються всі зусилля та ресурси, а отже, ставки на переможців істотно зростають.
