Зауваження президента Барака Обами, зроблене в приватній бесіді з російським колегою Дмитром Медведєвим на сеульському саміті в березні, викликало справжню політичну бурю між Білим домом і кандидатом в президенти від республіканців Міттом Ромні. А ще воно відкрило давно назрілу суперечку на тему, чи залишається Росія супротивником Америки номер один.
Наприкінці зустрічі з Медведєвим Обама заявив, що після листопадових виборів матиме «більше гнучкості», щоб зайнятися таким суперечливим питанням, як протиракетна оборона (ПРО). Це зауваження викликало тривогу серед республіканців, мовляв, Обама задобрює Кремль тим, що йде на значні поступки по ПРО. Деякі лідери-республіканці навіть звинуватили Білий дім у таємних угодах, що зачіпають національну безпеку США.
У свою чергу демократи напосіли на Ромні, апологета холодної війни, за заяви про Росію, яка залишається «геополітичним ворогом номер один» для Америки. Сам Обама раніше стверджував, що Путін ще досі однією ногою стоїть у минулому, в холодній війні. Але всі ці порівняння в дусі холодної війни не дають відповіді на найважливіше питання: при сьогоднішніх геополітичних розкладах Росія для США партнер чи конкурент? Відповідь така: праві обоє, і Обама, і Ромні.
Обамівська програма «перезавантаження» Росії ѓрунтувалася на передумові, що Москву можна залучити до співпраці через увагу до спільних проектів. І це спрацювало при підписанні нової угоди про контроль над озброєннями, що дало НАТО доступ до Афганістану через колишній радянський кордон, і при застосуванні обмежених санкцій ООН до Ірану. Проте у ширшому масштабі Ромні правий: відроджена Росія зрештою загрожує інтересам США в багатьох сферах. Його точку зору поділяють багато високопоставлених республіканців, у тому числі — сенатори Джон Маккейн і Джон Кайл.
На думку Ромні, ядерний арсенал Росії, її енергетична політика, її географічне положення між Європою і Азією, право вето в Раді безпеки ООН і внутрішня авторитарна політика кидають неабиякий виклик Вашингтону. А серед регіональних загроз — майбутнє України та інших колишніх радянських республік, які намагаються уникнути включення в новий блок під керівництвом Москви.
Хоча Ромні не називав конкретно України або ще якогось більшого регіону, він виступає за розширення НАТО на схід, засуджує захоплення Росією грузинської території і підтримує розгортання системи ПРО в Центральній Європі.
При цьому міжнародну політику Обами Ромні називає слабкою і нерішучою. Хоча багато що з цього — просто передвиборча риторика, представники-демократи самі агресивно захищають президента, називаючи коментарі Ромні щодо Росії «необачними і небезпечними». Також демократи наголошують на успіху міжнародної політики Обами в знищенні керівництва «Аль-Каїди», закінченні іракської війни і започаткуванні перехідного процесу в Афганістані.
Якби Україна була демократичною країною, що розвивається, і бажала б вступити до НАТО та ЄС, як Грузія, вона б могла розраховувати на набагато істотнішу підтримку більшості республіканців. Але проблема Києва — відхід України від позицій демократичного розвитку і погіршення ситуації з правами людини. Це може мати негативні наслідки, якщо Ромні пройде до Білого дому. Борці за права людини у Вашингтоні належать до обох партій, а одним із їх найбільших поборників є Джон Маккейн, який, найімовірніше, матиме вирішальний голос у питаннях міжнародної політики в наступній республіканській адміністрації. Американську підтримку української незалежності може послабити засудження внутрішньої політики України — як це сталося з Білоруссю. Тому Києву важливо показати, що він рішуче налаштований на збереження національного суверенітету, оскільки Вашингтон сумнівається у тому, що Мінськ досі зберігає курс на державність.
Підхід Ромні можна ще краще побачити у його ставленні до Росії, де путінська система не лише знищує демократію, але й загрожує союзникам і партнерам США. Агресивна зовнішня політика Путіна відволікає увагу від заворушень усередині країни, зображаючи США головним всесвітнім суперником, який прагне розколоти Росію.
Яким би не був ступінь співпраці контролю за озброєннями або в боротьбі з тероризмом, основи стосунків між США і Росією залишатимуться конкурентними і потенційно конфліктними. Хоча демократи праві в тому, що можна працювати з Москвою в певних обмежених сферах, Ромні теж має рацію, коли говорить, що наразі жодна держава, крім Росії, не має таких умов, щоб шкодити національним інтересам Америки. І адміністрація Ромні може рішучіше відповісти на виклики Москви.
Януш БУГАЙСЬКІ — старший співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень, Вашингтон, округ Колумбія
