Арабські й західні експерти побоюються, що «Аль-Каїда» забезпечила собі фортецю в Ємені, звідки терористичні групи можуть дестабілізувати сусідів в Східній Африці і на Близькому Сході. Адже зазнавши невдачі в тиску на Сполучені Штати після нападу на них 11 вересня 2001 року і усвідомивши, що притулок на північному заході Пакистану стає все менш і менш безпечним, «Аль-Каїда» значно збільшила свою присутність у Ємені, загрожуючи перетворити цю країну на небезпечну базу для навчань терористів і підготовки терактів.
Водночас, як наголосив Майкл Лейтер, директор National Counterterrorism Center на слуханнях в Сенаті США, регіональні філії «Аль-Каїди» стали зростаючою загрозою, а особливо її відділення в Ємені, котре є приводом для серйозного занепокоєння. «Ми спостерігаємо відродження «Аль-Каїди» на Аравійському півострові, у Ємені, — підкреслив Майкл Лейтер, — що може стати головним полем битви та потенційною регіональною базою операцій, на яких «Аль-Каїда» може планувати теракти, рекрутування новобранців, а також полегшене пересування бойовиків. Ми побоюємося, що «Аль-Каїда» зможе використовувати свої групи і зростаючу присутність іноземних бойовиків як додаток до своїх можливостей у транснаціональних операціях».
Уряд Ємену вже давно намагається відновити контроль над усією країною і тому здійснив влітку цього року новий наступ на позиції ісламських бойовиків, котрі укорінились поблизу північного кордону з Саудівською Аравією. Але в доповіді, опублікованій у вересні Carnegie Endowment for International Peace, попереджається, що Ємен зіткнувся з безпрецедентним рівнем нестабільності. Сукупність проблем, котрі насуваються: розрухи, новий брак води, насильницький екстремізм, а також зростаючі сепаратистські рухи загрожують падінням єменському уряду та є живильним середовищем для терористів і дестабілізації обстановки в регіоні.
Можна сказати, що після серйозних розбіжностей з «Хізболлою» і ХАМАСом у Секторі Газа «Аль-Каїда» вже не вважає себе лідером арабського опору американському впливу в цьому регіоні. Ця терористична організація почала розкидати свої щупальця і розосереджуватись по Африці й Азії. В Африці, котра в останнє десятиліття піддається масованій ісламізації, агенти «Аль-Каїди» в Сомалі тісно співпрацюють із групою «Аль-Шабааб» активно вербуючи дітей для підготовки у терористи-смертники. А також експортуючи молодих людей для участі у військових діях проти американців і НАТО на афгано-пакистанському кордоні.
Адже якщо спочатку бойовики виступали за створення халіфату в Африці, шляхом створення єдиної ісламської держави, то тепер їх апетити вже не обмежуються африканським континентом. В багатьох випадках, навчені в боях на афгано-пакистанському кордоні, терористи перекидаються до Східної Африки. І нині на території Сомалі в тренувальних таборах «Аль-Шабааб» перебувають більше, ніж 1100 іноземних бойовиків. Проте, якщо донедавна ці дві терористичні організації лише координували свої дії, то у нещодавньому відео-інтерв’ю один із представників «Аль-Шабааб» пообіцяв своє формальне входження до «Аль-Каїди» і на даний момент західне розвідувальне співтовариство моніторить джихадистські веб-сайти, аби відслідкувати, як Осама бен Ладен «офіційно» відреагує на подібну ініціативу.
Ісламські фундаменталісти пішли у наступ і тут постає питання — чому спроби знищити «Аль-Каїду» та подібні їй терористичні організації не дають успіху? Адже про необхідність її ліквідації наголошував ще свого часу колишній президент США Джордж Буш, а нинішній президент Америки Барак Обама також дотримується курсу на її знищення. Можливо, що ті хто приймають рішення які санкції необхідно прийняти у боротьбі з «Аль-Каїдою», повністю не усвідомлюють, що сьогодні радикальний іслам подібний до ракової пухлини. І тому, якщо нині спробувати приборкати терористів в одному регіоні світу, метастази ісламського непримиренного фундаменталізму обов’язково виникатимуть у нових місцях.
Наразі у війні з «Аль-Каїдою», можливо, необхідно розглянути й застосувати деякі прийоми, котрі в американців та їхніх західних союзників добре спрацювали під час холодної війни. Адже нині цілком очевидно, що один лише пошук шляхів для ліквідації джихадистів не приносить бажаних результатів. Тому в боротьбі з терористами в довгостроковій перспективі повинне домінувати дещо інше, стратегічне мислення. І подібна стратегія повинна виходити далеко поза рамки військового стримування.
Як вважає відомий американський військовий експерт, професор історії і міжнародних відносин Бостонського університету Ендрю Басевіч: «На щастя, є альтернатива глобальної кампанії боротьби з повстанцями. Замість того, щоб боротися в нескінченній «гарячій» війні в марних зусиллях намагаючись ліквідації загрози джихадистів, Сполученні Штати повинні вести холодну війну, щоб тримати їх у страху загрози. Така стратегія спрацювала раніше. Вона може спрацювати знову».
Професор Ендрю Басевіч вважає, що довга війна є програшною стратегією, вона не спроможна зломити силу фундаменталістів. На його думку: «При розробці нового курсу потрібно точно визначити проблему, яка не є в «тероризмі», і, незважаючи на сьогоднішню одержимість Вашингтону цією проблемою, звичайно не в Афганістані. Істинною проблемою є спір щодо відносин Бога до політики. Тлумачення, що вони займають дві окремі сфери знаходять підтримку серед ліберальних демократій розвинених країн Заходу. А тлумачення, що Бог пронизує політику, знаходить підтримку в ісламському світі».
Розвинувши це твердження, можна сказати, що терористи, керуючись своїм баченням, борються проти тих, хто, з їх точки зору, ввергнувся у боротьбу з Аллахом, а з цим вони ніколи не здатні будуть примиритися. Таким чином, немає жодного сенсу боротися лише за утримання певних територій. Більш важливим є стратегія стримування і стратегія розколу керівництва «Аль-Каїди». Вона дійсно може виявитися більш ефективною, ніж стратегія, котра заснована на веденні лише відкритої війни. Й мета їх обезголовлення може мати двоякий характер. Як мінімум вона спонукатиме джихадистських вождів приділяти величезну увагу своєму власному виживанню і даватиме їм менше часу для реалізації заколоту проти Заходу.
Прикладом кризи в терористичному ісламському русі може служити розкол між «Аль-Каїдою», «Хізболлою» і ХАМАСом у Секторі Газа. І якщо вони будуть боротися численними подібними кризами в своєму середовищі, то вся енергія терористичних організацій буде більше направлятися на їх подолання, а не продукування нових терактів. Можливо, що у цьому сенсі варто пригадати стратегію стримування сформульовану відомим американским дипломатом та істориком Джорджем Кеннаном в кінці 40-х років. За якою, набагато ефективніше ніж вести агресивну військову стратегію, направлену на знищення противника, стримувати ворога на його території. Очевидно, що багато елементів з аргументів Джорджа Кеннана можуть бути застосовані й сьогодні.
Наприклад, Кеннан стверджував, що необхідно віднайти шляхи розколу комуністів. Це з саме можна зробити і з радикальним ісламом. Адже попри усю видиму монолітність терористичного світового інтернаціоналу він насправді є далеко не однорідним. І тому, використовуючи розбіжності в поглядах його лідерів, цілком можливо через агентів впливу знайти підходи, аби тихим способом налаштувати різні групи мусульманських фундаменталістів одна проти одної.
В цьому сенсі, можливо також було б варто подумати, яким чином спробувати залучити на свій бік, для нейтралізації ісламських фундаменталістських впливів в Африці, Китай. Адже сьогодні Китай завдяки своєму економічному проникненню на африканський континент, має там дуже великий вплив. І китайський приклад може показати тамтешнім ісламістам, що цілком можливо користуватися економічними перевагами капіталізму, не відмовляючись від своїх ідеологічних засад.
