У вашій газеті від 27 січня 2011 року був представлений корисний і своєчасний аналіз питання, чому Арктика настільки важлива для світу і чому Україна не повинна залишатися до цього байдужою. На тих самих сторінках в іншій статті йшлося про участь українських скульпторів у найвідомішому фестивалі крижаних скульптур, який зараз відбувається у м. Квебек, моєму рідному місті. Обидві статті знайшли відгук в моїй душі, оскільки я канадець і Північ є часткою мене.
Канада з її 40 відсотками суходолу на північних територіях, 162 тис. км арктичного узбережжя та 25 відсотками площі усього Арктичного регіону, безперечно, є арктичною нацією. Справді, щоб зрозуміти Канаду, необхідно знати Арктику. Вона вплетена в нашу історію, в нашу культуру і нашу душу.
Я погоджуюся, що Україні слід більше звертати уваги на Арктику. Кліматичні зміни мають вплив на всю планету, на всі країни і стають причиною людських та екологічних катастроф. Ми всі маємо відіграти свою роль в захисті людей і довкілля Арктики. Чи в ООН, в Арктичній раді, чи в НАТО, — Канада вважає своїм обов’язком працювати з іншими країнами, щоб створити відповідне сприятливе міжнародне середовище для сталого розвитку Арктики. Співпраця, дипломатія та повага до міжнародного права повинні бути складовими нашого підходу. Уся міжнародна спільнота повинна разом працювати і забезпечити, щоб потенціал Арктики не було змарновано забрудненням і недалекоглядними діями. Ми знаємо, що лідерство і добросовісне управління повинно починатися у власному домі. Розвиток Півночі — це не хокейний турнір, відкритий для усіх країн. На відміну від Антарктики, де немає постійного населення і яка є об’єктом міжнародного договору, Арктика складається із суверенних держав, які несуть відповідальність за добробут своїх громадян.
Арктика викликає все більшу зацікавленість у багатьох країн, деякі з яких розташовані дуже далеко — аж в Азії, як зазначено у вашій статті. Проте твердження, що «Сполучені Штати, Канада, Данія, Норвегія і Росія є головними конкурентами» з розвитку Арктики, не повністю відображає реальність. Навпаки. Завдяки своєму суверенітету ці п’ять прибережних держав несуть унікальну відповідальність в Північному Льодовитому океані; з них Канада і Росія є найбільшими арктичними країнами, так як разом ми відповідаємо за три чверті узбережжя Північного Льодовитого океану. На Півночі існують морські суперечки, але з ними добре справляються. Однак суверенітет — це не лише розв’язання прикордонних питань.
Канада щоденно застосовує своє право суверенітету через добросовісне управління і відповідальне лідерство, незалежно від того, чи справа стосується соціального та економічного розвитку, чи наукових досліджень Арктики, захисту довкілля, операцій Збройних сил Канади чи дій нашої берегової охорони. Канада зробила стратегічні інвестиції, критичні для сталого розвитку Півночі, у плані захисту вразливого довкілля і гарантування безпечної навігації. Канада заснувала Арктичну науково-дослідну багатогалузеву станцію світового класу в Нунавуті, яка працює цілий рік на передовій арктичної науки та технології. Канада зробила величезні вкладення в арктичну науку — основу розсудливої політики та прийняття рішень з питань довкілля. Справді, Канада єдина зробила найбільший внесок у Міжнародний полярний рік, підносячи партнерство у приполярних дослідженнях на нові рівні.
Ще в 1970 році Канада односторонньо прийняла Закон про запобігання забрудненню арктичних вод. Він надавав право Канаді забезпечувати дотримання суворого режиму запобігання забрудненню у своїх покритих льодом водах на відстані до 100 морських миль від узбережжя чи островів. У серпні 2009 року дію цього Закону було розширено від 100 до 200 морських миль згідно зі Статтею 243 Конвенції ООН про Закон про море; окрім того, стало обов’язковим повідомляти про заходження кораблів для того, щоб запобігти, зменшити і проконтролювати забруднення морських вод суднами. Ці правила існують не для обмеження доступу. Вони існують саме для надання доступу, в той же час забезпечуючи відповідальне управління особливо вразливим морським середовищем. Оскільки потенціал для збільшення руху кораблів на Півночі зростає, арктичні країни повинні володіти засобами реагування на будь-який випадок.
Північ є рідним домом для складних і делікатних екосистем, які мусять постійно адаптуватися до виживання за умов суворого та невблаганного клімату. Вона містить в собі велике багатство природних ресурсів і економік, що розквітають. Понад усе, вона є домівкою для понад 125 000 канадців, які живуть, працюють і процвітають у сповнених життя, хоч і віддалених, численних невеликих громадах. Добробут наших північних народів складає основу всіх дій Канади в Арктиці.
