У Санкт-Петербурзі розпочинається дводенний саміт G20 «Групи двадцяти». Це буде восьма зустріч лідерів 20 провідних країн світу у форматі, який було ініційовано п’ять років тому. З нагоди майбутньої події на веб-сайті саміту висить звернення російського президента Володимира Путіна, який висловлює впевненість, «що майбутній саміт у Санкт-Петербурзі підтвердить роль «Групи двадцяти» як ефективного механізму з погодження загальних підходів провідних країн світу у сфері глобальної економіки і фінансів». Хоча заходи такого типу зазвичай присвячені обговоренню проблем економічного характеру, спостерігачі не виключають, що цього разу головною темою саміту може стати проведення воєнної операції в Сирії.
Подібної думки дотримується прес-секретар глави російської держави Дмитро Пєсков, який зазначив у Twitter: «Обама спробує використати саміт G20 для обґрунтування удару по Сирії. Хоч якою була б програма саміту, він буде перш за все про Сирію».
Проте помічник президента Росії Юрій Ушаков висловився менш категорично і зазначив, що сирійського питання поки що немає на порядку денному, але ніхто не обмежуватиме охочих висловитися на цю тему.
«День» звернувся до провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілії ШЕВЦОВОЇ з проханням прокоментувати, чого очікує Росія як господиня від саміту G20 і чи піднімуть гості тему Сирії, чи проситимуть вони Путіна, як повідомила британська газета The Guardian, щоб він погодився на відхід Асада?
— Мені важко сказати, чого очікує Володимир Путін і Кремль, швидше за все, я можу передбачити, чого очікує правляча команда. А вона хоче використати свою роль господаря, по-перше, для поліпшення свого іміджу в світі і серед країн-учасників G20. Це — поза сумнівом. Але я думаю, що Путін доволі прагматичний, і він розуміє, що особливий вклад у рішення щодо тих питань порядку денного, які завжди стоять на G20 (насамперед це фінансові, макрофінансові питання), навряд чи Росія може зробити. Говорячи про Росію, ми говоримо про правлячу команду, тому що російське суспільство навряд чи поінформоване про G20, навряд чи знає, що таке G20, навряд чи пригадає якісь рішення G20. Тому йдеться про правлячу команду. А правляча команда хоче використати G20 як своєрідну «політичну віагру», яка могла б і її оживити і представити в кращому світлі після доволі складного періоду минулих двох років, особливо ускладнення з Обамою. Тим більше так виходить, що Росії випала фішка, як козирна карта, що Росія одночасно практично упродовж короткого часового проміжку стає господарем G20. А до цього Росія була господарем АТЕС, потім Росія буде господарем G8 наступного року, а потім — хазяйкою Олімпійських ігор. І це поєднання таких чинників перетворює Росію принаймні на ньюсмейкера. Але якою мірою Кремль і Росія можуть зробити конструктивний вклад у порядок денний і тієї ж G20, і тієї же G8 — це велике питання. Проте ми можемо дати ствердну відповідь: у керівництва, яке не має стратегії розвитку для самої країни, навряд чи з’являться конструктивні пропозиції для того, щоб запропонувати їх світу.
— А чи обговорюватиметься на саміті тема Сирії і, зокрема, повідомлення, що до постачань зарину до Сирії причетні помічник Єльцина Кунцевич і колишній голова Ради Федерації Шумейко?
— Я думаю, що всі члени G20, які їдуть до Росії, цілком поінформовані про всі перипетії, по-перше, в російсько-американських відносинах, по-друге, про роль Росії в підтримці режиму Асада. Але ніхто з тих лідерів, які засідатимуть за столом G20, не говоритиме про неприємні для Путіна питання і не обговорюватиме ці неприємні питання з пресою. Єдиний момент, який може бути неприємним для Путіна, — це буде зустріч Обами з представниками ЛГБТ-співтовариства і громадянським суспільством. Ми ще, правда, не знаємо, хто з членів громадянського суспільства в нинішній ситуації, коли його гноблять, погодиться приїхати на зустріч з Обамою. Отже, я думаю, що елемент хімічної зброї взагалі навіть не витатиме в повітрі. Тим більше, немає жодних підстав говорити про те, що десь на полях G20 Обама зустрінеться з Путіним. Вони уникатимуть один одного за можливістю. І навряд чи Обама порушить це питання. Для Росії — це надзвичайно неприємна ситуація. Я чула інтерв’ю розробника хімічної зброї Віла Мірзаянова, який живе в Америці і який розповів про всю передісторію появи зарину і компонентів, із яких робиться зарин, у Сирії. Тому в будь-якому разі роль Росії не лише через Раду Безпеки, роль Росії в постачанні Сирії всіх видів зброї, зокрема, й засобів ППО, — вона відома. Інша справа, що у світової спільноти і Заходу немає механізму вирішення сирійської проблеми.
— Але британська The Guardian учора написала, що на саміті G20 Путіна намагатимуться переконати в необхідності прийняти відхід Асада. Що ви скажете на це?
— Можливо, хтось із членів G20, я навіть не можу уявити хто, ризикне це зробити. Швидше за все, це може бути канцлер Меркель. Не думаю, що Камерон, не думаю, що абсолютно безвільний Олланд, а вже тим більше — Обама. Якщо у Обами немає можливості і бажання зустрічатися з Путіним. Не виключено, що Ангела Меркель порушить питання про Сирію. Вона піднімала це питання з Путіним під час останнього російсько-німецького саміту. І ця зустріч і ця розмова нічим не закінчилися. Судячи з настрою Путіна, він перебуває у доволі жорсткому і непохитному дусі. І проблема Сирії — це найдратівливіший для Путіна момент. І коли Путін знервований, а лідери, які з ним спілкувалися, розуміють, що ці зустрічі безглузді. Як пише Пітер Бейкер у The New York Times, із посиланням на джерела в американській адміністрації, на першій зустрічі Путіна, за часів іще президентства Медведєва, перше запитання, не привітавшись, Путін поставив у жорсткій агресивній манері: «Отже, ви збираєтеся бомбити Сирію?». Очевидно, це питання є головним для Путіна. Тому я не думаю, що навіть якщо Меркель, єдина смілива людина, і підніме це питання в бесіді з Путіним, то будуть якісь позитивні результати.
— До речі, вчора Путін сказав, що може погодитися на воєнну операцію в Сирії...
— Важко сказати, що мав на увазі Володимир Володимирович. Але якщо ж він дійшов висновку про те, що Америка неминуче завдасть свого авіаудару по Сирії, то в цьому випадку сама ця ситуація ставить Путіна у доволі незручне становище. Він може опинитися за бортом. Тим більше, коли вочевидь навіть у Кремлі розуміють дані французької і американської розвідки, які отримані щодо використання Асадом зарину проти власного населення, вони цілком достовірні. Можливо, Путін просто надсилає різні месиджі на випадок виникнення різних ситуацій, намагаючись підстелити під себе підстилку, щоб у результаті не опинитися наодинці. Але ж ми знаємо, що удар Америки по Сирії ще під питанням, і наслідки цього удару теж під питанням. Тому що один удар не може заподіяти Асаду ніякого збитку.
Те, що Путін сказав, суперечить логіці його поведінки. Якщо американці ударять, а, як ми розуміємо, Асад розосередив своє озброєння, прикрив його цивільними, і це в жодному разі не зменшить впливу Асада. Він існуватиме. Тому поведінка Путіна буде такою — він натискатиме на іншу педаль: «Я ж говорив, що нічого не станеться. Я ж говорив, що воєнні дії не принесуть успіху». Я думаю, що ця мантра більше відповідає його логіці поведінки.
Він сказав, що Росія підтримає операцію в Сирії за умови, що Радбез її підтримає. Але ж у Радбезі саме Росія і Китай блокують рішення щодо Сирії. Чому раптом Росія його підтримає? Адже це перекреслювання всієї попередньої позиції!! Верх лицемірства...
КОМЕНТАР
«Сирія буде великою темою обговорення...»
Д-р Метью РОЖАНСЬКІ, директор Інституту Кеннана у міжнародному центрі науковців ім. Вудро Вільсона:
— Безсумнівно, ми побачимо деякі «бульбашки» напруження на цьому саміті. Але, в першу чергу, не через Сирію чи будь-яке інше короткострокове питання. Сирія буде великою темою обговорення, але я очікую, що інші світові лідери, навіть Путін, мало що можуть сказати або зробити, щоб змінити дебати у США про те, щоб завдати авіаудари. Цю лінію була перетнуто, і тепер усе в руках Конгресу, який має ухвалити рішення.
Однак ширшого напруження не оминути, оскільки група впливових провідних економік зросла із семи чи восьми західних промислово розвинених країн до двадцяти і більше, включаючи нові держави, як БРІКС. Відтак існують реальні і глибокі відмінності національних інтересів. Європа і США працюють над угодою про вільну торгівлю. Точно так само США працюють з деякими країнами Азії. Але Китай і Росія перебувають за межами цих угод. При цьому особливо Китай стикається з викликом задоволення зростаючих очікувань населення при відносно негнучкій політичній системі.
Проте вони, ймовірно, знайдуть консенсус щодо вирішення деяких спільних проблем, як контроль над офшорними податковими гаванями та повернення доходів у національну скарбницю. Це був великий пріоритет G20 після глобальної кризи.
