Енергетична тематика саміту «Великої вісімки» у Санкт-Петербурзі неминуче примусить учасників цієї зустрічі пригадати про нещодавній газовий конфлікт Москви з Києвом і спробувати знайти механізми запобігання подібним інцидентам у майбутньому, вважають експерти і політики.
Російсько-українська цінова війна, яка розпочалася минулої зими і, по суті, триває досі, викликала явний неспокій Заходу. Наприкінці грудня — початку січня, у найхолодніший період року, Москва перекрила поставки газу для Києва, намагаючись переконати його погодитися з різким підвищенням цін на «голубе паливо». Однак його брак відчули не лише українські, а й західні споживачі, які отримують близько 80% російського газу через територію України.
Росія заявила, що Україна краде газ, призначений для Заходу; у Києві звинуватили Москву в політичному тиску і підкреслили, що виконують зобов’язання щодо транзиту. Та хоч якими були б причини збоїв, у Європі серйозно замислилися про надійність Росії як партнера.
«Росія має намір обговорити проблеми енергетичної безпеки, і Захід хотів би того ж самого. Це принаймні вселяє надію, — говорить Джеймс Ніксі, керівник програми «Росія — Євразія» Королівського інституту міжнародних відносин «Четем-хаус» у Лондоні. — Але Захід хоче бути впевненим у тому, що Росія — надійний постачальник енергоресурсів. І він поки в цьому повністю не впевнений через українські події в січні».
НАДІЇ КИЄВА ТА МОСКВИ
У свою чергу Москва, безумовно, захоче використати зустріч у Константинівському палаці Санкт-Петербурга, щоб нагадати Заходу про те, що її ресурси залишалися основним джерелом енергії вже багато років. І відбувалося це, незважаючи на гострі політичні суперечки між тогочасним Радянським Союзом та західними столицями.
«У зв’язку з подіями в Україні Росія, звичайно, спробує представити інше обличчя щодо європейських партнерів, європейських націй. Це не буде те ж саме обличчя, яке взимку бачила Україна, — вважає аналітик інвестиційної компанії «Атон» Артем Кончин. — Мені здається, що цю довгу історію Росії як енергетичного партнера Європи за часів «холодної війни», за часів Радянського Союзу буде використано як приклад історичної надійності Росії як партнера в енергії».
У Києва ж — зовсім інші надії на російський саміт найрозвиненіших держав світу. Україна, яка обрала рух у бік Заходу, хотіла б гарантій того, що Європа і США, які підтримали помаранчеву революцію, не залишать її й у момент енергетичного та політичного протистояння з Москвою.
«Росія хотіла б виступити в ролі такого собі гаранта в енергетичній безпеці на глобальному порядку денному — для Європи, а можливо, і для всіх розвинених країн світу, — говорить директор київського Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. — Україна у свою чергу також зацікавлена в гарантіях. Але вона не бачить, що в ролі такого гаранта може виступити Росія, і зацікавлена в тому, щоб у ролі гаранта виступали країни Заходу. Ось тут є явні розбіжності інтересів з Росією, і відкрито питання про те, чи зможе, чи захоче Захід виступити в ролі такого гаранта».
«ІНТЕРЕСИ ПРАКТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ»
За деякими даними, офіційний Київ добивався запрошення представників України та інших сусідів Росії на саміт «великої вісімки» у Санкт-Петербурзі як спостерігачів. Але ці зусилля не мали успіху.
На користь того, що на Заході далеко не всі готові обміняти близькість з «помаранчевою» Україною на добрі відносини з Москвою, говорить, на думку експертів, і рішення президента США Джорджа Буша відмовитися від відвідування Києва відразу після петербурзького саміту.
А крім небажання Вашингтона псувати відносини з Москвою, перенесенню візиту «допомогли» затяжні переговори про створення урядової коаліції в Києві та антинатівські протести в Криму.
«США, в цілому, хочуть підтримати прозахідну орієнтацію України, — говорить Джеймс Ніксі з «Четем-хаусу». — Та коли на першому місці опиняються інтереси практичної політики, особливо на фоні непростих переговорів Росії у «Великій вісімці» і зростаючої ролі Москви як постачальника енергії, — гадаю, хороші відносини з Україною — так само як і з Грузією — можуть деякою мірою постраждати. Поки що США намагаються налагодити відносини з Росією, які в даний момент не дуже хороші».
НЕ ВСЕ ВТРАЧЕНО
Утім, для Києва, як вважають аналітики, ще не все втрачено. Якщо Україні вдасться стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію, налагодити роботу уряду і навести порядок у неоднозначних газових схемах, вона може реалізувати нові можливості щодо транзиту енергоносіїв у Європу.
«Україні логічно показати, що вона готова грати в руслі спільних інтересів — як Росії, так і Європи, — запевняє Володимир Фесенко. — Що вона буде надійним партнером у поставках енергоносіїв. Причому йдеться не лише про поставки російських енергоносіїв». «Ті ж США, а у перспективі, гадаю, і Європа зацікавлені в тому, щоб до Європи йшли не лише російські енергоносії, але й нафта і газ із Центральної Азії. І територія України могла б бути досить зручною для проведення нової труби із Закавказзя до Європи», — робить висновок політолог.
