Завершилася передислокація найбільшого за всю історію миротворчої діяльності України контингенту до Південного Лівану. Мінімум півроку 650 військовослужбовців Збройних сил України знаходитимуться тут iз миротворчою місією. Третiй спеціальний інженерний батальйон під командуванням полковника Олега Хавронюка виконуватиме найбільш відповідальну і небезпечну роботу — підготовку позицій для миротворчих сил ООН. Кореспондент «Дня» звернувся до тимчасового повіреного України в Ліванській Республіці Сергія КАМИШЕВА з проханням розповісти про роль і місце цієї країни в близькосхіднiй політиці, а також про становище наших миротворців у Лівані та покладену на них місію.
— Яке місце займає Ліван в близькосхіднiй політиці України?
— Розвиток двосторонніх широкомасштабних зв’язків з Ліваном є одним з пріоритетних напрямів політики України в цьому регіоні, її важливою складовою. Від того, наскільки успішно розвиватимуться наші відносини з цією державою Близького Сходу, визнаним фінансовим центром арабського світу, значною мірою залежить успіх усієї близькосхідної політики України.
Значення Лівану не тільки для України, але й для всього світу, аж ніяк не визначається розмірами території (Одеська область займає більшу площу). Про це свідчить, зокрема, наявність близько 80 дипмісій іноземних держав і 15 представництв міжнародних і регіональних організацій.
Незважаючи на важкі економічні і соціальні наслідки громадянської війни, яка тривала з 1975 по 1990 рік, і більш ніж 20-річне перебування країни в стані війни з Ізраїлем, Ліван був і залишається одним із найбільших фінансових центрів не тільки на Близькому Сході, але й у всьому світі. Сьогодні в Лівані ефективно функціонують близько 100 банків світового рівня, здійснюється відчутний вiдтік капіталів до Лівану з країн Персидської затоки, Гонконгу. Обсяг фінансових операцій, які здійснюються в Лівані, за оцінками фахівців, становлять сотні мільярдів доларів на рік. Прийняття Ліваном свого часу досить ліберального банківського законодавства перетворило цю країну на «близькосхідну Швейцарію».
Після виведення ізраїльських військ із Лівану і вірогідного встановлення миру між Ізраїлем та Сирією, слід чекати різкого підйому ділової активності в країнах Леванту (Ліван, Сирія, Іорданія) в умовах їхнього майбутнього економічного співробітництва з Ізраїлем після більше ніж 50-ти років конфронтації.
— Що можна сказати про стан і перспективи українсько-ліванських відносин?
— Ці відносини розвиваються досить динамічно як у політичній, так і в економічній сферах. Ліван був однією з перших арабських країн, де відкрилося посольство України — у серпні 1995 року. Сьогодні між нашими країнами немає політичних чи економічних розбіжностей, які могли б перешкодити розвитку двосторонніх відносин.
Протягом останніх років Ліван залишається одним із найбільш активних економічних партнерів України серед арабських країн. Обсяг торгового обороту протягом останніх трьох років підтримується на рівні $150—160 млн. Серед арабських країн це другий-третій показник після Сирії та Єгипту.
— Ймовірно, з прибуттям українського миротворчого контингенту на південь Лівану в посольстві України в Бейруті додалося роботи?
— Безумовно! Хоча й до прибуття миротворців її вистачало. На відміну від російського посольства, в якому працює 30 чоловік, у нашому трудиться тільки 5. Тому на вирішення величезного обсягу завдань йде по 10-12 годин на добу.
Посольство проводить цілеспрямовану роботу з ліванськими засобами масової інформації з метою створення в інформаційному просторі цієї країни сприятливої психологічної і політичної атмосфери навколо українських миротворців та їхньої майбутньої діяльності. За допомогою українського посольства прибуття до Лівану 27 червня цього року передового загону українського миротворчого контингенту широко висвітлювалося в ліванських ЗМІ. У всіх газетних публікаціях підкреслювалося, що наші військовослужбовці виконуватимуть найбільш відповідальну, складну і небезпечну роботу — підготовку позицій для миротворчих сил ООН (ЮНІФІЛ), а також прокладання доріг, будівництво мостів та інших об’єктів інфраструктури, необхідних для місцевого населення. Зазначалося, що це стане першим кроком на шляху до відновлення півдня Лівану.
Очевидно, що укрінжбат залишатиметься в Лівані досить довго. Адже всі 22 роки ізраїльської окупації тут встановлювалися міни, причому не тільки ізраїльтянами, але й іншими учасниками бойових дій. За попередніми оцінками, в цьому районі нараховується близько 130 тис. вибухонебезпечних предметів. Не треба забувати і про бомби та снаряди, котрі не вибухнули і також становлять реальну загрозу життя місцевого населення.
Уже сьогодні медичний пункт батальйону, в якому працюють досвідчені лікарі, у разі необхідності готовий надавати невідкладну безкоштовну медичну допомогу населенню. Встановлюються прямі контакти з місцевою владою і населенням.
— З якими побутовими проблемами зіткнулися наші солдати і як ці проблеми вирішуватимуться?
— На першому етапі певні проблеми будуть. Пов’язані вони передусім з тим, що, за умовами так званого «мокрого лізингу», українські миротворці повинні розташуватися і впорядити свій побут не за рахунок ООН, а власними силами. Тому перші два-три місяці хлопці житимуть без кондиціонерів, в наметах. Розуміючи складність розв’язання цих питань, посольство допомагає залучати для цих цілей спонсорські гроші. У подальшому всі витрати України, пов’язані з облаштуванням і діяльністю миротворчого батальйону, буде компенсовано.
Деякий час наші миротворці знаходитимуться в умовах так званого «інформаційного голоду». На жаль, сигнали українського радіо і телебачення сюди не доходять. У зв’язку з цим, посольство ухвалило рішення по можливості доставляти особистому складу певну кількість газет і інформаційних бюлетенів. Силами політичної секції дипмісії планується проведення регулярних брифінгів з висвітленням ситуації в Україні, а також країні перебування і регіоні.
— Відомо, що рухи «Хезболла» і «Амаль» мають великий авторитет у мусульманського населення Лівану і сьогодні реально контролюють ситуацію на півдні країни. Яким чином здійснюватимуться контакти між укрінжбатом та їхніми представниками?
— Нещодавно в бесіді зі мною командувач ЮНІФІЛ генерал Обенг підкреслив, що міжнародні миротворчі сили мають конструктивні і ділові відносини з усіма політичними і релігійними конфесіями на півдні Лівану, в тому числі — з «Хезболла» й «Амаль». Я переконаний, що укрінжбат буде зміцнювати цю традицію, передусім шляхом встановлення безпосередніх контактів з керівництвом цих організацій.
— Яким чином палестинська проблема переплітається з лівано-ізраїльським конфліктом?
— Найбільш болючою внутрішньополітичною проблемою в Лівані після виведення ізраїльських військ із півдня країни залишається проблема палестинських біженців. На 4 мільйони місцевого населення їх припадає 360 тисяч. Постійно існує загроза, що вони почнуть озброєну боротьбу за повернення до Палестини (Ізраїлю). Очевидно, що правом повернення можуть скористатися далеко на всі палестинські біженці через велику щільність населення як в Ізраїлі, так і на територіях Палестинської Національної Автономії. З урахуванням цієї обставини виникає питання про переселення палестинських біженців в інші країни світу за їхнім бажанням. Ця проблема розглядалася на нещодавніх переговорах Ехуда Барака і Ясира Арафата у Кемп-Девіді.
— Працюючи тривалий час з дипломатичною місією у тій чи іншій державі, мимоволі починаєш симпатизувати країні перебування...
— Дійсно, тривале перебування в тій чи іншій державі, знайомство з його народом, історією, культурою, традиціями накладають відбиток на свідомість і мимоволі формують позитивне до них ставлення. Тому, скажімо, ризик стати на сторону Лівану в лівано-ізраїльському конфлікті є. Але дипломатична робота вимагає абсолютної безсторонності і об’єктивності в оцінці подій і при прийнятті рішень. Тому в співробітників посольств України у всіх країнах є дуже просте і надійне правило: де б ми не знаходилися, у Лівані, Ізраїлі чи будь-якій іншій країні, ми завжди займаємо українську позицію, виходимо, передусім, з інтересів нашої держави.
