Для Сомалі час минає. Три мільйони людей — третина населення країни, живуть під загрозою голоду. Єдиний шлях постачання для них — море, по якому доставляють продовольство, медикаменти та інші види допомоги. І тут виникла проблема.
Серйозно озброєні банди сучасних піратів на швидкісних катерах тероризують кораблі в прибережних водах Сомалі. На теперішній час вони вже здійснили напад більше ніж на п’ятдесят кораблів за цей рік, захоплюючи вантаж та викрадаючи судна, починаючи з приватних яхт і закінчуючи нафтовозами, вимагаючи викуп, який становить близько 100 мільйонів доларів на рік.
Тільки минулого тижня було викрадено українське вантажне судно, яке перевозило важке озброєння, а також танки. Пірати захопили один грецький танкер для перевезення нафтопродуктів та хімікатів і атакували другий, так само як і нафтовоз із Ірану. Зараз ці пірати тримають у заручниках більше ніж дюжину кораблів у сомалійських портах.
У цих небезпечних водах вимушені плавати судна, навантажені десятками тисяч тонн кукурудзи, сорго, колотого гороху та кулінарного жиру, наданих Всесвітньою продовольчою програмою (ВПП) ООН та іншими організаціями міжнародної допомоги. Збереження морського шляху постачання Сомалі відкритим являє собою крайню необхідність. Через нього проходять 90% гуманітарної допомоги ВПП, що у свою чергу складає близько 90% від загальної кількості поставок, які допомагають забезпечувати продовольством велику кількість сомалійців.
Ці пірати-терористи не володіють особливою силою. Загальна їх чисельність приблизно досягає близько 1 200 людей. Однак вони стають все більш зухвалими, особливо коли не зустрічають відсічі.
Починаючи з листопада 2007 р., після низки піратських нападів, Канада, Нідерланди, Данія та Франція ввели в дію військові фрегати для супроводу кораблів, що доставляють гуманітарну допомогу ВПП, з метою їхнього безпечного прибуття в порт. Жоден корабель, який знаходився під їх захистом, не зазнав нападу, що забезпечило безперебійну доставку гуманітарної допомоги.
Але, незважаючи на такий явний успіх, майбутнє залишається невизначеним. Канадська військово-морська місія закінчується наприкінці жовтня, і досі жодна держава не зголосилася її замінити. Без військового супроводу продовольча допомога не досягне Сомалі. ВПП створила запаси, яких вистачить для того, щоб допомога продовжувала надходити протягом декількох днів. Однак після того, як ці склади стануть порожніми, країна та її населення залишаться самі по собі.
Я зберігаю надію на те, що якась держава прийде на допомогу. Але ми не можемо ризикувати тим, що це відбудеться надто пізно, або не відбудеться взагалі. Крім того, нам необхідно розробити довгостроковий план. Перебуваючи в складі ООН, наш обов’язок полягає в тому, щоб діяти згідно з вимогами, поставленими співчуттям та людською гідністю. Невже інший світ залишиться осторонь, спостерігаючи, як діти продовжують помирати від голоду?
Політичне майбутнє Сомалі залишається, в кращому випадку, неясним. І все ж, ми маємо розпочати розробку програми щодо створення ефективних міжнародних сил з метою підтримки миру в цій країні, або, принаймні, щодо надання допомоги її населенню.
План дій зрозумілий. Перший крок має бути таким, щоб одна або декілька держав запропонували сприяння своїх військово-морських сил у забезпеченні безпеки на шляху постачання Сомалі гуманітарною допомогою. Потім спільно із Радою Безпеки ООН потрібно розробити комплексну стратегію щодо викорінювання піратства в сомалійських водах.
Настав час діяти — від цього залежить життя.
Джозет ШИРАН обіймає посаду виконавчого директора Всесвітньої продовольчої програми ООН.
