У мене є чітка мрія. Я хочу бачити Європу континентом без розмежувальних бар’єрів, де люди, ідеї, торгівля та інвестиції вільно перетинають кордони, що поступово втрачають своє значення. Це може зробити Європу та європейців успішнішими, передовими та захищеними.
Ініціатива «Східне партнерство» була започаткована в Празі в травні 2009 року після пропозиції, висунутої Швецією та Польщею. Ідея полягала в тому, щоб налагодити тісніші взаємини між Європейським Союзом і східноєвропейськими сусідами: Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, Україною і Білоруссю. Разом ми визначили, що «Східне партнерство» ѓрунтується на спільних цінностях, таких як демократія і права людини, і що це має пришвидшити політичну асоціацію та економічну інтеграцію країн Східної Європи з ЄС.
Протягом багатьох років така мрія постійно піддавалась сумнівам. В ЄС існує міцна підтримка «Східного партнерства», але не завжди наші прагнення однакові. У країнах «Східного партнерства» громадська підтримка зближення з ЄС також потужна, але приватні інтереси часто стають на заваді або уповільнюють необхідні реформи. Крім того, ми стикаємося з дедалі більшим зовнішнім тиском, спрямованим проти тісного співробітництва ЄС із країнами Східної Європи. Так, Російська Федерація, схоже, намагається використати всі наявні засоби у брутальній спробі збити з європейського шляху наших партнерів. Така кампанія не має під собою жодної логіки і суперечить взаємовигідному підходу «Східного партнерства». Глибока та всеохоплююча зона вільної торгівлі повністю відповідає угодам про вільну торгівлю з іншими країнами, при цьому ЄС вітає розвиток та покращення торговельних зв’язків між країнами СНД. Але членство у Митному союзі — то інша справа. В ЄС ми надалі наголошуватимемо на тому, що обирати власний шлях є суверенним правом кожної країни, а незаконний тиск є неприйнятним.
Третій саміт країн «Східного партнерства» відбудеться у Вільнюсі 28—29 листопада цього року. Наближення до саміту дає можливість чекати на нагоду відсвяткувати початок нової ери у відносинах між ЄС та Східною Європою.
На багатьох напрямках, незважаючи на різні проблеми, «Східне партнерство» досягло більше, ніж ми насправді могли очікувати в перші роки його існування. До саміту ми сподіваємося завершити переговори щодо Угоди про асоціацію, включаючи положення про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, з Грузією, Молдовою та Україною і продовжити переговори з Азербайджаном. У принципі, можна було б завершити переговори щодо Угоди і з Вірменією, але тепер виникають серйозні сумніви щодо цього.
«На багатьох напрямках, незважаючи на різні проблеми, «Східне партнерство» досягло більшого, ніж ми могли очікувати в перші роки його існування. До саміту ми сподіваємося завершити переговори щодо Угоди про асоціацію, включаючи положення про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі з Грузією, Молдовою та Україною і продовжити переговори з Азербайджаном. В принципі, можна було б завершити переговори щодо Угоди і з Вірменією, але тепер виникають серйозні сумніви щодо цього».
Ці угоди мають безпрецедентні масштаб і обсяг. Спрощено також режим поїздок громадян між ЄС та всіма країнами «Східного партнерства», за винятком Білорусі, яка ще має надати відповідь на пропозицію ЄС щодо Угоди про спрощення візового режиму від 2011 року.
Помітно зростає співробітництво в рамках багатьох проектів, платформ, експертних рад і семінарів. Громадянське суспільство значною мірою залучено до цього процесу, і така участь широкого загалу є головним здобутком «Східного партнерства». Крім того, ініціатива поставила весь регіон у верхню частину порядку денного ЄС у напруженому змаганні з іншими питаннями і регіонами, які вимагають уваги та зусиль ЄС.
Разом із тим зрозуміло, що ще треба дуже багато зробити. Щоб повною мірою здійснити плани «Східного партнерства», ЄС і країни партнерства мають залишити свої відповідні затишні ніші. Європейський Союз має бути готовим повніше включити до себе нові європейські країни та їхніх громадян, збільшивши нашу політичну, практичну і фінансову допомогу. Водночас країни-партнери мають зрозуміти, що ЄС — це не тільки клуб торгівлі і великої політики, а цивілізаційний вибір на користь конкурентоздатної політики і цілковито демократичних виборів, верховенства права, захисту меншин та активного, часом навіть напористого громадянського суспільства.
Ми хочемо бачити в країнах регіону «Східного партнерства» чіткішу позицію та ефективніші дії, спрямовані на посилення поваги до спільних європейських цінностей, яких усі ми погодились дотримуватися. Справжня європейська інтеграція вимагає більше ніж красиві слова та реформи, що залишаються на папері. І, звичайно, чим більше країна-партнер бажає інтегруватися до ЄС, тим суворішими будуть відповідні критерії.
У цьому контексті я був дуже стурбований ознаками відступу від демократії, що спостерігалися останніми роками в Україні, коли недоліки виборчої системи, випадки вибіркового правосуддя та брак реформ призвели до уповільнення процесу європейської інтеграції. Наша мета на саміті — побачити чіткий перелом цієї тенденції, що уможливить підписання Угоди про асоціацію і, таким чином, зробить Україну першою з країн-партнерів, що завершила цей етап.
Грузія та Молдова мають високий рівень амбіцій у відносинах із ЄС. Грузія з роками здійснила вражаючі реформи; особливої уваги заслуговує боротьба з корупцією. Але сьогодні країні необхідно вдосконалювати свої демократичні надбання та організувати передачу політичної влади без порушення прав нової опозиції. Молдова дуже серйозно ставиться до наближення до ЄС, вона досягла більшого просування в питанні майбутнього безвізового режиму з ЄС порівняно з іншими країнами-партнерами. Разом з тим політична криза навесні цього року продемонструвала, що Молдові треба ще багато працювати над деполітизацією своїх державних установ.
Щодо Вірменії, то з початком ініціативи «Східного партнерства» відносин країни з ЄС покращилися. Але нещодавній розворот на 180 градусів у бік євразійської інтеграції викликає у нас багато запитань.
Азербайджан прямо заявив про те, що його головна зацікавленість у співпраці з ЄС пов’язана з енергетичним сектором та модернізацією економіки. Економічне піднесення в цій країні ще не викликало розширення громадянських свобод, ми уважно спостерігатимемо за перебігом майбутніх виборів тут у жовтні.
Білорусія так і не виконала давню вимогу ЄС щодо звільнення всіх політичних в’язнів, тут мало що свідчить про реальні реформи. Як наслідок, ЄС ухвалив санкції та провадить політику розбірливого запрошення, тому двостороннє співробітництво між ЄС і Білоруссю обмежене.
У всьому регіоні країн «Східного партнерства» існує гостра необхідність у серйозній боротьбі з корупцією і приватними інтересами. Безперечно, розв’язання тривалих конфліктів, що впливають на Вірменію, Азербайджан, Грузію і Молдову, є вирішальним для стабільності і майбутнього процвітання регіону.
Укладання угод про асоціацію з кількома країнами «Східного партнерства» стане вікопомним кроком у наших відносинах, але потенціал угод буде реалізовано тільки в процесі їх реалізації.
Виконання реформ вимагає однакової політичної мужності як з боку країн «Східного партнерства», так і ЄС, особливо, коли здається, що ціна реформ перевищує короткострокові переваги. Реформи не відразу здобувають підтримку цільових груп. Взаємне відкриття ринків ЄС і країн «Східного партнерства» буде вигідним у плані кращих можливостей для експорту та іноземних інвестицій, притоку дешевших та якісніших імпортованих товарів для споживачів і підприємств. Проте, в короткостроковій перспективі це поставить раніше захищені державні компанії в умови жорсткої конкуренції. Ще один конкретний приклад — захист меншин та зобов’язання боротися проти дискримінації, зокрема й дискримінації на ѓрунті сексуальної орієнтації. В контексті європейської інтеграції це навіть не обговорюється.
В межах ЄС та в рамках надання двосторонньої допомоги Швеція твердо налаштована підтримувати інтеграцію Східної Європи. До кінця цього року уряд Швеції планує прийняти нову семирічну стратегію співробітництва з країнами «Східного партнерства», виділяючи на цю мету 500 млн. євро. Це — додаток до обговорюваної нині масштабної програми підтримки країн цього регіону на період 2014—2020 рр., яку ЄС сподівається надати.
Нова шведська стратегія стане продовженням співробітництва між Швецією та кількома країнами «Східного партнерства», що має тривалу історію, яка бере початок подеколи з1990-х років. Головними пріоритетами є права людини, належне врядування, гендерна рівність, громадянське суспільство, захист довкілля та розвиток ринкових економік. Крім цього, нещодавно Швеція призначила спеціального Посла з питань «Східного партнерства», головне завдання якого полягає в сприянні подальшого розвитку партнерства між ЄС та країнами партнерства.
У Швеції і в ЄС немає альтернативи продовженню щирих відносин з нашими східноєвропейськими сусідами. Ми живемо на одному континенті, і наші долі переплетені. Протягом наступних років маємо зосередити зусилля на виконанні взаємних зобов’язань у таких галузях, як торгівля, мобільність, подальша демократизація і захист прав людини. Разом з цим слід починати думати про наступні кроки до возз’єднаної Європи, які можуть включати «економічну зону країн «Східного партнерства». Так чи інакше, ЄС не відмовиться від прагнення руху в бік «Східного партнерства», поки хоч одна країна «Східного партнерства» поділятиме таке бажання.
Я глибоко переконаний у тому, що ми всі виграємо від поглиблення відносин у Європі, і що, можливо, у більш далекій перспективі двері в ЄС мають бути відчиненими для будь-якій європейської країни, що бажає приєднатися та відповідає всім критеріям.
