Лідер Сербського руху оновлення Вук Драшкович оголосив про висунення кандидата своєї партії,бєлградського мера Войїслава Михайловича, кандидатом на майбутніх виборах президента Югославії. Оголосив, хоча перед тим усі інші партії сербської демократичної опозиції вже домовились про висунення спільної кандидатури — лідера Демократичної партії Сербії Войїслава Коштуніци. Оголосив, хоча перед тим обіцяв бойкотувати вибори, які пройдуть за нелегiтимним законодавством, зміненим, щоб забезпечити перемогу на майбутніх виборах руйнівника Сербії — зловісного Слободана Мілошевича…
Драшкович робив так завжди — у вирішальну мить виявлялося, що він не здатний поступитися амбіціями, погодитися із концепцією спільного Опору авторитарного режиму, виявлялося, що для цього політика на першому місці — він, Драшкович, а Сербія пасе задніх. Чи можна Драшковичу за це дорікати, робити висновок про його недемократичність? Навряд. Драшкович — не якийсь там феномен, опозиційний граф Дракула. Він — звичайнісінький витвір суспільства, яке не сформувало власної громадянської позиції, не може підтримати демократичну позицію, висунути сильну компетентну альтернативу… Тому політики в такому суспільстві й поводяться, як актори на провінційній сцені: для них головне — оголосити про себе, бути впевненими у власній значущості. На публіку вони не розраховують: вона давно театральні вистави не відвідує, бо вивчила всі репліки до останнього слова.
Президентські вибори в Югославії черговий раз продемонструють безпомічність опозиції і її роз’єднаність. Ну й що? А «канівська четвірка» що нам продемонструвала? Якби з драшковичів складалося одне тільки югославське політичне життя, ми могли б сприймати все це як міжнародну інформацію. А між тим все це, любий читачу, — мемуари твого власного гаманця. От у Белграді був геніальний банкір Драголюб Аврамович: наш Ющенко у порівнянні з ним — хлопчик! Мільярдні купюри Аврамович замінив на стабільний денар, вгамував інфляцію, створив усі умови для розвитку економіки… І що? А нічого: як отримував пересічний серб DM 100 — так і отримує. У негромадянському суспільстві не може бути вдалих економічних реформ, хто б їх не розпочинав — Аврамович, Ющенко чи сам Бальцерович… Нам ще повезло: в Україні не народився Мілошевич і це обіцяє певні сподівання на майбутнє. Сербам залишиться саме тільки повоєнне згарище і якийсь черговий Драшкович, який вважатиме його вигідним тлом для мітингу…
