Нещодавно в Сербії пройшли вибори до місцевих органів влади — перші з того часу, як Слободана Мілошевича усунули від влади чотири роки тому. На перший погляд, ця подія може здатися не такою вже й значимою. Проте, як показує досвід, все, що відбувається на Балканах, є важливим через вибухонебезпечність цього регіону.
Головний результат — це приголомшлива, фактично беззаперечна перемога опозиції. Більшість голосів виборців отримали Демократична партія, яку вважають прозахідною, та, з другого боку, — ультра-націоналістична Сербська радикальна партія. Представники опозиції перемогли майже в усіх із 148-ми муніципалітетів та вийшли у другий тур виборів голів чотирьох великих міст (включно з Белградом).
За оцінкою багатьох як сербських, так і західних спостерігачів, такі результати виборів можуть привести до дострокових загальних парламентських виборів та переформування уряду консервативної коаліції Воїслава Коштуніци. Вже сьогодні очевидно: одним з основних наслідків може стати посилення децентралізації країни, вище керівництво якої не можна назвати надто впливовим. Останнім часом розклад сил у сербській політиці почав стрімко змінюватися. Демократична партія Сербії прем’єр-міністра Воїслава Коштуніци втратила багатьох своїх прихильників. Сербський рух за оновлення, очолюваний міністром закордонних справ коаліційного уряду Вуком Драшковичем, зазнав нищівної поразки. Так само, як і Соціалістична партія Слободана Мілошевича (за неї проголосувало лише 5% виборців).
Відзначають зростання популярності націоналістів, особливо в регіоні Воєводіна. Там, до речі, нещодавно сталося декілька міжетнічних сутичок між сербами та угорцями, які офіційний Будапешт поки що згоден визнавати окремими прикрими інцидентами, а не загальною тенденцією. Проте після результатів місцевих виборів Угорщина, можливо, змінить свій погляд.
Один iз наслідків цих виборів очевидний вже сьогодні. Посилення позицій сербських націоналістів негативно відобразилося на загальній ситуації в республіці. Так, новий міністр закордрнних справ Чорногорії М.Влахович на політичному форумі у Вашингтоні вже встиг заявити, що союз Чорногорії та Сербії був тимчасовим явищем і не є ефективним. «Чорногорія сьогодні переживає важливий момент своєї історії», — заявив він, маючи на увазі омріяний вступ до Європейського Союзу. І саме на цьому шляху Чорногорію, на думку багатьох її мешканців та політиків, гальмує Сербія, яка й досі розплачується за політичні помилки Мілошевича та Косовський конфлікт. Сепаратизм Чорногорії — це взагалі окрема тема. Нещодавно, у додаток до всіх інших ознак державності, тут прийняли свій новий прапор, гімн, герб.
Те, що чергові перемоги радикальних націоналістів погано вплинуть і на євроатлантичні проекти інтеграції Сербії, цілком реально. Більше того, зростання націоналістичних настроїв серед населення республіки є скоріше наслідком не тільки економічних проблем та незадоволення діяльністю коаліційного уряду, але й зневіри багатьох у реальності перспектив входження до ЄС. Участь виборців взагалі була безпрецедентно низькою (близько 39%). Як висловився сербський аналітик, професор Д.Марінкович, таку ситуацію можна оцінювати як своєрідний бойкот населенням виборів, що є однозначним сигналом уряду про незадоволеність його політикою. Інший аналітик, доктор Д.Янич, координатор Форуму етнічних відносин, взагалі назвав перемогу націоналістів «синдромом Мілошевича».
Попередні успіхи поміркованих, західно-орієнтованих партій багато в чому визначалися втомленістю населення, як зараз кажуть, «націоналістичною політикою Мілошевича», за яку Сербія дорого заплатила та продовжую платити досі. Багато людей мріють про повернення Сербії до Європи, пов’язують покращання економічної ситуації зі вступом у ЄС. Проте ця перспектива, в силу консервативної повільності Євросоюзу, для багатьох дедалі більше виглядає примарою. І не тільки в Республіці Сербія та Чорногорія. Дуже схожі процеси зараз відбуваються й у Македонії, де, незважаючи на перебування при владi прозахідного Соціал- демократичного союзу (в коаліції з деякими іншими партіями) та нещодавню перемогу на президентських виборах кандидата від цієї партії, радикальній опозиції вдалося зорганізувати проведення в листопаді референдуму проти територіальної реформи, яка мала надати широкі права самоуправління албанській меншості (одна з основних умов мирної угоди 2001 року). І все це — незважаючи на погрози з боку Європейського Союзу та США, які попередили, що проведення референдуму може негативно вплинути на перспективи євроінтеграції та вступу Македонії до НАТО. Проте, схоже, що в ці перспективи все одно вірить дедалі менше людей на Балканах...
