Останнім часом Варшава стала свого роду центром паломництва для українських чиновників, експертів і журналістів. Буквально протягом місяця у столиці Польщі побували Президент України Віктор Ющенко, міністр оборони Юрій Єхануров, секретар РНБО Раїса Богатирьова, начальник Генерального штабу ЗСУ Сергій Кириченко, а також багато керівників інших міністерств і відомств української держави. Практично щотижня у Польщі бувають на стажуванні представники і обласних адміністрацій, і обласних рад, районних адміністрацій, Кабінету Міністрів, Секретаріату Президента, судів і судової адміністрації, Міністерства регіонального розвитку і Міністерства вугільної промисловості.
Запрошуючи представників України, Польща як член НАТО і ЄС тим самим демонструє готовність сприяти не на словах, а на ділі інтеграції нашої країни в європейські та трансатлантичні структури. Про таку готовність говорили представники канцелярії президента Польщі, міністерства закордонних справ, міністерства оборони, внутрішніх справ та адміністрації, бюро національної безпеки Польщі. Саме останнє польське відомство запросило групу українських журналістів, щоб ознайомити громадськість України з польським досвідом інтеграції в НАТО і ЄС, а також новими ініціативами Варшави, які сприятимуть дедалі тіснішій співпраці України та євроспільноти.
Для посла України в Польщі Олександра Моцика немає сумніву в тому, що для нашої країни, яка вперше торує дорогу на шляху інтеграції до НАТО і ЄС, польський досвід є найближчим і ним потрібно скористатися. За порівняльними характеристиками, зазначає він, Польща найбільш відповідає Україні. «Одна справа — провести реформу в державі, в якій є 3—5 млн. населення, а зовсім інша — провести реформи у такій країні, як Україна, де мешкає 47 млн. населення і яка має площу понад 600 тис. кв. км. Тому польські характеристики найбільше нам підходять», — вважає український посол. Разом із тим він наголосив, що ми самі маємо собі допомагати. «Ключ і від європейської, і від атлантичної інтеграції лежить, перш за все, в Україні. Тому що європейська та євроатлантична інтеграція на 70 відсотків — це наші внутрішні односторонні зобов’язання щодо розвитку та подальшого зміцнення на європейських стандартах демократичної системи, ринкової економіки, розбудови громадянського суспільства, дотримання прав людини. І весь набір речей, яких прийнято називати «європейська цивілізація», — наголосив О. Моцик.
ПЕРЕТВОРЕННЯ В СУБ’ЄКТА НАТО ТА ЄС
Польща реалізувала свій шлях у НАТО протягом п’яти років. Ця країна, як і Україна, розпочала програму «Партнерство заради миру» в 1994 році, але вже в 1999 році стала повноправним членом НАТО. «Зі вступом в організацію, яка має безпековий і політичний характер і визначає процедури і стандарти спільної безпеки, ми намагаємося реалізувати всередині НАТО свої завдання, як кожен член Альянсу, з 1949 року», — зазначив керівник Бюро національної безпеки (БНБ) Польщі Владислав Стасяк. Він також запевнив українських журналістів, що неможливо функціонувати в рамках Організації Північноатлантичного договору без того, щоб не бути самим суб’єктом і виходити зі своїми пропозиціями. «В Альянсі немає чогось такого, як штаб-квартира і головнокомандувач НАТО, який роздає завдання. Кожна країна приходить зі своїм баченням світу, своїми поглядами, і це потім узгоджується. Але якщо існують узгоджені стандарти і процедури, то всі їх дотримуються», — підкреслив Стасяк.
Торкаючись європейської інтеграції, він зазначив, що вступ у 2004 році до ЄС — значно ширшої організації, яка охоплює всі сфери публічного і громадського життя — також багато чого змінив у Польщі. «Була проведена величезна робота на законодавчому рівні, а також на рівні практики функціонування різних державних установ. Зокрема, було впроваджено закони, які регулюють значний шар публічного життя, в тому числі боротьби з корупцією. ЄС уже давно став чимось більшим, ніж міжнародна організація. В ньому мають вагу ті країни, які вміють прийти з якоюсь ідеєю і вміють її захищати, переконати інших у необхідності реалізації цієї ідеї», — сказав керівник БНБ.
Але й у цій організації Польща відразу заявила про себе як суб’єкта, що не дуже сподобалося ветеранам ЄС. «Після періоду, коли ми були прохачами до ЄС, коли стали членами ЄС, виявилося, що поляки мають свої національні інтереси та свій погляд на деякі питання. А деякі країни ЄС були здивовані, що Польща хоче бути нормальним суб’єктом ЄС. Вони кажуть, що поляки наглі, бо хочуть мати свою думку і хочуть бути суб’єктом ЄС. Але я вважаю, що ми для того стали членами ЄС, щоб бути суб’єктом», — зазначив на зустрічі з українськими журналістами польський публіцист Броніслав Вілдштайн. За його словами, Польща поза межами ЄС була більш приречена на диктат Брюсселя, ніж перебуваючи в складі Євросоюзу. «Будучи всередині, ми можемо бути суб’єктом і вести свою політику, входячи в різні альянси з іншими країнами ЄС», — наголосив Вілдштайн.
ЧЛЕНСТВО В НАТО: ВТРАТИ ТА ЗДОБУТКИ
Польський досвід перебування в НАТО є чудовим прикладом спростування міфів про те, що вступ країни до цього оборонного блоку тягне за собою руйнування вітчизняного оборонного комплексу і обов’язкове переоснащення збройних сил системами озброєнь, які відповідають натовським стандартам. «Польща є членом НАТО протягом дев’яти років. Незважаючи на це, ми досі використовуємо багато озброєнь, які мали до цього. Наприклад, ми літаємо на вертольотах, які не є західною продукцією, — це радянські вертольоти. Частина танків, які ми маємо на озброєнні, також були вироблені раніше», — наголосив віце-міністр оборони Польщі Станіслав Коморовський. З іншого боку, додав він, вступ до НАТО дав польському оборонно-промисловому комплексу доступ до сучасного високоякісного обладнання і сучасних технологій. «Завдяки цьому ми продукуємо сьогодні в Польщі набагато сучасніше обладнання для нашої армії, а також на потреби інших армій, які хочуть його купувати. Багато нових елементів озброєнь для оснащення збройних сил Польщі, які виробляються, наприклад, на ліцензіях Ізраїлю чи інших західних країн. І це великий зиск для нашого ОПК. Бо маючи доступ до сучасних технологій і ноу-хау, ми можемо здобувати ринки. І коли ми перестали продукувати застаріле пострадянське озброєння, то за це можна дякувати Богу», — зазначив польський віце-міністр.
Він також нагадав, що Польща перебуває в процесі швидкої професіоналізації збройних сил, який планується завершити в 2010 році. На даний час чисельність польської армії становить 150 тис. осіб, хоча на початку реформування була втричі більшою. «Це був процес важкий і часом болісний для збройних сил, але важко називати це втратою. Зараз маємо іншу небезпеку, загрозу і інші виклики. А для них збройні сили також мусять бути іншими», — наголосив бригадний генерал Ромуальд Ротойчак. Говорячи про озброєння, генерал пояснив українським журналістам, що існуючий у НАТО термін — інтеропераційність — стосується військового оснащення лише у вибраних галузях. Окрім необхідності знання англійської мови, це стосується інтеропераційності мислення, одним iз важливих елементів якого є ознайомлення зі спільними процедурами і доктринами. За словами генерала, обов’язкові стандарти стосуються лише такого військового обладнання, як спільні системи управління, командування і зв’язку, що дозволяє спілкуватися між собою. «Але немає вимог, щоб усі мали однакове обладнання. Немає такої потреби, щоб гармати і зброя мала однаковий калібр. Натомість усі елементи, які я назвав раніше, необхідні для того, щоб працювати спільно», — наголосив Ротойчак.
СОЛІДАРНІСТЬ І ЧАД
Для НАТО розширення його на таку країну, як Україна — це розширення зони стабільності і безпеки, вважає віце-міністр оборони Польщі Станіслав Коморовський. Але водночас він підкреслив, що для Польщі і багатьох інших країн не менш важливим є принцип солідарності. «Цей термін був введений до політичної мови Польщею. В стародавній польській мові говорилося: один за всіх, всі за одного. Беручи участь у місії в Чаді, Польща робить це, керуючись у зовнішній політиці принципом солідарності. Ми допомагаємо іншим тоді, коли їм потрібна допомога, і сподіваємося, що отримаємо допомогу, коли вона буде потрібна нам. Це саме стосується України. Ми готові допомагати Україні, якщо вона матиме таку потребу. Але також розраховуємо, що вона допоможе нам. І кажучи «нам», я маю на увазі не лише Польщу, а всі країни», — зазначив польський віце-міністр. На його думку, після входження України до НАТО Альянс матиме ще більше можливостей, ніж має сьогодні, коли Україна не є членом НАТО, але вже бере участь у різних місіях.
До речі, у Польщі переконані, що участь польських солдатів у стабілізаційних місіях у різних частинах світу служить зростанню авторитету країни у світі і таких установах, як ЄС і НАТО. «Бо не всі навіть країни ЄС можуть так легко, як Польща, висилати своїх солдатів для участі у місіях. Бо вони мають внутрішню складну ситуацію, політики змушені дбати про свій електорат, побоюються громадської думки. А в Польщі все простіше, бо в цьому питанні всі думають однаково. І Польща є країною, яка традиційно є заангажованою в місіях такого роду. Наші солдати були присутні у блакитних шоломах на Голанських висотах», — зазначила шеф канцелярії президента Польщі, екс-міністр закордонних справ Анна Фотига.
ПОЛЬСЬКИЙ РЕЦЕПТ ОТРИМАННЯ ПДЧ
На думку багатьох польських урядовців, які опікуються питаннями безпеки й оборони, їхня країна перебувала в значно складніших умовах, ніж Україна, коли починала інтеграцію в НАТО. «Ви не проходитимете й половини тих перешкод, які ми мусили пройти. Нам довелося, насамперед, доводити, що НАТО взагалі потрібно. Бо в 90-х роках самі члени НАТО вважали, що НАТО вже не потрібно, що його місія завершена. Ми мусили їх переконувати, що НАТО потрібне. Ми їм говорили, що варто затримати чи зберегти страховий поліс, пожежну службу. Бо в майбутньому можуть трапитися випадки аварій. Ми мусили їм доводити, що Польща демократична держава, що в нас ринкова економіка і зроблено багато інших речей після змін у Польщі. А від вас вимагають одного: ви повинні хотіти цього», — наголосив віце-міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський. Розповідаючи про польський досвід, він сказав наступне: «По-перше, ми в 90- х роках були дуже сильно налаштовані та проявили єдність: громадянську і політичну. Тоді, в 90-х роках, не було ні однієї суттєвої політичної сили, яка б заперечувала вступ Польщі до НАТО. І незалежно від того, чи були вони в уряді, чи в опозиції. По-друге, ми намагалися прийняти всі стандарти, які НАТО накладає на кандидатів і держави-члени. Одним із таких стандартів є цивільний контроль над армією. Ми заохочуємо вас піти польським шляхом. Якщо буде таке бажання України, ми готові вам у цьому допомогти».
Польський дипломат висловив сподівання, що до грудня союзникам та Україні вдасться переконати скептиків, щоб вони змінили свою позицію. «Ми вважаємо, що оптимістичний план виглядав би так: Україна отримує ПДЧ у грудні, а запрошення стати членом в НАТО — на ювілейному саміті наступного року. Але щоб ця мрія збулася, ви мусите нам допомогти», — сказав Ващиковський.
Керівник БНБ також переконаний у тому, що Україні вистачить шести місяців, аби підготуватися до приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО. На прохання українських журналістів пан Стасяк дав свій рецепт отримання ПДЧ. «По-перше, українська влада повинна переконати всіх партнерів, що є рішучою і послідовною в тому, щоб отримати ПДЧ і вступити до НАТО. По- друге, ви повинні сказати, що ви маєте зробити в рамках отримання ПДЧ. Під час розмови з НАТО потрібно проявити свою ініціативу, треба показати, що ви плануєте, що маєте намір робити. Також треба провести серйозні зміни в управлінні збройними силами і в безпекових планах країни. По- третє, ви повинні розмовляти в Україні про те, що таке НАТО, як приймаються рішення в НАТО, які обов’язки матиме Україна, ставши членом НАТО, і яку користь матиме Україна від цього. Ми готові ділитися з вами нашим досвідом. Також академічні осередки готові співпрацювати в цьому контексті з Україною. Але це ви маєте визначити осередки, з якими ви хочете співпрацювати у плані інформування», — сказав він.
З іншого боку, польські урядовці не виключають, що позитивному рішенню Франції щодо ПДЧ на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО сприяло б приєднання України до місії ЄС в Чаді. Тим більше, що українці та поляки мають досвід співпраці у Косово, де під егідою НАТО виконує місію спільний батальйон «Укрполбат». «Лех Качинський має добрі відносини з Ніколя Саркозі. Треба також звернути увагу на те, що Польща дуже сильно підтримує місію ЄС у Чаді, в якій основна роль належить Франції. Польська підтримка важлива для результативності цієї місії. Тому ми з нашими французькими і німецькими друзями говоримо про надання ПДЧ Україні», — зазначив керівник БНБ. Тим часом шеф канцелярії польського президента також висловила переконання, що «участь України в різних миротворчих місіях і підключення до такої політики дала б бажані результати». Що стосується позиції Німеччини, то пані Фотига порадила Києву розмовляти з канцлером Ангелою Меркель.
ПРІОРИТЕТИ ТА ПРОГНОЗ
І, мабуть, ще одним польським уроком для України є те, що попри існуючі внутрішні суперечки між президентом і прем’єр-міністром Польщі у них немає розходжень у визначенні стратегічних пріоритетів, зокрема, в таких ключових питаннях, як польсько-українські відносини і членство України в НАТО і ЄС. Попри недосконалу конституцію, законодавство і здоровий глузд змушують главу держави і уряду співпрацювати в засадничих державних питаннях, зазначив пан Стасяк. Хотілося би, щоб в Україні Президент і прем’єр-міністр попри внутрішні суперечки також дотримувалися подібної логіки і щоб більше ніхто не зміг поставити під сумнівів євроатлантичні прагнення Києва. І, звісно, щоб спільна робота принесла бажаний результат — ПДЧ у грудні цього року.
На противагу чиновникам, польські експерти сумніваються, що Україна отримає ПДЧ наприкінці цього року. Зокрема, як зазначила представник польського Інституту східних досліджень Анна Козловські, не зовсім зрозуміло, чи існує на сьогодні згода всередині української влади стосовно швидкості наближення до НАТО. Вона також звертає увагу на те, що український уряд створює Центр європейської інтеграції, в той час як немає спроб щодо створення координаційного центру з питань інтеграції до НАТО. Представник Польського інституту міжнародних відносин Анджей Шептицький вважає, що ймовірність отримання Україною ПДЧ в грудні становить 30—40 відсотків.
І тепер тільки від Президента України та уряду залежить те, чи буде спростований цей невтішний прогноз. Якщо це вдасться зробити українській владі, тоді вона на ділі доведе, що її прагнення інтегруватися в НАТО є щирим і послідовним.
