Черговий раунд переговорів у Парижі між держсекретарем США Джоном Керрі та шефом російської дипломатії Сергієм Лавровим закінчився провалом. Обидві сторони не змогли дійти згоди щодо вирішення українського питання. Нагадаємо, що цього разу переговори між представниками США та Росії відновилися за ініціативою російського президента Володимира Путіна, який минулої п’ятниці зателефонував главі Білого дому Бараку Обамі, коли той перебував із візитом у Саудівській Аравії.
До речі, цьому дзвінку передувала заява з боку американського президента на адресу Кремля, що дипломатичне розв’язання українсько-російської кризи можливо лише в тому випадку, якщо Росія відведе свої війська від кордону з Україною і «не робитиме жодних кроків для подальшого порушення суверенітету і територіальної цілісності України».
На прес-конференції Джон Керрі повідомив, що проривів у переговорах після чотирьох годин «відвертої» розмови немає. Він також наголосив, що жодних рішень щодо майбутнього України не буде ухвалюватися без участі нової української влади. «Українці самі оберуть своє майбутнє. Ми не обговорювали це сьогодні ввечері, тому що це було б нечесно за відсутності представника України», — сказав держсекретар США.
Сергій Лавров на окремому брифінгу розповів про те, що Москва та Вашингтон мають намір співпрацювати з урядом України щодо дотримання прав російськомовних мешканців України. Як повідомляють ЗМІ, російська сторона нічого нового під час цих переговорів не запропонувала. Це, як і раніше федералізація, України, російська мова — друга державна, і нейтральний статус держави, який має бути вписаний у Конституцію.
«День» звернувся до екс-посла України в США Олега ШАМШУРА прокоментувати зустріч Керрі та Лаврова і розповісти, про що свідчить те, що остання телефонна розмова між президентами США та Росії відбулася за ініціативою Путіна з пропозицією знайти дипломатичне рішення української кризи.
«...МІЖНАРОДНА ІЗОЛЯЦІЯ ТА САНКЦІЇ ЩОДО РОСІЇ ПОЧИНАЮТЬ СПРАЦЬОВУВАТИ»
— Це означає одне: міжнародна ізоляція та санкції щодо Росії починають спрацьовувати. Нічим іншим не можна пояснити дзвінок Путіна, і намір Лаврова вести перемовини. Що стосується самих перемовин між Лавровим і Керрі, то я до них ставлюся досить обережно.
— Чому?
— Чесно кажучи, я не бачу предмета для переговорів. Тобто Росія є агресором, і єдине, що вона намагається зробити під час перемовин, на додаток до анексії Криму вони ще й намагаються Україні нав’язати свій порядок денний. Ті дії, які мають місце щодо України, продовжуються із застосуванням інших засобів втручання у внутрішні справи України. Дуже добре, що Керрі, судячи з повідомлень, які надходять, дав зрозуміти Лаврову, що всі питання, які стосуються України, мають вирішуватися за участю України. І це принципове питання для нас.
— Політолог Березовець написав, що одна з нових російських пропозицій полягає в демілітаризації Криму, виведенні з півострова російських військ, запровадженні спільного управління і потім — проведенні нового референдуму. І це нібито в обмін на те, що Україна пропише в Конституції нейтральний статус і візьме зобов’язання не вступати ні до НАТО, ні до ЄС.
— Дуже важко коментувати те, що спирається на невизначені джерела. Якщо навіть повірити пану Березовцю, і навіть повірити в те, що вони погодяться на демілітаризацію Криму і спільне управління, а тим більше відмова від членства в ЄС і НАТО, як мене, це абсолютно неприйнятна база для переговорів. Тому що Росія знову хоче загнати нас у зону своїх інтересів і нав’язати свою зовнішньополітичну орієнтацію. Не тільки, бо вони будуть намагатися нам нав’язати і вектор внутрішнього розвитку, який подобається Росії, щоб тримати Україну під своїм впливом.
«...НАЙКРАЩИМ БЕЗПЕКОВИМ ЩИТОМ ДЛЯ УКРАЇНИ МОЖЕ БУТИ ЧЛЕНСТВО В НАТО»
— А чи не вважаєте ви недоліком нинішньої влади те, що вона «погано» просить ПДЧ і тому відповідно під час прес-конференції у Брюсселі Обама сказав, що ні Україна, ні Грузія зараз не знаходяться на шляху до НАТО? Чи треба нам зараз, до президентських виборів, актуалізувати цю тему — членство в НАТО, зважаючи на те, що Будапештський меморандум не забезпечив територіальної цілісності нашої держави?
— Я був, залишаюся і буду залишатися твердим прихильником членства України в НАТО. Треба визнати що ставлення до цього далеко неоднозначне серед країн-членів НАТО, зокрема тих, хто має особливу вагу. Якщо з тих чи інших зовнішньополітичних міркувань зараз чинна влада не готова до активізації і більш активного обговорення цього питання, то зараз є така можливість, щоб змінити погляд нашого населення на безпекові питання, на найкращі засоби забезпечення безпеки України. І мінімально, що має зробити влада, — почати відвертий і чесний діалог із суспільством про НАТО, маючи на увазі, що зараз для цього є дуже сприятливі умови. І не робити цього не можна.
— І це питання має звучати під час президентської кампанії?
— Це вибір кожного кандидата в президенти. Але принаймні це має бути елементом діалогу кандидата із суспільством.
— До речі, у нас на зустрічі в газеті під час круглого столу на тему «Температура» сьогоднішнього дня: діагноз та рецепти» екс-прем’єр-міністр Євген Марчук сказав, що, здавши третій за величиною ядерний арсенал, Україна зіграла ключову роль у зміцненні безпеки США. І відтак очевидно, що й ми маємо право зі свого боку очікувати від США більше підтримки, можливо, навіть підписання угоди про оборонний союз. Що ви скажете?
— Я думаю, що найкращим безпековим щитом для України може бути членство в НАТО. Якщо так чи інакше це не виходить найближчим часом, є інші інструменти. Зокрема, двосторонні безпекові угоди. Але для того, щоб реалізувати такий варіант, також потрібна політична воля зі сторони Сполучених Штатів чи інших країн, але скоріше зі сторони США. Безумовно, треба ставити питання ширше. По суті, зараз фактично зруйновано систему безпеки та серйозно підірвано систему нерозповсюдження ядерної зброї, тому що Будапештський меморандум виявився абсолютно недієздатним. Тому зараз серйозно треба думати, і не тільки Україні, але й іншим країнам, які підписали меморандум: Великобританії, США, Китаю і Франції, яким чином гарантувати безпеку України. Тому що, якщо цього не відбудеться найближчим часом, то це буде катастрофічний сигнал, який впливатиме на всю систему нерозповсюдження системи ядерної зброї.
— Оскільки переговори Керрі та Лаврова у Парижі закінчились провалом, то як, на вашу думку, можна примусити Росію вести переговори з Україною безпосередньо, щоб інші не вирішували за нас українське питання?
— Для цього потрібно підключення Європи до всіх засобів впливу. А примусити Росію взагалі зупинитися і розпочати нормальне спілкування з українською стороною може тільки одне: підвищення тиску на Росію. Лише застосування системних і економічних санкцій може примусити правлячі кола Росії, Путіна більш реалістично дивитися на ситуацію і розпочати діалог з українською стороною. Але тоді є принципове питання, що може бути предметом переговорів. Для мене абсолютно зрозуміло, що предметом переговорів не мають бути питання, які стосуються внутрішнього розвитку України і які Україна вирішує сама. Ми не хочемо перетворитися в країну формально незалежну, суверенну, але абсолютно залежну від Росії.
— Зараз складається враження, що третього етапу санкцій — економічних — з боку Європи не буде. Більше того, багато західних компаній виступають проти санкцій. Зокрема французька «Тоталь» веде переговори про видобування сланцевого газу в Росії, провідні німецькі компанії теж наводять аргументи про шкідливість санкцій для самої європейської промисловості. І виходить, що збільшення тиску на Росію навряд чи можна очікувати, чи не так?
— Це можливо, якщо бути реалістом. Але якщо цього не буде зроблено, то ті, хто цього не зробив, з огляду на ті чи інші меркантильні або політичні міркування, змушені будуть через рік-два заплатити набагато більшу ціну. Це мають зрозуміти європейці та Сполучені Штати. Тобто мова не йде про співчуття до України чи чисту допомогу Україні. Тут під загрозою безпекові інтереси Сполучених Штатів і Європи. Тобто, вони мають виявити далекоглядність саме з точки зору власних інтересів.
— І чого можна очікувати Україні від засідання ГА ООН, яке відбудеться у понеділок увечері і проводиться за ініціативою України та Литви, і на якому очікується виступ лідера кримськотатарського народу?
— Треба відзначити, що голосування на ГА ООН у минулий четвер виявилось кращим, аніж ми очікували. Я думаю, що це понеділкове засідання буде ще одним свідченням уваги міжнародного співтовариства до українського питання і буде ще одним підтвердженням міжнародної ізоляції Росії. І дуже важливо, що там будуть присутні представники кримськотатарського настелення. Тому що треба розуміти, що ситуація в Криму є потенційно вибухонебезпечною саме з точки зору забезпечення прав людини. Зокрема йдеться про забезпечення прав кримськотатарського народу. Я думаю, що увага до цього питання абсолютно необхідна, але й необхідні і дієві заходи із забезпечення прав людини на території Криму.
КОМЕНТАР
«ІЗ БОКУ США БУЛО Б НАЙКРАЩЕ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ РОСІЯНАМ, ЩО ЇХНІ ДІЇ МАТИМУТЬ НАСЛІДКИ...»
Д-р Метью РОЖАНСЬКІ, директор Інституту Кеннана у міжнародному центрі науковців ім. Вудро Вільсона:
— Я вважаю, що рішення знаходиться посередині: ні прийняття незаконного захоплення Криму, ні перманентний конфлікт із Росією. Але це вимагає готовності від західної сторони підтримувати тверду та ясну позицію щодо недопущення анексії Криму з наслідками для відносин із Росією, в тому числі — санкції. Водночас немає ніяких причин, чому б Керрі та Лаврову не вести переговори щодо відведення російських військ на кордонах з Україною, й обговорити загальну ситуацію в Україні.
Може й для Росії було б краще домогтися федералізму, але все, що руйнує суверенітет України, буде неприйнятним для більшості українців тому це не може бути просто нав’язано зовнішніми силами. Напевне, розумніше було б зосередитися на децентралізації влади практичними та невеликими кроками, з гарантуванням прав меншин, наділяючи повноваженнями міністерства, які очолюватимуть професіонали.
Що стосується Будапештського меморандуму, то проблема полягає не в тому, що з моральної точки зору США чи інші країни зобов’язані своєю безпекою Україні. Це зараз не має значення, тому що Україна втратила свою безпеку, і не існує реалістичного варіанту для західної інтервенції. Питання в тому, що може бути зроблено, щоб насправді допомогти вирішити цю ситуацію. Має бути очевидно, що західна військова акція на захист території України дасть Путіну привід для більш широкого вторгнення. Це було б жахом для України. З боку США було б найкраще продемонструвати росіянам, що їхні дії матимуть наслідки, і допомогти Україні встановити контроль над внутрішньою ситуацією та здійснювати розумну політику так, щоб не існувало жодних виправдань для російської інтервенції. Україна може захистити себе, але найрозумніша оборона — це уникнути умов, які будуть заохочувати подальше російське втручання.
