Американський сенат фактично одноголосно схвалив проект бюджету щодо збільшення військових витрат наступного року. Асигнування в військовій сфері, таким чином, становитимуть $350 млрд., що перевищує нинішні витрати на $35 млрд. За останні двадцять років це рекордне збільшення фінансування на оборону країни. Джордж Буш перевершив навіть Рональда Рейгана, який у 80-их роках розпочав «гонку озброєнь», яка й була однією з причин поразки Радянського Союзу в «холодній війні».
Голосування сенаторів здивувало багатьох. Адже в Сенаті — демократична більшість, і більшість сенаторів, таким чином, є політичними опонентами президента Буша, який і виступив з пропозицією виділення більших коштів на потреби армії, оборони і безпеки. Солідарність політичних конкурентів легко пояснити. Американський виборець ще міг би зрозуміти суперечки між конгресменами в питаннях скорочення податків, проте коли питання стоїть про захист країни, то тут дискусії політиків були б просто самовбивчими. До того ж, від терактів у США 11-го вересня не минуло й року, і пережитий тоді шок іще довго даватиме про себе знати. У Конгресі США давно усвідомили, що для реалізації планів щодо боротьби з тероризмом нинішніх витрат на оборону явно недостатньо. Варто згадати, що тільки на операцію в Афганістані щомісяця витрачалося по мільярду доларів. У своєму останньому звіті, оприлюдненому два тижні тому, конгресмени подали власне бачення причин трагедії 11 вересня. Окрім звинувачення спецслужб у недбалості при виконанні своїх обов’язків, у документі йшлося й про недалекоглядність самих конгресменів. Першопричиною помилок у роботі ЦРУ, ФБР чи Національного агентства з безпеки стало, як вказувалося в звіті Конгресу, недостатнє фінансування. Цього разу в Конгресі вирішили повести себе більш мудро: нехай тепер хтось спробує їм зробити закид в ігноруванні потреб військових.
На що ж конкретно має намір витрачати гроші Пентагон згідно з сенатською ухвалою в наступному фінансовому році, який розпочинається вже в жовтні нинішнього року? Отже, $3,3 млрд. буде спрямовано на купівлю 15 транспортних літаків С-17 (що на півмільярда перевищує суму, ніж прохав президент Буш), $9,2 млрд. — на купівлю чотирьох військових кораблів (майже на мільярд більше, ніж прагнув Буш), на купівлю 48 бойових літаків F/A-18 — моделі E та F — за $3,1 млрд., а також — $250 млн. на придбання 21 вертольота «Блекхок». Згідно з новим військовим бюджетом, зросте й зарплатня американських військовослужбовців — на 4,1%. Майже $7 млрд. піде на розвиток систем протиракетної оборони (ця сума фактично не відрізняється від цьогорічної). Питання — де брати додаткові кошти для фінансування цього бюджету — вирішується досить просто. Фінансування оборонних потреб відбуватиметься фактично за рахунок скорочення інших урядових програм, які, на думку уряду США, або можуть обійтися без державної підтримки, або не приносять жодних результатів чи користі для країни. Приміром, витрати на освоєння нафтових та газових родовищ на американському шельфі будуть скорочені на 45%. Як вважають представники уряду, гроші на ці цілі мають витрачати приватні інвестори. На 20% знизяться також витрати на профорієнтацію молоді із бідних районів. Як відіб’ється збільшення фінансування армії на американській економіці? Спрогнозувати цього не береться ніхто. Хоча, якщо рік тому в Білому домі розраховували, що найближче десятиліття принесе економіці США прибуток у $ 5 трильйонів доларів, то тепер мова йде вже тільки про один. Бюджет 2003 року збільшиться в порівнянні з бюджетом-2002 на 3,7%. Аналітики передбачають, що в зв’язку зі збільшенням урядових витрат у 2003 році, Америка розпрощається з епохою бюджетного профіциту, яка розпочалася ще в 1998 році. У наступні три роки США, швидше за все, чекає дефіцит бюджету.
Оборонні клопотання американців поки що не викликали якихось коментарів політиків інших країн. Хоча існують поодинокі побоювання, що США не просто зміцнюють свою обороноздатність, але й готуються до чогось більш грандіозного. Чутки про те, що до березня наступного року Вашингтон розпочне війну проти Іраку, мало не щодня знаходять підтвердження в американській пресі. У Білому домі явно не бажали б повторити помилки 1991 року, коли війна з Багдадом неочікувано затягнулася і зрештою не принесла головного результату (повалення керівництва Саддама Хуссейна). Час від часу в мас-медіа з’являються повідомлення, що США готують атаки ще й проти Північної Кореї та Ірану. Хоча такий розвиток малоймовірний, однак його теж не варто відкидати повністю. Крім того, американці постійно розширюють свою військову присутність в інших країнах світу. Афганістан, Таджикистан, Узбекистан, Грузія, Філіппіни — країни, до яких прибули антитерористичні загони збройних сил Сполучених Штатів тільки за останній рік, що теж вимагає немалих витрат. Чи не викличе американська поквапливість у збільшенні армійських асигнувань нової гонки озброєнь? Очевидно, викличе. Проте рівно настільки, наскільки може собі дозволити окремо взята держава, і ця «гонка», без сумніву, відрізнятиметься від тієї, яку пережив світ за часів «холодної війни». Як би не озброювався Ірак, реально чинити опір чи становити загрозу Сполученим Штатам Багдад не зможе. Колись в плані «гонки озброєнь» часто згадували Росію. Однак Москва так само навряд чи дозволить собі таку розкіш, як гонитва за Америкою, зважаючи на можливості її економіки, теплі відносини між президентами Бушем і Путіним та на необхідність російської армії не в нарощенні потужностей, а бодай модернізації. Замислитися мають американські союзники з Європи (витрати на оборони в усіх разом взятих країнах Європейського Союзу удвічі менші від американських). США давно вимагають від своїх європейських союзників по НАТО радикального збільшення витрат на оборону. Тепер вони демонструють особистий приклад.
