У перспективі українці зможуть подорожувати просторами країн Європейського Союзу без оформлення віз. Так у інтерв’ю Бі-Бі-Сі заявив комісар Європейської Комісії з питань розширення ЄС Гюнтер Ферхойген. «Я не виключаю, що у перспективі — близькій чи далекій — дійде до вільного пересування громадян країн- сусідів, які подорожують в межах ЄС. Але це повністю залежить від того, чи виконуватимуться пов’язані з цим умови», — заявив Ферхойген. Треба визнати, що в МЗС України ця заява великого оптимізму не викликала. Щоправда, українські дипломати звертають увагу на те, що Ферхойген заявив про своє зацікавлення побувати в Україні з візитом — проте якісь висновки щодо змін акцентів робити явно рано.
Ті, хто має змогу поїхати за кордон, вочевидь, не раз відчували на собі весь тягар неприємної процедури подачі різнопланових документів, неодноразових оббивань порогів консульств для отримання візи. Найбільш суворими правилами в’їзду славиться Шенгенська зона, яка охоплює одинадцять держав ЄС з нинішніх п’ятнадцяти. Нарікання українських громадян на «сервіс» європейських консульських службовців при цьому ніколи не знаходили у брюссельських дипломатів особливого розуміння. Тема лібералізації з поступовим скасуванням візового режиму з його часом явно надуманими обмеженнями ніколи не була на порядку денному конкретних переговорів між Україною і ЄС.
Першим проривом у цьому плані стало оприлюднення Європейською Комісією на початку березня цього року комунікації — програмного документа — під назвою «Ширша Європа — нове сусідство: нова формула відносин зі східними та південними сусідами». Документ, поданий до широкого обговорення, містив у собі багато елементів співробітництва, які дозволяли говорити, що ЄС пропонує «новим сусідам» — Україні, Білорусі, Молдові — майже все, окрім самого членства. Йшлося в комунікації і про реалізацію основоположного для ЄС принципу «чотирьох свобод» — свободи руху людей, товарів, капіталів і послуг. Цей пункт мав би означати відмову ЄС від візових бар’єрів. Однак в опозицію до впровадження такої норми стали мало не більшість держав ЄС.
Можливо тому заява Гюнтера Ферхойгена містить і великий сумнів: «чи можливо це здійснити з будь-якою країною у найближчому майбутньому, сказати складно. Ми вже зробили відповідну пропозицію Росії, яка передбачає початок розмов на цю тему. Але це ще не означає, що це вдасться реалізувати». Російський президент, до речі, вже не раз закликав ЄС до скасування візового режиму для своїх співгромадян. Якщо у випадку Росії ЄС демонструє готовність обговорити це питання, Путін і президент Європейської Комісії Проді навіть ухвалили відповідну заяву, то Київ залишається на периферії інтересу ЄС для ведення аналогічного діалогу. Україну зараховано до так званого «чорного списку» держав, кордони яких не достатньо захищені для контролю за контрабандою, нелегальною міграцією. В ЄС погодилися лише вести переговори про облаштування українського кордону та про підготовку угоди про реадмісію (повернення нелегалів за рахунок тієї країни, з якої вони прибули). Тут варто наголосити на кількох моментах. Саме Україна була ініціатором переговорів щодо угоди про реадмісію з ЄС. Тим самим Київ сподівався на певні дивіденди з боку Брюсселя — зокрема безвізовий в’їзд у ЄС для власників дипломатичних паспортів в Україні і поступову лібералізацію візового режиму для громадян України. Поки що жодних рухів назустріч не зафіксовано.
Росія принципово не хоче вести переговори з Україною щодо підписання угоди про реадмісію, хоч саме з російської території до нас, а потім далі на Захід потрапляє найбільше нелегалів. Виходить досить дивна ситуація: переговори про безвізовий режим розпочинаються з Москвою, а про зобов’язання (зокрема щодо реадмісії) — з Києвом. Після завершення другого раунду переговорів між Україною і ЄС із підготовки до підписання угоди про реадмісію, які відбулися в Брюсселі 19—20 червня, українські дипломати зважилися висунути власну умову. Вони офіційно підкреслили, що підписання цього документа є комплексним питанням, яке стосується не лише України і ЄС, але й Росії та Білорусі. Держсекретар МЗС України Олександр Чалий не раз говорив про пропозицію України запровадити так званий «спільний реадмісійний простір». Реалізація цієї ідеї, можливо, стимулювала б прикордонні служби до більш пильного контролю над кордонами. З іншого боку, тема нелегальної міграції, боротьбу з якою ЄС вважає одним з головних пріоритетів, виглядає дещо неадекватною ситуації: не українці, росіяни, білоруси становлять більшість тих нелегалів, що «прориваються» до країн Заходу.
Водночас росіяни стверджують, що після проголошення декларації Путін—Проді про початок діалогу щодо безвізового режиму процедури видачі віз посольствами країн ЄС стали ще жорсткішими. Дипломати також нагадують про те, що у випадку Росії йдеться не лише про демонстративні «подвійні підходи» з боку ЄС, але й про те, що декларовано лише наміри обговорити проблему без усяких гарантій її вирішення.
В українських дипломатичних колах вважають, що заява комісара Ферхойгена віддає риторикою двохрічної давності. Окрім того, всі рішення в ЄС приймаються консенсусом, а про досягнення консенсусу до того, як десять країн стануть новими членами ЄС (у травні наступного року), без ухвалення Конституції Європи і обрання нового Європарламенту, говорити неможливо. В МЗС України також, м’яко кажучи, не радіють з того, що після дискусії з документа «Ширша Європа — нове сусідство» якимось чином «випали» вельми позитивні елементи, які стосуються не тільки свободи пересування через кордони. Так, у новій редакції концепції «східної політики» ЄС уже не йдеться про залучення до проектів в Україні Європейського інвестиційного банку, вже не планується жодний перегляд інтрументів технічної допомоги, не йдеться про доступ до внутрішніх ринків ЄС. Таким чином, кажуть у Києві, з документа, який спочатку був сприйнятий не без стриманого оптимізму, вихолощується його зміст.
Комісар Ферхойген, до речі, очікує, що приєднання Польщі до ЄС у травні наступного року та запровадження у жовтні Варшавою віз для громадян України не створить відчуття «відчуженості» в українців. Він наголосив, що «цей новий кордон не має впливати на економічний обмін та людські стосунки. ЄС готовий до того, щоб разом із Польщею поміркувати над розробкою та фінансуванням програми щодо перетину кордону». Як можна не почувати себе «відчуженими» за наявності візового режиму — незрозуміло.
