Ні для кого не таємниця, що за контроль над енергоресурсами й засобами постачань у світі ведеться жорстка боротьба. При цьому одні країни діють відкрито, інші таємно. Причому, як правило, таємне завжди в якийсь момент стає явним.
І показовим з цього погляду став позавчорашній день, коли, з одного боку, російська «Транснефть» виступала проти вільного доступу країн СНД до російських трубопроводів, а з другого боку, в Нью-Йорку делегати 67-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН за ініціативою Туркменістану ухвалили резолюцію про стабільний транзит енергоносіїв. Можна говорити, що йдеться про пряме зіткнення інтересів лідерів обох країн. Директор енергетичних програм Центру «НОМОС» Михайло Гончар з приводу прийняття цієї резолюції написав у Фейсбуці: «Туркменбаші ІІ обіграв Путіна ІІІ».
А тепер детально про те, що ж сталося. Держкомпанія «Транснефть» запропонувала уряду РФ відмовитися від участі в розробці «Угоди про транзит трубопровідним транспортом СНД», яке має забезпечити країнам СНД рівні права доступу до транспортних систем «Газпрому» й «Транснефти». Відповідний лист за підписом віце-президента «Транснефти» Михайла Баркова було надіслано до уряду, повідомила газета «Известия».
Більше того, пише видання, Росія наполягає, що енерготранспортні мережі в СНД мають вважатися продовженням внутрішньоросійських мереж і підпорядковуватися особливим правилам.
Тепер усім має бути зрозуміло, що Росія ніколи не погодиться на якісь трибічні консорціуми з управління українською газотранспортною системою, оскільки її метою є повний контроль над цією ГТС.
І зовсім інший підхід у Туркменістану, який став ініціатором резолюції, спрямованої на розвиток міжнародної співпраці у справі забезпечення надійного транспортування енергоносіїв на міжнародні ринки трубопроводами й з використанням інших систем постачань. Співавторами документа виступило понад 70 держав.
Представляючи резолюції на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, Постійний представник Туркменістану при ООН Аксолтан Атаєва
підкреслила, що забезпечення універсального доступу до енергетики є основою для створення робочих місць, забезпечення безпеки, контролю за зміною клімату, продовольчого забезпечення й, нарешті, для зміцнення економіки й досягнення рівності.
Посол привернула увагу до того, що цілі резолюції співзвучні з ініціативою Генерального секретаря ООН «Стійка енергетика для всіх». Аксолтан Атаєва заявила, що однією з головних проблем у забезпеченні доступу до базових енергоресурсів є ефективне й надійне транспортування енергії між країнами, регіонами й континентами.
«Туркменістан, будучи одним з великих постачальників енергоресурсів, що володіє четвертими за обсягами запасами вуглеводневих ресурсів у світі, послідовно виступає за створення стабільних і надійних систем міжнародних енергопостачань, розробку схем і моделей взаємодії на глобальних енергетичних ринках, які відповідали б сучасним реаліям», — підкреслила Постійний представник Туркменістану.
КОМЕНТАР
Колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ у своєму інтерв’ю для «Дня» розповів про значення для України ухваленої за ініціативою Туркменістану резолюції ООН про стабільний транзит енергоносіїв.
— Я думаю, що для України це дуже важливо. Принаймні зараз, коли ми — основний транзитер російського газу і певною мірою нафти. Не знаю, чи буде нам зиск у майбутньому від того, що прийняло ООН. Але гадаю, що принаймні допоки ми залишаємося транзитною державою, до тих пір ми матимемо зиск від цього. А щодо перспективи — побачимо.
Мене не дивує позиція Росії, яка задекларувала ще раніше і не погоджувалася з європейською політикою щодо транзитних мереж, а днями заявила, що енергостранспотні мережі в СНД мають вважатися продовженням внутрішньо російських мереж і підпорядкуватися особливим правилам. Росія робить те, що їй дозволяють інші країни. Вона відстоює свої національні інтереси. Звичайно, що для Росії краще мати транзит у своїх руках, ніж віддавати його іншим державам. Але цим іншим державам, наприклад Україні, це не вигідно однозначно.
— Ви кажете, що Росія робить те, що їй дозволяють інші країни. Але ж Туркменістан, зокрема новий президент цієї країни відстоює свою інтереси, доказом чого і є ухвалення цієї резолюції ООН про стабільний транзит енергоносіїв.
— Цілком природно, тому що Туркменістан знає, що він має великі запаси газу і відповідно він вважає, чого хтось не має впливати на його транзитні потужності, якщо він сам може ними керувати. Тому і є така резолюція, і така ініціатива, і є підтримка інших держав.
— То можна сказати, що Туркменбаші ІІ виграв у Путіна ІІІ, як зазначають деякі українські експерти?
— Гадаю, що так. Однозначно.
— Чи вдасться завдяки цій резолюції України отримати енергоресурси безпосередньо в Туркменістану?
— Фізично це дуже важко зробити. Колись ми де-юре отримували газ від Туркменістану. Але це було лише де-юре, фактично газ йшов у Росію і ми отримували російський газ за ту саму ціну, що з Туркменістану. Чи здатні теперішні переговірники домовитися про такий варіант — це питання. Бо останній раз, коли ми були у Туркменбаші 2005 року, він погоджувався, але сказав: ви домовляйтеся. Тобто м’яч на нашій стороні однозначно. Наскільки уряд здатний до цього, настільки нам підуть назустріч. А Туркменістану байдуже, ви домовитеся. Немає нині прямих маршрутів постачання газу в обхід Росії. Транзит через Каспій — це також міф. І ми залежимо тут повністю від труб, які пролягають через територію Росії. І з цим треба рахуватися.
— З боку України очевидним є бажання домовитися, про це свідчать три візити Президента Януковича до Туркменістану. Напевне, скоріше треба говорити про небажання Росії йти нам назустріч у прагненні закуповувати газ безпосередньо в Туркменістану...
— Я думаю, що тут є і те, й інше. З одного боку, треба віддати належне тому, що Росія відстоює свої національні інтереси, а чого Росія так має легко йти на домовленість з нами? Вона має бути в цьому зацікавлена. Власне третій президент так питання ставив: у чому зацікавленість Росії. На той час, а це був 2008 рік, ми придумали два СП, в яких була зацікавлена Росія. А зараз я не знаю, на яких умовах ведуться переговори, але я знаю, що є нуль на виході.
— Зазвичай Росія любить посилатися на міжнародне право. Чи буде вона дотримуватися ухваленої ООН резолюції про стабільний транзит енергоносіїв?
— На цю ухвалу ООН Росія не буде посилатися. Що для Росії вигідно, то вони включають у червоний список, що невигідно — на це не звертають уваги. Це право Росії. Так вони роблять і добиваються певних успіхів.
