«Президентські вибори 2007 року? Так, я думаю про це, і не лише під час гоління». Фраза Ніколя Саркозі, що пролунала в прямому ефірі на французькому телебаченні, стала майже крилатою. Важко знайти у владних колах Франції людину, яку би згадували в ЗМІ частіше за міністра економіки. Важко знайти француза, який би однозначно ставився до цього політика. Мало хто в країні має стільки «доброзичливців», які нетерпляче чекають, коли ж він послизнеться на нестабільному урядовому ґрунті. Але статистику заперечити неможливо. У травні цього року провідний французький інститут політичних та соціальних досліджень IPSOS назвав феномен Саркозі «винятковим» і навів цифри: 46% громадян вважають, що він був би добрим президентом держави. Не секрет, що в цілому популярність урядової партії зараз дуже низька, і саме особистий рейтинг Саркозі може дозволити правим зберегти владу після виборів-2007. І він про це знає. Він виходить на публіку елегантний і усміхнений, його вміння переконувати не має рівних, у нього бездоганна репутація, не заплямована жодною сумнівною історією. Впевнений, спортивний, «з гарячою кров’ю і холодними нервами» — такий імідж міністра економіки в очах французьких виборців.
Біографія Ніколя Саркозі де Надь Боска, сина угорського емігранта, відбиває європейську систему формування еліти. Він народився 1955 року в Парижі, здобув ступінь магістра права в університеті Сорбонни, а згодом — адвокатську ліцензію. Далі було навчання в одній із престижних вищих шкіл Франції — паризькому Інституті політичних студій, який вважається чудовим «трампліном» у будь-якій сфері — від менеджменту до дипломатії. Саркозі вибрав шлях практичної політики й адміністрації. Ще у віці 21 року він вступає до провідної партії країни — Об’єднання на підтримку республіки, і досить легко просувається службовими щаблями — чотири рази поспіль стає депутатом від департаменту Верхня Сена. 1993 року Сарко (так називають його у Франції) призначений міністром бюджету.
Подальша хронологія його кар’єри дуже стрімка. Саркозі, багаторічний підлеглий і певною мірою навіть учень Жака Ширака, очолив кампанію головного його конкурента — Едуарда Балладюра — на президентських виборах 1995 року. Якби переміг Балладюр, Ніколя вмить увійшов би до кола найвпливовіших людей держави. Але головний пост здобув Ширак, і вчинок колишнього прибічника було названо зрадою. Звиклий до успіху, амбітний, Саркозі опинився в таборі невдах. Не один аналітик поставив на ньому хрест, але, подолавши складний період психологічного відновлення, він поволі відвойовував свої позиції в громадському житті. Було зрозуміло: більше програвати Сарко не збирається.
На час президентських виборів 2002 року діяльність лівого уряду Ліонеля Жоспена викликає стільки нарікань, що в другому турі голосування опонентом Жака Ширака сенсаційно став голова ультраправих Ле Пен. Ширак переміг, але відчув: потрібно діяти і залучати до команди «тренованих гравців». І саме Ніколя Саркозі виявився незамінним для важкого портфеля голови Міністерства внутрішніх справ. Не гаючи часу, він узявся до роботи, якої не бракувало в нібито «ситій» Франції: неконтрольована міграція, проституція, складна ситуація на дорогах, релігійні та расові конфлікти... «Переможців не судять» — за майже два роки в МВС Саркозі добре засвоїв це правило, і йому вдалося не тільки заробити імідж «репресивного політика», а й реально змінити ситуацію. Йому стало духу мало не вдвічі підвищити ціни на цигарки, встановити драконівський контроль за дорожнім рухом, перед радикальними лідерами ісламських общин заговорити про республіканські цінності. За перші три місяці 2004 року рейтинг «першого мента країни» не падав нижче за 60% —унікальна цифра для сучасної французької політики.
Випробуванням для Ніколя Саркозі стали місцеві вибори в березні цього року, коли народ відреагував на невдалі реформи, фактично висловивши недовіру владі. В уряді відбулися зміни, — Саркозі прийняв міністерство економіки, фінансів і промисловості (Мінефі), справедливо вирішивши: якщо вдасться на новому місці досягнути тих самих результатів, що й на попередньому, конкурентів на наступних виборах у нього не буде.
Чи вдасться Сарко поставити на ноги економіку європейської супердержави, обтяжену національним боргом, який на березень становив до 67% ВВП, та дефіцитом бюджету — приблизно 4% ВВП? Саркозі взявся за нову справу з притаманною йому рішучістю, оголосив «боротьбу на всіх фронтах» і пообіцяв, що ВВП наступного року зросте на 1,7-1,8%. Завдання, зовсім не просте з огляду на непопулярність радикальних методів колишнього «першого мента». Але, зрештою, він ніколи і не був прихильником популізму... «На щастя, у нас є ви», — сказала Саркозі дружина президента Бернадетта Ширак, засвідчивши не тільки солідарність всередині урядової партії, а й повагу та вдячність — можливо, через силу, — клану «шираківців» до неспокійного міністра.
Чи стане Ніколя Саркозі першим номером не тільки уряду, а й держави? Йому тільки 49 років — «дитячий вік» для французької політики, тому консервативні еліти вважають, що енергійному Саркозі зарано думати про президентство. До того ж, ніхто ще не забув його давньої «провини» перед главою держави. Але, як би не склалися стосунки Жака Ширака з підлеглим, останній може зберегти правих при владі за рахунок особистої популярності. Ширак мусить із двох лих вибрати менше: або дати вказівку підтримати «блудного сина» і привести його до перемоги, або, піддавшися реваншизмові, оголосити Саркозі бойкот, збільшивши цим шанси кандидата від лівих. Є і третій шлях: за час, що лишився, підготувати ґрунт для когось із «вірних шираківців», але навряд чи серед них є людина з подібною харизмою. Чудовою «базою» для виборів-2007 може стати пост прем’єра, на який хіба що лінивий не пророкує Саркозі. Непогані шанси в нашого героя і на посаду голови партії влади — Союзу за народний рух, хоча Ширак без ентузіазму ставиться до перспективи віддати керівництво своєю партією «угорському вискочці». Зрозуміло одне: найважливіші карти в руках у Саркозі. І все залежить тільки від самого міністра економіки —чи зуміє він за три наступні роки правильно розіграти систему ходів, яка може виявитися найсерйознішою в його житті.
