Розклад політичних сил у Сполучених Штатах почав змінюватися. Причому не на користь нині чинного американського президента Джорджа Буша, який представляє республіканську партію. Верхня палата американського конгресу віднині може вважатися підконтрольною фактично не республіканцям, а їхнім конкурентам — демократам. Сенатор Джим Джеффордс залишив ряди республіканської більшості, побажавши стати незалежним представником штату Вермонт. Пан Джеффордс заявив, що своє рішення він змушений прийняти через незгоду з партійними ініціативами та політикою президента Джорджа Буша. Ситуація в американському Сенаті з самого початку складалася непросто: сто сенаторських місць були порівну поділені між республіканцями та демократами. Проте, за американським законодавством, більшість усе-таки була за республіканцями, позаяк вирішальний голос при врегулюванні справ у Сенаті має віце-президент Штатів, нинішній представник республіканської партії Дік Чейні. Таким чином перехід всього-на-всього одного сенатора для «партії влади» означає втрату своїх дотеперiшнiх більш-менш твердих позицій.
Дехто з політиків Штатів розцінив «ренегатство» Джеффордса як свого роду полювання за тепленьким місцем в одному з комітетів Сенату. За деякими джерелами, демократи вже дали зрозуміти, що підтримають наміри Джеффордса добиватися місця голови комітету з екології та громадських справ. Нині він очолює комітет із охорони здоров’я, освіти та працевлаштування. Проте такі версії витають в Сенаті в переважній меншості. «Нью-Йорк Таймс» твердить, що основною причиною втрати республіканців стала недостатня робота із ліберальним крилом цієї партії, до якого відносив себе Джеффордс. Невпинний тиск із боку консервативного флангу, до якого належить, до речі, Буш, таким чином, і приніс плоди, на які в Білому домі навряд чи очікували. 67- річному Джеффордсові, скажімо, не до вподоби був задум президента щодо скорочення податків, багатьох ліберальних республіканців дратує політика Буша в питаннях освіти та навколишнього середовища.
Очевидно, перший тяжкий політичний удар, нарешті, змусить Буша повернутися до своєї попередньої стратегії так званого співчутливого або гуманного консерватизму. Після перемоги на президентських виборах американський лідер не раз акцентував увагу на тіснішій співпраці з демократами, тоді віддавалася перевага не радикалізмові чи відхиленні вправо-вліво, а саме центризму (або, як назвав це Буш, співчутливий консерватизм). Сама сумнівність перемоги кандидата від республіканців (кандидат від демократів Альберт Гор набрав у цілому по країні набагато більше голосів, аніж його суперник) зобов’язувала йти на поступки іншим партіям, а тим більше всередині своєї партії. Буш вирішив діяти навпаки, очевидно, побоюючись повторити шлях батька, який програв на наступних президентських виборах через втрату лояльності консерваторів. Утім, Буш-молодший, певно, забув про здобутки свого попередника — демократа Білла Клінтона. У 1994 році демократична партія також втратила контроль над Конгресом, але скоординована співпраця Білого дому з республіканцями дозволила тому лишитися президентом ще й на другий термін.
Більшість нинішніх республіканців, між тим, твердять, що президент не повинен ні на крок відступати від партійних пріоритетів, які він і намагається нині впровадити. Проте чи зможе? Через відступництво Джеффордса, до речі, лишається під величезним знаком питання розгортання системи національної протиракетної оборони.
