Внаслідок «касетного скандалу» та інших проблем нинішнього року не відбулося жодного візиту в Україну лідерів держав та урядів як країн Європейського Союзу так і Сполучених Штатів. Федеральний канцлер Німеччини Герхард Шредер завтра проведе у Києві з Президентом Кучмою міждержавні консультації на вищому рівні. Ці консультації не мають на меті підписання документів або прийняття негайного важливого політичного рішення. Швидше, це — демонстрація інтересу Німеччини до подій в регіоні, в якому інтереси Берліна виглядають набагато більш вагомими, ніж інтереси будь-якої іншої країни Європейського Союзу. Німеччина — чи не єдина країна ЄС, у зовнішній політиці якої східний напрям розробляється серйозно. Напередодні проведення консультацій «День» попросив прокоментувати їх основний зміст Надзвичайного і Повноважного Посла ФРН в Україні Дітмара Штюдеманна.
— Пане посол, чого слід чекати від майбутніх консультацій на вищому рівні, і на що не слід розраховувати, яких ілюзій не повинно бути?
— Знаєте, в наших відносинах немає ілюзій або більше немає ілюзій. Ми всі стали реалістами. Мені здається, це дуже важливо, оскільки очікування з обох сторін можуть бути втілені в життя. Майбутні консультації є дуже важливi. Починаючи з 11-го вересня, ми всі знаходимося у новому стані світової політики. Загроза, яка виходить від цих терористичних актів, стосується нас усіх. Я маю на увазі також і Німеччину, і Україну. Я переконаний, що ці події будуть на першому плані переговорів між Федеральним канцлером Шредером і Президентом Кучмою. Дуже важлива і ця тематика, і відповідь на запитання — як ми реагуватимемо на ті загрози, які стосуються нас усіх.
Звичайно, консультації повинні слугувати й тому, щоб на них обговорювалися й інші питання німецько-українських відносин. Зокрема, питання регіональних відносин, співпраця в Європі, те, як Україна будує свої відносини з Європою. Ми пов’язуємо з цими консультаціями й певні очікування, адресовані Україні, вони є важливим елементом консультацій і пов’язані з тим, щоб Україна виконувала ту роль, яку вона відводить собі у своїй зовнішній політиці, і яку вона хотіла б грати. Для цього необхідно, щоб у внутрішній політиці зберігався високий ступінь стабільності, оскільки тільки стабільна країна, стабільне суспільство спроможні відповідати на ті запитання, які перед ними ставляться, і можуть відігравати саме ту роль, яку країна хотіла б собі відвести у питаннях безпеки.
І коли ми говоримо про стабільність, ми маємо на увазі насамперед швидкий розвиток широкої бази для демократії. При цьому необхідно забезпечити закріплення тих демократичних досягнень, які вже існують. Кажучи про подальший розвиток демократії, мається на увазі, що суспільство повинне бути готовим приймати на себе відповідальність за дії держави, а держава повинна бути готовою забезпечувати інтереси суспільства. Таким чином, необхідно докладати більше зусиль, щоб цього досягнути.
— Які теми, винесені на консультації, є найактуальнiшi сьогодні?
— Я думаю, що головне не відкривати нові сфери у співпрацi, а поглиблювати її. У принципі, йдеться про продовження діалогу, який повинен здійснюватися вже з новими ознаками. Важливо, щоб ми могли показати Україні, що ми й надалі зацікавлені у ній як у важливому партнерові, і щоб було зрозуміло, що співпраця є можливою лише в тому разі, якщо будуть створені для цього хоча б мінімально необхідні структури.
— Коли ми говоримо про співпрацю з Німеччиною, то маємо на увазі співпрацю з Європейським Союзом. Як би Ви охарактеризували його стан? Чи дійсно ці відносини починають поступово поліпшуватися порівняно з початком нинішнього року?
— Сьогодні в Україні ще є певні недоліки, які не можна замовчувати, особливо якщо враховувати, що Україна знаходиться на шляху до європейського співтовариства спільних цінностей. Ці недоліки можна охарактеризувати як дисбаланс між можливостями влади та контролю, який має над нею здійснюватися. Одним словом, ще відсутні контрольні механізми, які є характернi для демократичного суспільства.
Виразно видно слабості у принципах створення правової держави. Необхідно подолати слабкість юстиції, судової влади. І консультації повинні показати можливості для цього шляху, шляху подолання.
Під час цих консультацій ми хотіли б також показати, що ми готові до більш інтенсивної праці установ юстиції. Те, що відігравало певну роль на початку року, залишається й нині. А саме — сумно, що вбивства журналістів і дуже низький рівень довіри до правоохоронних органів залишаються такими, як і раніше. Ми переконані, що саме у важких ситуаціях необхідно говорити один з одним, вести діалог, а не залишатися байдужими, не звертати уваги на іншого. У політиці таке є просто неприпустимим.
Під час цих консультацій нам здається особливо важливим підкреслити, що за 10 років своєї незалежності Україна зробила важливі кроки у правильному напрямку. І тепер важливо, щоб ці рішучі кроки послідовно і сміливо здійснювалися надалі. Вибори у березні 2002 р. саме нададуть такі можливості.
— Чи можна тоді говорити, що можливі зміни у сприйнятті України залежать від перебігу та результатів цих виборів?
— Ці вибори гратимуть дуже важливу роль, оскільки, з однiєї сторони, вони зможуть підтвердити здатність України продовжувати прямувати демократичним шляхом, і, з другої, ці вибори відбудуться у той час, коли всі країни, в тому числі, і Україна, повинні зробити свій внесок в безпеку як на Європейському континенті, так і в глобальних масштабах. Щоб зробити цей внесок, необхідно, щоб і всередині країни було забезпечено стабільність шляхом створення міцної мережі демократичних структур й установ. В іншому разі ці країни самі можуть стати джерелом небезпеки на нашому континенті.
— Який внесок могла б зробити Україна в європейську безпеку? Чи мається при цьому на увазі її можливе залучення до Європейської оборонної ініціативи, поглиблення співробітництва з НАТО, Європейським Союзом?
— Я всього цього не виключаю, але все ж основною передумовою залишається, щоб Україна спромоглася розвинути відповідні заходи безпеки та стабільності. Україна — важливий партнер для європейських структур. Мається на увазі і Європейський Союз, і НАТО. Зробити рівень цих відносин більш інтенсивним або досягнути нового рівня цих відносин — багато в чому залежить від тих заходів, які здійснюватимуться в країнi. Повинен сказати, що ми готові в кожному конкретному випадку і до співпраці, і до підтримки України. І саме в рамках цих консультацій ми обговоримо з українською стороною можливості забезпечення захисту її кордонів і зробимо відповідні конкретні пропозиції.
— В чому вони полягатимуть?
— Передусім йтиметься про інтенсифікацію співробітництва між органами охорони кордонів двох країн і в зв’язку з цим говоритиметься про посилення технічного та фінансового забезпечення цих служб. Крім того, ми хотіли б поговорити про подальші можливості співпраці в контексті наближення кордонів Європейського Союзу до України. Ми зацікавлені в тому, щоб інших європейських партнерів також підключити до більш інтенсивної роботи, більш інтенсивного співробітництва з Україною в цій сфері.
— Чи підтримуватиме в такому разі Німеччина ідею залучення допомоги ЄС щодо облаштування східного кордону України?
— Німеччина якраз дуже зацікавлена у такій формі співпраці з Україною на її східних кордонах. У разі такої роботи між відомствами з охорони кордонів Німеччина не обмежуватиметься тільки підтримкою західного кордону України.
— Часто можна почути, що укріпивши свій східний кордон, Україна мала б право розраховувати на певну лібералізацію прикордонного та візового режиму відносно неї. Чи поділяють цю точку зору в ЄС?
— Якщо проявити трохи фантазії, то я думаю, можуть знайтися можливості для послаблення прикордонного режиму між розширеним Європейським Союзом та Україною. Важливо, щоб цей режим оформлявся гнучкіше. Важливо, щоб цей кордон не перетворився на бар’єр між двома регіонами. З іншої сторони, збереження прикордонного режиму необхідне ще протягом певного часу, оскільки відмінності в економічному розвитку цих регіонів є значними, і відкриття кордону, вільний кордон могли б призвести до перенасичення західноєвропейського ринку праці робітниками з України. Це могло б призвести до дестабілізації європейської економіки. Це мало б зворотнiй вплив і на Україну — оскільки чим більше втрат зазнає європейська економіка, тим менше у неї буде можливостей надавати економічну і фінансову підтримку Україні.
— А чи зберігає сьогодні інтерес до України саме німецька економіка, враховуючи, що період великих очікувань змінився періодом великого розчарування?
— Дозвольте звернути вашу увагу на факт, який проявився останнім часом: на фоні певних скорочень іноземних інвестицій в Україну німецькі інвестиції останнім часом зросли. Для мене це є сигналом того, що німецька економіка дуже уважно стежить за економічним розвитком України. Уряди Ющенка та Кінаха вселяли та вселяють великі надії на успішний розвиток України.
— Чи буде це однією з тем консультацій?
— Дійсно, це так. Треба сказати, що економіка є важливим двигуном двосторонніх відносин.
— Ви говорили про необхідність діалогу у важкий час, але діалог України із Заходом останнім часом розвивався, м’яко кажучи, не дуже добре. Чому?
— Я вважаю, що ті процеси, які розвиваються в Європі та в усьому світі, і куди поки не включається Україна, ви одразу ж розглядаєте як певний дефіцит. З іншої сторони, необхідно розглядати ще й те, що розвиток України, на жаль, не завжди здійснюється настільки прямолінійно, прозоро, перспективно, щоб це дозволяло нам залучати Україну до загальноєвропейських політичних процесів або процесів зовнішньої політики. Але я хотів би знову наголосити, що і ФРН, і ЄС докладають всіх зусиль для того, щоб допомогти Україні, показати їй можливості подальшого просування шляхом загального і повного партнерства як у двосторонньому плані, так і у відносинах усього Європейського Союзу.
— Чи може в такому разі Україна розраховувати на щось більше, ніж партнерство, за умови відповідності певним критеріям, або ж це більше залежить від того, яким шляхом піде сам Європейський Союз?
— Я вважаю, що це все залежить від обох сторін — тобто, і від розвитку Європейського Союзу, і від майбутнього Європейського Союзу, і від розвитку, здійснюваного в Україні, від всієї серйозності її ставлення, її волі розвиватися надалі як демократична держава, йти шляхом створення соціально-ринкової економіки.
— Ви, ймовірно, знайомі з пропозиціями, направленими прем’єр-міністром Великої Британії Тоні Блером керівництву НАТО та Росії. Як Ви вважаєте — якщо процес між НАТО та Росією дійсно розвиватиметься на користь поглибленої співпрацi, як це може позначитися на Україні?
— Контури цього процесу, який ще тільки починається, поки не дуже видно. Але його потрібно розглядати як сигнал. Я вважаю, що в результаті цього Україна може тільки виграти.
— Чи можна в такому разі говорити про початок перегляду функцій та ролі НАТО в сучасній системі міжнародних відносин? Про перегляд системи міжнародних відносин з огляду на ситуацію, що склалася після 11-го вересня?
— Важко сказати, яким чином розвиватимуться в майбутньому структури, і передусім, структури безпеки, і як сприйматимуть себе європейські та трансатлантичні структури. Важливо, щоб за тих процесів розвитку, які здійснюються зараз внаслідок і під впливом подій 11-го вересня, світ розумів ті елементарні загрози, що виникають сьогодні перед цивілізацією. Це привносить зміни у відносини між країнами, передусім стосовно східноєвропейських країн до світу західної цивілізації, оскільки зараз вони усвідомлюють, що також відносяться до цього світу, є частиною цієї цивілізації. Захистити цю цивілізацію, зберегти її можна тільки разом.
— Виходячи з Вашої відповіді, можна припустити, що Ви — оптиміст.
— Так, і я переконаний, що всі люди, що мають спільний культурний та історичний досвід, разом зацікавлені в тому, щоб зберегти ті умови упевненості й досягнуті стандарти.
