Леонід Кучма, який займає посаду глави держави, очолив список з 13 кандидатів у першому раунді президентських виборів в Україні. Другий тур (...) відбудеться 14 листопада, і Кучмі, очевидно, буде забезпечене обрання на другий п'ятирічний термін. Саме голосування, начебто, було відносно вільним від порушень чи спорів, про що заявляє як виборчком України, так і міжнародні спостерігачі, однак передвиборна кампанія була затьмарена насильством, маніпулюванням ЗМІ та політизацією державної бюрократії. Кучма, який свого часу був главою радянського ракетно-ядерного виробництва, оголосив себе центристом, якому найкращим чином вдасться забезпечити економічну і політичну інтеграцію з Заходом. «Я проголосував за краще життя, за продовження Україною нинішнього курсу, — сказав Кучма після того, як опустив бюлетень. — Можуть бути деякі незначні зміни, однак стратегічний курс повинен залишатися незмінним». Кучма охарактеризував своїх головних суперників як небезпечних ліваків, які повернуть Україну з її 50 мільйонами мешканців знову під оруду Москви і відмовляться від незалежності на користь союзу з Росією та Білорусією. (...) Однак при Кучмі Україна, як видається, ще більше віддалилася навіть від своїх найближчих західних сусідів, таких, як Польща або Угорщина, не кажучи вже про Євросоюз. З часу вступу на посаду у 1994 році він головував при настанні економічного застою і всепроникної корупції. ВВП за п'ять років скоротився на 25 відсотків, а союзників Кучми звинувачують у збагаченні за рахунок державних підприємств. Іноземні інвестиції, які і раніше надходили тонким струмочком порівняно з Угорщиною або Польщею, знизились минулого року, причому введення законів, покликаних забезпечити економіку вільного ринку, сповільнилося. Більшість багатих сільськогосподарських угідь країни залишаються у розпорядженні неефективних колгоспів. Реальна зарплата постійно скорочувалася за цей період, і уряд заборгував сотні мільйонів доларів працюючим і пенсіонерам, яким затримують виплату зарплат і пенсій. Їх дратують розмови про цінності демократії і економічних реформ. « За п'ять років ситуація тільки погіршилася, — говорить 49-літній Віктор Моспіока, що проголосував у Боярці, містечку, що знаходиться за 20 миль на північний схід від Києва. — Країні потрібен сильний господар, хтось, хто здатний покінчити з бандитами». Міжнародній репутації Кучми зашкодила кампанія, у ході якої було узурповано державні ЗМІ, а податкова поліція використовувалася для боротьби проти опонентів. «Це найбільш антидемократичні вибори за 10 років, — говорить незалежний член парламенту Сергій Головатий, колишній міністр юстиції, а нині глава Української правничої фундації. — У 1990 році при горбачовській перебудові у нас були більш демократичні вибори. Цей парадокс вельми печальний для незалежної України». Згідно з незалежними спостерігачами, державне телебачення і приватні канали, що контролюється магнатами, лояльними Кучмі, одностайно виступили за президента, ігноруючи його противників. Інших джерел інформації у країні мало; лише 18 відсотків українців читають газети. Ті ж телестанції, які розповідали про інших кандидатів, зазнали відвідин податкових інспекторів. Телестанція СТБ виявила, що її банківські рахунки у серпні були заморожені після показу кандидатів опозиції; внаслідок чого власник продав її прихильникові Кучми. У Криму (...) у чотирьох теле- і радіостанцій було відкликано ліцензії. Кучма заперечував, що йому щось відомо про такі закулісні передвиборні прийоми.
«Вашингтон пост», 3 листопада
