Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Україна може розраховувати на вступ до НАТО»

7 березня, 2006 - 00:00
ФОТО РЕЙТЕР

Чехія, Угорщина та Польща стали першими країнами соцтабору, які увійшли до НАТО. Це сталося ще в 1999 році. Який шлях подолали ці держави, аби приєднатися до Північноатлантичного альянсу? Які завдання стоять перед Україною, якщо вона має намір серйозно рухатися в напрямку вступу до НАТО? І чи є шанси у Києва на приєднання до Альянсу? Відповіді на ці запитання дає Алберт СРНІК, аташе з питань оборони при Посольстві Чеської Республіки в Україні.

— Як сприймала чеська громадськість політичне рішення керівництва держави про вступ до НАТО?

— Уперше дослідження громадської думки щодо вступу Чеської Республіки до НАТО проводилося в 1997 році, тобто за два роки до вступу країни до Північноатлантичного альянсу. Тоді лише половина наших громадян підтримувала вступ до НАТО. Йшлося про молодше покоління, яке мало середньо-спеціальну та вищу освіту. На думку громадян, до переваг членства в НАТО можна було віднести більш надійну безпеку країни (65% опитуваних), підвищення престижу Чеської Республіки (60%) та її збройних сил (60%). Неприйняття членства в НАТО у 44% громадян викликало можливе розташування ядерної зброї на нашій території, а 46% висловлювали занепокоєння можливістю негативного впливу на економіку. Позитивне ставлення громадськості до членства Чеської Республіки в Альянсі утримувалось до моменту вступу в НАТО в 1999 році, і наразі 65% громадян переконані, що завдяки цьому наша безпека й оборона зміцнилися. Така ж кількість громадян погоджується з тим, що нашим обов’язком є виконання прийнятих у рамках спільної оборони зобов’язань. Однак 41% суспільства дотримується тієї думки, що нам не треба турбуватись про безпеку нашої країни, тому що в разі необхідності Альянс захистить нас. Понад 60% жителів Чеської Республіки загалом погоджуються з участю армії у миротворчих операціях Альянсу, хоча поки що не сприймають це як складову забезпечення оборони держави. Що ж стосується ставлення до участі в конкретних місіях, громадськість негативно реагує на можливі ризики, що можуть виникнути в разі направлення військового контингенту Чеської Республіки за кордон.

— Які заходи вживалися чеським керівництвом для роз’яснення громадськості щодо необхідності вступу до Північноатлантичного альянсу?

— Визначну роль при наданні інформації про майбутнє членство Чеської Республіки в НАТО відіграло Міністерство оборони. Це сталося з тієї причини, що Північноатлантичний альянс сприймається громадськістю скоріше як організація військової безпеки, ніж як військово-політична структура. Цьому також сприяло й те, що армія брала активну участь у миротворчих операціях під проводом НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». Міністерство оборони в період підготовки вступу до НАТО, починаючи із 1997 року, підготувало цілий комплекс інформативно- комунікативних заходів, спрямованих на інформування громадськості як у країні, так і поза її межами. Частина заходів була організована оборонним відомством, інші — у співпраці з Міністерством закордонних справ, недержавними організаціями й з так званою безпековою спільнотою, тобто із фахівцями з військових питань і питань безпеки. Частину заходів було реалізовано через ЗМІ (статті, тематичні додатки, інтерв’ю з представниками Міноборони), решту — через безпосереднє спілкування з людьми (бесіди, семінари, конференції, виставки).

Міністерством оборони були підготовлені тематичні публікації щодо проблематики НАТО, призначені для різних верств суспільства. Крім того оборонне відомство присвятило значну увагу інформуванню людей щодо інтеграції Чеської Республіки в НАТО й про діяльність армії в його структурах.

— Яким чином вплинув вступ до Альянсу на стан вітчизняного військово-промислового комплексу?

— Після кризи 90-х років на ситуацію у військово-промисловому комплексі Чеської Республіки вступ країни до НАТО вплинув позитивно. Криза ВПК, яка настала внаслідок реструктуризації промисловості, була подолана завдяки тому, що низка підприємств ВПК набула у цей період позитивного імпульсу. Як реакція на адаптацію наших збройних сил до стандартів Альянсу, виникли потреби модернізації танків, авіаційного парку тощо. Позитивним моментом стало й зростання іноземних інвестицій до Чеської Республіки, оскільки після вступу до Альянсу нашу країну почали сприймати як стабільну та інвестиційно безпечну, що було позитивним сигналом для дуже обережних іноземних інвесторів.

— Чи не зменшилася кількість робочих місць у промисловості Чехії в зв’язку із вступом країни до НАТО?

— На підвищений попит власних збройних сил унаслідок вимог Альянсу національний військово-промисловий комплекс реагував створенням нових підприємств та фірм, що сприяло виникненню нових робочих місць для населення. Таким чином замість побоювань згортання військового виробництва ми отримали зовсім протилежне, що, звичайно, викликало задоволення людей.

— Які позитивні фактори вступу до Альянсу, а що можна віднести до негативних наслідків цього кроку Чеської Республіки?

— До позитивних моментів членства Чеської Республіки в НАТО належить те, що наша країна найефективнішим шляхом довгостроково забезпечила високий рівень нашої зовнішньої безпеки. Північноатлантичний альянс на конкретних прикладах довів, що він по праву вважається найбільш успішним військовим альянсом. Завдяки членству в НАТО Чеська Республіка зміцнила свій суверенітет. Вона одержала право спільно з рештою країн приймати рішення щодо ключових питань безпеки в Європі. Досвід інших кран-членів НАТО свідчить, що забезпечення Альянсом довгострокової безпеки є для них найвигіднішим варіантом. Членство в Альянсі надає можливість усім країнам брати участь у створенні колективного оборонного потенціалу й використовувати його для оборони будь-якої країни. Завдяки НАТО Чехія охороняється найсучаснішими збройними системами, які вона самостійно ніколи не змогла б запровадити у своїй армії. Вступ до НАТО та Європейського Союзу завершив наше «повернення до Європи», де ми протягом своєї історії завжди політично й культурно знаходилися.

Але, як кажуть, тут є й зворотний бік медалі. Наприклад, наша громадськість поки що не повністю усвідомлює, що членство в цій міжнародній організації тягне за собою й необхідність виконання певних обов’язків. Чехи позитивно ставляться до включення наших військових підрозділів до складу міжнародних військових контингентів НАТО. Їх задовольняє те, що чеські військовослужбовці обіймають високі посади в структурах НАТО, і вони з розумінням ставляться до спільних навчань армій НАТО на території Чеської Республіки. Але громадськість Чехії не схвалює інформацію щодо фінансового внеску країни до спільного бюджету НАТО, хоча саме Альянс за останні роки надав Чеській Республіці мільярдні допомоги на розвиток інфраструктури збройних сил.

— Чи бачите ви у майбутньому Україну серед членів НАТО?

— Якщо Україна виконає всі вимоги, які висуваються до кандидатів на вступ до Альянсу, то я можу впевнено сказати, що Україна цілковито може розраховувати на приєднання до НАТО.

— Що, на вашу думку, слід змінити у Збройних силах України й загалом у нашій державі, щоб вести мову про можливість вступу України до Північноатлантичного альянсу?

— Тут можна нагадати, що до НАТО вступає не тільки армія, але й країна в цілому. Глобальні умови вступу чітко визначені й стосуються кожної країни-кандидата та її збройних сил. Україна ці умови дуже добре знає, а отже, знає, й над чим їй ще треба працювати, щоб досягнути критеріїв набуття членства в Альянсі.

Віктор ВЛАСЮК
Газета: 
Рубрика: