Стриманість і обережність у словах і заявах, у критиці та обіцянках. Такою була основна стратегія поведінки державного секретаря США Гілларі Клінтон під час дводенного візиту до України. Відповідно до відомої приказки, держсекретар частіше надавала перевагу золотій мовчанці над срібними словами, власне, кожне слово Клінтон було зважене на шальках дипломатичності. Вона продовжила генеральну лінію США стосовно нашої держави, підтвердивши важливість України для Сполучених Штатів і нагадавши про партнерські відносини між обома нашими державами. Втім деякі її заяви свідчать також про те, що в традиційно партнерських взаєминах України та США з’явилися нові нюанси...
Під час свого візиту Клінтон не забула нікого — вона провела зустріч із Президентом та міністром закордонних справ, поспілкувалася з опозицією, не залишила без уваги неурядові організації, знайшла час для студентів Київського політехнічного інституту. У розмовах із владою Клінтон була вкрай дипломатична. Зокрема, вона відзначила, що «високо цінує заяви українського керівництва про відданість демократії». Звичайно, вона не могла не звернути уваги на різного роду критичні заяви щодо ситуації зі свободою слова, які останнім часом так щедро сипалися на голови українських владних осіб. Тому держсекретар м’яко покартала уряд і президента, але ця критика більше скидалася на побажання для влади. «Не має бути часів, коли уряд, опозиція чи народ відвернуться від демократії чи дозволять, щоб потроху обмежувалися свободи. Ми очікували, що цей уряд захищатиме основні свободи, особливо свободу преси, і ми просили деякі гарантії й дії, які дали б нам упевненість, що ці свободи поважаються в Україні». Очевидно, що поки Сполучені Штати взяли свого роду тайм-аут і вирішили на певний час не піддавати оцінкам навіть недемократичні дії влади. Політолог Олександр Палій вважає, що адміністрації Обами важливо не виштовхувати Україну зі сфери своїх інтересів. На його думку, відповідно до стандартів Вашингтону, Гілларі Клінтон не могла піддати жорсткій критиці Віктора Януковича після того, як він так легко погодився на пропозицію Барака Обами відмовитися від ядерного урану. Втім важливим для українців може бути й те, що Клінтон під час зустрічі з Юлією Тимошенко пообіцяла, що США захищатимуть свободу слова і демократію в Україні. Хоча для захисту власних свобод українці не мали б чекати допомоги з-за кордону, адже ця проблема, передусім, стосується нас самих, і аж ніяк не американців.
Майже рік тому віце-президент США Джо Байден у Києві робив заяви, які на той момент багатьом видавалися справжньою сенсацією. Зокрема, Байден обіцяв підтримку з боку США євроатлантичним устремлінням України, а також гарантував, що «перезавантаження» з Росією у жодному разі не відбуватимуться за рахунок нашої держави. На відміну від його патетики, заяви Клінтон виявилися більш гнучкими. Держсекретар заявила, що США не наполягатимуть на виборі західного вектора для України й навіть порадила керівництву держави балансувати між інтересами Росії, Старого та Нового світу, таким чином підтримавши політику Віктора Януковича. «Дехто намагається примусити українців робити вибір між Росією та Заходом. Ми переконані, що це фальшивий вибір. Україна — незалежна держава і ми підтримуємо намагання вашої країни балансувати інтереси Росії, США та Європейського Союзу з власними інтересами. Ми переконані, що українці самі оберуть свій шлях, і в цьому ви можете розраховувати на допомогу США».
Під час візиту Клінтон також відзначила те, що американські інвестори мають свій інтерес в Україні, хоча тут, нагадала держсекретар, не обійтися без прозорості й передбачуваності політики держави в сфері економіки. «Ми вважаємо, що американські фірми будуть зацікавлені в співпраці з Україною в плані використання ядерної енергетики у мирних цілях, розробки шельфу Чорного моря, а також розробки резервів сланцевого газу», — відзначила Клінтон. Втім, експерти зазначають, така заява є швидше озвучуванням пріоритетів США і аж ніяк не прямою обіцянкою. Тобто не варто очікувати, що найближчим часом американські інвестиції потечуть до України рікою (тримаємо в голові необхідні прозорість та передбачуваність економічної політики). Втім, перемогою української влади можна вважати сам факт того, що візит держсекретаря відбувся, і пройшов він у тональності, що сприятиме продовженню політики Президента та уряду.
КОМЕНТАР
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень ПЕНТА:
— Візит Гілларі Клінтон в Україну вказує на продовження партнерства між США та Україною. Фактично держсекретар підтвердила, що «Україна залишається в колі інтересів США». Я думаю, що після спілкування з опозицією Клінтон відчула, що зараз, при новому керівництві, в Україні проблема свободи слова існує. Є побоювання й ризики, пов’язані з обмеженнями свободи слова, і є намагання взяти під контроль інформаційну сферу, тому вона ці питання піднімала під час спілкування з новим керівництвом, але роблячи це достатньо гнучко та досить обережно. Владна верхівка США не бажає відштовхувати від себе нове українське керівництво, вони хочуть, щоб у В. Януковича все-таки залишилися контакти з американською владою. США хочуть, щоб Президент України залишався їхнім партнером, хоч нестійким, непослідовним, неідеологічним, та все ж союзником. Незважаючи на це, тема демократії та свободи слова США, звичайно, будуть підтримувати і реагувати відповідно до ситуації в Україні.
Для американців хоч яка б фракція була при владі (республіканська чи демократична), тема демократії завжди залишатиметься пріоритетною. Досвід свідчить, якщо США розуміють, що вони не можуть змінити політичний режим певної країни, кардинально вплинути на внутрішню політичну ситуацію, але водночас ця країна дуже потрібна в їхніх геополітичних та економічних розрахунках — ось тоді вони відносять цю систему демократії на другий чи третій план. Проте Україна залишається одним із небагатьох носіїв демократії на пострадянському просторі, тому я думаю, що США слідкуватимуть за розвитком демократичних процесів в Україні, намагатимуться їх зберегти. Штати не можуть прямо впливати на українську політичну ситуацію, але певним чином утримуватимуть нових українських керівників в тих чи інших демократичних проявах, отже, вони, як і раніше, підтримуватимуть демократичні процеси в Україні.
