Головною темою розмови голови об’єднаного комітету начальників штабів Збройних сил Сполучених Штатів генерала Річарда Майєрса з міністром оборони України Володимиром Шкідченком, начальником Генерального штабу Збройних сил України Олександром Затинайком, як легко здогадатися, був Ірак, і генерал Майєрс не приховував цього у своєму екслюзивному інтерв’ю «Дню». Американський генерал закликає бути свідомими того, що місія в Іраку «дещо відрізняється» від уже звичних миротворчих місій, хоча й не бачить у цьому трагедії; стверджує, що завдяки своїй участі в стабілізаційних силах Україна багато чого зможе навчитися, і це, як він дипломатично висловився, повинно знайти «вияв доброї волі» з боку інших держав. Генерал Майєрс намагався всіляко уникати як деталей підготовки до операції в Іраку, так і політичних оцінок стосовно, зокрема, стану військової реформи в Україні, можливостей для більш глибокої співпраці між Україною і НАТО, можливих наслідків операції в Іраку. Проте він зазначив, що Україні ще потрібно багато чого зробити, щоб бути готовою до викликів ХХI століття — йдеться передусім про оборонну реформу. Зрештою, сам по собі візит найбільш високопоставленого американського військового є й політичною подією — адже співпраця між військовими, яка ніколи не припинялася, повинна все ж таки базуватися на якомусь політичному кліматі.
— Як би ви могли оцінити конкретні перспективи українського внеску до стабілізаційних сил в Іраку?
— Як виглядає зараз, Україна може зробити дуже суттєвий внесок до стабілізаційних сил. Український парламент схвалив рішення про направлення, і це нами дуже вітається. Мої переговори з міністром оборони України, начальником Генерального штабу значною мірою були зосереджені саме на цьому питанні. Україна має досвід миротворчих операцій. І хоча ця операція, можливо, буде дещо складнішою від суто миротворчих операцій, я гадаю, українські війська добре підготовлені і будуть здатними якісно виконати свою місію. Я приємно вражений тим, що політичне керівництво країни рішуче налаштоване на виконання цього завдання. І це враження базується на конкретних фактах, з якими я тут ознайомився стосовно добору людей, їхнього тренування для виконання своєї місії.
— У чому полягає ця відмінність від традиційних миротворчих операцій? У чому полягають ризики і перспективи?
— У цій місії буде багато спільного з традиційними миротворчими операціями, будуть і деякі відмінності. На мою думку, та ситуація, з якою українські сили зустрінуться в Іраку, не буде надто відрізнятися від того, що вони бачили на Балканах. Там ще осередки партії Баас, які б хотіли бачити вивід коаліції з Іраку і своє повернення до влади. Там є й інші організації, лояльні до Саддама Хусейна, хоча й менші за чисельністю, які не бажають добра коаліції. Залишаються питання сутичок між різними угрупованнями всередині самого Іраку. Нарешті, є питання зовнішнього впливу на іракські справи. Якщо це все скласти разом, то виявиться, що сьогоднішня ситуація в Іраку дещо відрізняється від тієї, яку ми можемо бачити на Балканах. Але в той же час вона не настільки відмінна від ситуації, яку ми мали на Балканах на початковому етапі. До розміщення українських сил в Іраку залишається два місяців. А за два місяці може чимало відбутися, тим більше, що тенденції зараз в Іраку позитивні. Можна очікувати, що і в політичній, і в економічній реформі за цей час буде досягнуто певного прогресу, і та ситуація, за якої до Іраку увійдуть українські війська, буде відрізнятися на краще від тієї, яку ми маємо зараз. Я не хочу применшувати труднощів. Є проблеми iз залишками лоялістських сил та іншими силами, які б не хотіли успіху коаліції. Отже, ми повинні бути повністю свідомими тих труднощів і проблем, що постануть на цьому шляху. Але ми повинні пам’ятати і про досить серйозні перспективи. Це перш за все перспектива відкрити іракському народу можливість побудувати вільний демократичний Ірак. Потенційний вплив цього не тільки на регіон, але й на весь світ важко переоцінити. Таким чином, Україна робить дуже серйозний крок, вирішивши взяти участь у спільних міжнародних зусиллях.
— Наскільки військова участь України в стабілізаційних силах в Іраку може вплинути на політичне, економічне становлення України у світі?
— Це питання виходить за межі моєї компетенції як військового. Але як військовий я можу зазначити, що кожного разу, коли Україна бере участь у миротворчій операції чи в стабілізаційних силах, як цього разу, це добре для українських військових, тому що вони підвищують свій рівень. Цього разу українці працюватимуть у складі польської дивізії. Отже, з військової точки зору, можна передбачати, що Україна багато чого навчиться. І покращить свою репутацію у відносинах з іншими країнами, в тому числі — з такими, з якими в неї не було сталих військових стосунків. Думаю, у політичному вимірі можна буде принаймні говорити про великий прояв доброї волі до України, тому що вона виявить добру волю брати участь у цій операції. Має бути висока оцінка того, як Україна відгукнулася на цю пропозицію, як вона пройшла через політичний процес схвалення цього рішення. Такий самий відгук матиме у світі й те, що Україна усвідомлює необхідність перемоги над міжнародним тероризмом. Глобальний тероризм зачіпає кожного. Досить подивитися на останні теракти, щоб зрозуміти: те, що сталося в Нью-Йорку чи Вашингтоні, чи на острові Балі, чи в Ер-Ріяді, справді зачіпає кожного. І Україна була добрим партнером у боротьбі проти тероризму, і це буде ще один крок у цьому напрямi, щоб зробити наш світ ще безпечнішим для наших родин.
— Раніше говорилося, що Сполучені Штати готові надати Україні допомогу в транспортуванні військ, забезпеченні їхньої діяльності, окрім виплати зарплат. Чи не могли б ви конкретизувати, як саме виглядатиме ця допомога, яких коштів вона потребуватиме?
— Я зараз не маю деталей і, чесно сказати, не думаю, що всі деталі з цього приводу, тобто оцінка всіх потреб, уже вироблені. Але з того, як ви ставили запитання, видно, що ви правильно орієнтуєтеся, які саме види витрат готові оплачувати Сполучені Штати.
— Як би ви могли оцінити хід військової реформи в Україні? Чи відповідає він, з вашого погляду, вимогам Плану дій Україна — НАТО і Цільового плану?
— Я вважаю, що Україна працює над виконанням Плану дій. Українські офіційні особи можуть з вами поділитися тим, де, на їхнiй погляд, потрібно докласти більше зусиль.Сполученi Штати твердо пообіцяли надати Україні всю необхідну допомогу для того, щоб вона могла продовжувати реформування своєї оборонної галузі. Це реформування потрібне, тому що загрози ХХI століття серйозно відрізняються від загроз ХХ століття. Як на мене, той вид конфлікту, який ми мали в Іраку, те, як могли атакувати іракський режим, як відбувалася ця кампанія, показали, що це інший тип війни. Воєннi історики виділяли раніше два типи війн. Перший — це війна на знищення, в якій знищується армія противника. Другий — це осадна війна, яка передбачає тривалі воєннi дії окопного характеру і тривале протистояння. У 1970-х роках вийшла книга американського автора, який писав, що Америці більше відповідає перший тип війни — на знищення противника, що в такому ключі американці воювали в Другій світовій війні, в Кореї. Але, гадаю, тепер ми маємо нову парадигму. Можна з упевненiстю сказати, що у зв’язку з цим ми маємо себе самоорганізовувати в ХХI столітті в суттєво відмінний спосіб, ніж це було в ХХ столітті. Це важливо і для Сполучених Штатів, і для України. Стосовно України, їй потрібно чимало реформістських зусиль, і, мабуть, керівництво України це добре розуміє. Звiсно, що це нелегко, треба багато зробити. Але чим рішучіше ви за це будете братися, тим краще ви будете підготовлені. Тим швидше ваш бюджет, ваші військові спроможності будуть приведені в стан балансу.
— Ваша оцінка рішення дванадцяти країн НАТО щодо можливості використання українських літаків. Чи це просто спорадичний розрахунок, чи це перший крок до глибшої співпраці?
— Одна з речей, яких НАТО не має в достатній кількості, це здатності до швидкого стратегічного перекидання. Наскільки я зрозумів, йдеться про використання українських літаків Ан- 124. Логічно запитати в представників НАТО, чи існує тут щось, крім того, що НАТО має потребу в стратегічному транспортуванні сил, а Україна має можливості надати такі послуги? Тим більше, що раніше Україна протягом багатьох років їх уже надавала в різних частинах світу. Така спроможність є далеко не в кожної країни. І, гадаю, ця співпраця багато дасть обом сторонам, дозволить їм багато чого навчитися.
— Чи були б Сполученні Штати зацікавлені в більшому залученнi України до операцій, які привели б до покращання рівня безпеки у світі?
— Відповідь на це запитання треба залишити тим, хто приймає політичні рішення. Але загалом можна сказати, що допомога у стабілізаційній акції завжди вітається. Чим більше країн бере участь у подібній діяльності — чи то на Балканах, чи то в Афганістані, чи то в Іраку, чи то на Східному Тиморі, — тим краще. Вважаю, нам зараз потрібно зосередитися на короткотерміновій перспективі. Перед нами на порядку денному операція в Іраку, нам потрібно добре до неї підготуватися, щоб Україна могла ефективно взяти в ній участь.
