Хто тільки не сватав протягом останніх років Україну до союзу з Росією та Білоруссю. Спочатку Борис Єльцин не хотів і чути про договір з Україною без її приєднання до митного союзу СНД (куди, крім Росії та Білорусі, входили Казахстан та Киргизстан). Потім цілу серію заяв зробив Олександр Лукашенко — мовляв, без України російсько-білоруський союз «не грає», і український народ насправді давно «за». Потім до Києва навідався спікер російської Держдуми Геннадій Селезньов із приблизно такою ж риторикою. Тепер — його заступник Сергій Бабурін, «державник» або, вірніше, поборник відновлення імперії, один із тих російських політиків, хто не визнав появи СНД.
Аргументи, які наводять прибічники відновлення чи то СРСР у «слов’янському» його варіанті, чи то Російської імперії, — неможливість подолання кризи та протистояння зовнішнім ворогам без об’єднання зусиль братніх народів — звучать настільки ж переконливо, як і інформація про розміри Лох-Неського чудовиська чи описи інопланетян у фантастичних романах. Москва завжди починала зі «збирання земель» навколо себе, тоді як чи США, чи Європа, яка із запровадженням євро дійсно демонструє тенденцію до глибокого об’єднання, створювалися на дещо інших засадах. І не зовсім зрозуміло, чому багато хто з українських політиків уже готовий грати у суто російські ігри.
Якщо когось так нав’язливо запрошують до якогось союзу, то, очевидно, щось там не зовсім гаразд. Бо досі, наприклад, не доводилося чути, щоб когось тягли силою чи до Європейського Союзу, чи до НАТО. У випадку України, здається, з орієнтирами визначено — ні нинішнє керівництво, ні більшість його опонентів не заперечують проти гасла «Вперед до Європи!». На превеликий жаль, до Європейського Союзу Україну не запрошують, навіть не натякають на бажаність її присутності там. Міністр закордонних справ Австрії Вольфганг Шюссель на останньому саміті ЄС у Відні зазначив мимохідь, що ЄС у відносинах із Хорватією, Боснією та Україною «обмежиться» угодами про партнерство. Бо ми такі, які є: ми маємо скандал із Лазаренком, який загрожує перерости в значно масштабніший, у нас весь час падає все, що тільки може падати, — й виробництво, й торгівля, й рівень довіри до керівництва держави, й надії на краще. І не просуваються в нас справи без суворого наглядача. Мабуть, доки ми будемо такими, нас хтось і використовуватиме у своїх імперських чи то інших планах.
№240 15.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
