В Оттавському університеті відбулася міжнародна конференція «Модель України», на якій було обговорено питання реформування системи освіти та виборчого законодавства в Україні. Ідеальну державу побудувати неможливо. У будь-якому суспільстві, хоч би яким розвиненим, демократичним і соціально орієнтованим воно було, завжди існуватиме поділ на класи, будуть багаті та бідні, зберігатиметься певний, хоча й невеликий, рівень безробіття та злочинності. Втім, кінцевою метою національного уряду окремо взятої країни і не повинно бути створення чергової Утопії. Достатньо побудувати збалансовану систему соціального захисту населення, забезпечити демократичні права та свободи громадян та створити економічні умови, за яких останні могли б максимально реалізувати свій інтелектуальний та творчий потенціал при відповідному задоволенні матеріальних потреб. Кожна держава має пройти свій власний шлях, знайти свій власний рецепт реформ, замішаний на історичних передумовах, національному менталітеті та культурних і економічних особливостях народу. На Заході створенням оптимального курсу реформ займаються окремі науково-аналітичні центри, так звані фабрики думок, експерти яких намагаються змоделювати розвиток держави та розробити набір рекомендацій, які потім власне і втілюватимуться в життя політиками.
Спробу створити модель України нещодавно було зроблено в Оттаві учасниками однойменної конференції, організованої Канадсько-українською парламентською програмою спільно з кафедрою українських студій Оттавського університету. «Модель України» є серією із трьох міжнародних конференцій, перша з яких відбулася у лютому цього року у Вашингтоні, а третя планується на листопад 2011 року в Києві. Метою конференцій є обговорення пріоритетів розвитку України в найближчому майбутньому та формулювання переліку реформ, які потрібно буде реалізувати в Україні у сфері економіки, мовної політики, культури, конституційного права тощо.
Основним акцентом Оттавської конференції стало реформування системи освіти та виборчого законодавства в Україні.
Серед стратегічних пріоритетів нинішнього Міністерства освіти та науки України заступник міністра Ірина Зайцева назвала розвиток системи дошкільної освіти та покращання рівня професійно-технічного навчання. Натомість Філісіа Мітчел, американська журналістка та професор Річмондського університету (США), яка протягом тривалого часу викладала в Інституті журналістики Національного університету імені Т. Шевченка і могла на власні очі оцінити переваги та недоліки українських університетів, зауважила, що саме система вищої освіти перебуває сьогодні у найбільш скрутному становищі в Україні. Прагнення нової влади відмовитися від реформ, здійснюваних у системі освіти її попередниками, та розвернути державну політику у цій сфері на 180 градусів, за словами американської журналістки, нагадує автомобільну аварію, коли внаслідок удару різкий рух голови вперед-назад спричинює перелом шийних хребців. Єдиним прийнятним шляхом реформування вищої освіти, на думку Філісії Мітчел, є надання українським університетам більшої автономії та послаблення впливу на них центральних органів влади. Хоча на конференції були висловлені думки, що автономія університетів може спричинити хаос в системі освіти та зміщення корупційних схем з центру на місцевий рівень, більшість учасників погодилися, що гарантування університетам фінансової свободи та можливості самостійно визначати свою внутрішню політику є обов’язк овою умовою якісного розвитку вищої освіти в Україні та її приведення у відповідність з міжнародними стандартами.
Хоча пані Зайцева і підтвердила прагнення України інтегруватися в світову та європейську систему освіти, конкретних кроків Міністерства освіти та науки на цьому напрямку не дуже помітно. На сьогодні за кордоном, за оцінками експертів, навчається від 25 до 35 тис. українців. Більшість з них по завершенню навчання хотіли б повернутися працювати в Україну, однак їх очікує тривала та досить принизлива процедура нострифікації закордонного диплома, яка може тривати не один місяць. Зокрема, однією з доповідачок було наведено приклад, коли для нострифікації диплома Оксфордського університету випускнику потрібно було звертатися до британського уряду, щоб той підтвердив, що такий університет дійсно існує у Великій Британії.
Винесення питань реформування виборчої системи на розгляд конференції пов’язане з активним обговоренням змін до закону про місцеві вибори та їхніх результатів не тільки в Україні, а й за кордоном (прийняті відповідні резолюції ПАРЄ, Венеціанської комісії та Європарламенту).
Змішана, так звана паралельна виборча система, використана на останніх місцевих виборах, була визнана учасниками конференції такою, що «допускає зловживання адміністративним ресурсом, викривляє результати народного волевиявлення через маніпуляції з мажоритарною складовою та дозволяє владі «в ручному режимі» сформувати зручну для себе більшість на місцях».
Одним з найоптимальніших шляхів реформування виборчої системи в Україні було визначено використання німецької моделі змішаної системи, коли результати голосування по мажоритарних округах та за пропорційною системою пов’язані між собою. Якщо певна політична сила «перебирає» кількість місць по мажоритарних округах, меншим політичним партіям гарантується «компенсація» за пропорційною складовою, що робить кількість отриманих мандатів пропорційною підтримці даної політичної сили населенням. Подібна система дозволяє створити репрезентативний парламент (коли навіть менші партії за умови подолання виборчого бар’єру будуть представлені в парламенті) та зробити депутатів відповідальними перед виборцями (оскільки народні обранці прив’язані до певних виборчих округів). Ще одним способом поєднати репрезентативність парламенту з відповідальністю депутатів перед своїм електоратом є використання пропорційної системи з відкритими або преференційними списками, коли виборці самі визначають порядок розміщення кандидатів у списку відповідної партії.
Оскільки кожні вибори в незалежній Україні відбувалися згідно нового закону про вибори, який приймався відповідно до політичної кон’юнктури, а не з метою створення відповідального та функціонального парламенту, на Оттавській конференції було підкреслено необхідність обмежити простір для маніпуляцій виборчим законодавством, що може бути досягнуто ускладненням процедури внесення змін до закону про вибори.
Загалом дискусія, в якій взяли участь представники понад 30-ти університетів з десяти різних країн світу, а також представники українського уряду, американських мас-медіа й українського та канадського дипломатичних корпусів, пройшла надзвичайно продуктивно. Хоча значну частину доповідачів становили випускники Канадсько-української парламентської програми, які свого часу пройшли стажування в канадському парламенті, а наразі навчаються та проводять дослідження в західних університетах, українська молодь довела, що вона здатна на рівних брати участь у дискусії з урядовцями, науковцями та дипломатами; що вона знає, як практично використати досвід, здобутий під час навчання за кордоном, в українських реаліях, і найголовніше — що вона хоче це робити.
Ярослав КОВАЛЬЧУК — докторант Альгарвського університету в рамках програми «Еразмус Мундус», учасник Оттавської конференції «Модель України».
