На момент, коли цей текст підписується до друку, Росія скоротила постачання газу до Білорусі на 30%, обіцяючи довести ці скорочення до 85%, що означає де-факто мало не повне перекриття газового вентиля для Мінська. Адже близько 15% обсягу постачання газу потрібно для підтримки газотранспортної системи країни в робочому стані.
Символічно, що Росія вдалася до настільки рішучих заходів напередодні 22 червня, початку Великої Вітчизняної війни, в якій із росіянами за висловом білоруського президента, в «одних окопах гнили». Проте це не завадило російському керівництву виставити п’ятиденний ультиматум, щоб вибити з білорусів 192 млн. доларів боргів за постачений російський газ. Нагадаємо, що зараз контрактна ціна блакитного палива для Білорусі в другому кварталі становить 184,8 долара за тисячу кубометрів. У першому кварталі поточного року вона була на рівні 169,2 долара, в третьому зросте до 193 — 194 доларів, у середньому за рік очікується на рівні 187 доларів. А Білорусь весь рік платила 150 доларів за тисячу кубів (торішня ціна за газ. — П.Л.), таким чином заборгувавши ці 192 мільйони доларів.
Якщо сказати, що така поведінка білоруської влади є своєрідним ноу-хау у відносинах із росіянами, то це буде неправдою.
Укладені на 2007 рік контракти з російським «Газпромом» передбачали ціну на газ, що постачався до Білорусі, на рівні 100 доларів за 1 тисячу кубометрів. Але білоруська сторона вичленувала свою ціну, й у результаті десь до середини червня накопичилося боргів росіянам на суму мало не півмільярда доларів. Щоправда, тоді Мінськ, після порівняно нетривалих суперечок і розборок, пішов на повне погашення боргу.
Тоді про всесвітню економічну кризу нічого не було чути, білоруська економічна машина щороку продовжувала на-гора видавати під 10 % зростання валового економічного продукту. Зовсім інша річ — тепер.
А зовнішньоекономічних боргів накопичилося далі нікуди. А скоро президентські вибори. А саме під них обіцялася білорусам середня зарплата в 500 доларів. А негативні наслідки економічної кризи, м’яко кажучи, не подолано.
Ще на самому початку п’ятої «газової» війни (з 1995 року їх уже було цілих чотири) Олександр Лукашенко заявив: «Ми ведемо зараз відповідні переговори. Якщо виходити з погляду Росії, це борг. Якщо виходити з того, що я сказав, то жодного боргу немає. Я думаю, домовимося... Не можна нас таким чином «нахиляти» (...) Для України ціна знизилася на 30%, для Угорщини йде зниження, але чому для нас вирішили підняти ціну на 30%?»
Щоправда, потім лунали й емоційніші слова з боку керівника білоруської держави: «Економіка Білорусі сьогодні фактично працює на російську економіку. І не треба тут торочити, що ми на дурняк хочемо прожити! Ні, ми дуже велику користь приносимо Росії, починаючи з виробництва й закінчуючи обороною та іншими питаннями. Багато на цьому росіяни й «Газпром» не наживуться, а от втратити можуть багато».
Поки ці втрати проявилися в тому, що, як свідчить офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов, Білорусь готова відбирати газ із транзитної системи. До речі, білоруська сторона пропонувала й пропонує певний взаємозалік. Росіяни оплачують борг за транзит через білоруську територію в розмірі 217 млн. доларів, який, за визнанням того ж таки Купріянова, «Газпром» визнає. Білоруси у відповідь перераховують 192 млн. доларів боргу за газ, що поставляється. Але Купріянов заявив, що білоруси, мовляв, мало не заважають розрахуватися з боргом за транзит.
Окрім того, представники білоруського уряду готові були в рахунок боргу запропонувати техніку, інші товари вітчизняного виробництва. На що пролунала досить знущальна репліка російського президента: «Газпром» нічим не може приймати оплату за борг — ні пирогами, ні маслом, ні сиром, ні іншими засобами платежів».
Не влаштувало росіян і відстрочення платежів до 5 липня поточного року.
У результаті п’ята «газова» війна між «найближчими» союзниками саме-таки 22 червня увійшла у більш ніж серйозну стадію. Російський прем’єр-міністр повідомив Євросоюз про можливі кроки білорусів щодо відбирання російського газу, який транспортується до європейських країн. Він же заявив, що Україна готова «підстрахувати» «Газпром» у разі потреби. Мовляв, через газотранспортну систему «Укртрансгаз» «можна прокачувати й 120, й 130 мільярдів кубометрів газу, й трохи більше». Путін же доручив прискорити будівництво газосховища в Калінінградській області.
Коротше, наявні «воєнні» дії в повному розпалі.
Сказати, що Білорусі нічим сплачувати газові борги, теж буде неправдою. Колишній головний банкір країни Станіслав Богданкевич публічно заявив, що активів країни лише у вільно конвертованій валюті нараховується не менш як 3 млрд. доларів. Та й для «Газпрому» ці 200 млн. доларів білоруських боргів теж далеко не панацея. Були часи, коли білоруси винні були російському газовому монополістові й мільярд доларів. І нічого, «розрулили».
Тоді в чому ж річ? До чого можуть призвести теперішні «воєнні» дії, що з кожним днем лише набирають обертів?
Ось тут мало не вперше за всі роки білоруського суверенітету думки незалежних експертів досить серйозно розійшлися.
Одні, зокрема, вважають, що таким чином Росія вже мало не заздалегідь хоче сказати, що не визнає результатів майбутніх президентських виборів у Білорусі й що для нашої країни вже розпочалася певна зовсім інша політична реальність.
Інші переконані, що такою поведінкою білоруський лідер набирає собі додаткових очок перед тими ж таки президентськими виборами. Мовляв, під час попередніх виборчих кампаній подібного масштабу головними ворогами були опозиція й Захід, а тепер саме час виставити в цьому амплуа злу Росію, яка зрештою проковтне чергову «елегантну» перемогу О.Г.
Політолог Сергій Ніколюк спеціально для «Дня» сказав, що не слід чекати навіть від цієї, мабуть, найсерйознішої «газової» війни якихось однозначних скороспішних очок як для однієї сторони у вигляді Москви, так для другої — у вигляді Мінська: «Російські офіційні особи неодноразово підкреслювали, що не бачать альтернативи Олександрові Лукашенку на майбутніх президентських виборах. Та й сама опозиція навряд чи тепер у змозі висунути таку потужну фігуру. Я просто не уявляю, що Росія не визнає підсумків виборів президента в Білорусі. Врешті-решт, ми поки живемо в єдиній Союзній державі!»
Щоправда, цього разу, на думку С. Ніколюка, навряд чи відбудеться чергове братське «розрулювання» білорусько-російських завалів: «Росія розсерджена невступом Білорусі до Митного союзу. Дуже незадоволена вона й тим, що О.Лукашенко демонстративно прихистив К. Бакієва у себе в Мінську. Набридли їй і обіцянки продажу найрентабельніших білоруських підприємств. Тому важко розраховувати на «братські» білорусько-російські обійми в найближчому майбутньому».
Напевно, поступово й у Білорусі наближаються до розуміння, що за незалежність треба платити. І яку ціну, ми ще толком не усвідомили.
ДО РЕЧI
Учора вдень президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що «Мінськ знайшов гроші й невдовзі заплатить за російський газ». При цьому він розпорядився перекрити транзит газу доти, доки «Газпром» у свою чергу не сплатить свої рахунки за транспортування палива. «Я наказав уряду перекрити транзит російського газу територією Білорусі, поки «Газпром» не сплатить борг за транзит», — заявив Лукашенко вчора на зустрічі з головою МЗС РФ Сергієм Лавровим. «Газпром» винен нам 260 млн. дол. це разом із транзитом у травні», — цитує РІА «Новости» білоруського президента, який запропонував провести взаємозалік боргів.
