Парламентські вибори, що відбулись минулого понеділка в Грузії, вразили всіх. Причому як тим, як їх організувала і провела влада, так і несподіваним результатом. Практично всі іноземні спостерігачі, а їх було 51 тис., позитивно оцінили організацію цих виборів грузинською владою. Європейський центр Східних досліджень вважає проведені в Грузії парламентські вибори такими, що повністю відповідають європейським стандартам, заявив у Тбілісі на прес-конференції голова місії Центру литовський депутат ЄС Мартас Адоменас. Тим часом представник спостерігачів від Європарламенту Індрек Таранд заявив, що голосування проходило в умовах прозорості й відкритості.
А тепер про результат. Загальновідомо, що в країнах демократії результат голосування заздалегідь складно спрогнозувати. Так сталося цього разу і в Грузії. Багато хто з експертів напередодні голосування прогнозував перемогу правлячій партії «Єдиний національний рух», лідером якої є президент Міхєїл Саакашвілі. І очевидно, що результати екзит-полів, які прогнозували невелику перевагу коаліції «Грузинська мрія», мали багатьох насторожити, особливо той факт, що 32% опитаних відмовлялися повідомити інтерв’юерам, за кого вони проголосували.
Тому спочатку здавалося, що такий розклад забезпечує перемогу правлячій партії, яка розраховувала отримати більшість по мажоритарних округах. Нагадаємо, що 77 місць в одномісному парламенті виділяється на партійні списки, а 73 — на одномандатні округи. Прес-спікер партії «Національний рух» Чіора Тактакішвілі в ніч із понеділка на вівторок заявила, що «Єдиний національний рух» отримав упевнену перемогу в 53 одномандатних округах із 73, і тому «в новому парламенті у нас буде тверда більшість». Сам же президент Грузії Міхєїл Саакашвілі раніше заявив, що підсумки виборів ще підраховуються, і потрібен час, щоб усе прояснилось. Він визнав, що, згідно з даними опитувань, перемогу за партійними списками отримує опозиція, але за мажоритарними округами, за його словами, з великим відривом переміг «Єдиний національний рух».
Учора після того, як ЦВК підрахувала 25,2% голосів, опозиційна коаліція «Бідзіна Іванішвілі — Грузинська мрія» зберігала лідерство з 53,19%, на другому місці правляча партія «Єдиний національний рух — більше користі народу» — 41,51%. І буквально після появи цієї інформації Саакашвілі зробив сенсаційну заяву про перехід його партії в опозицію. У телевізійному виступі він визнав перемогу на парламентських виборах у Грузії коаліції «Грузинська мрія». За словами президента, нова парламентська більшість повинна сформувати новий уряд, і він як президент у рамках Конституції сприяє процесу початку роботи парламенту, аби парламент зміг обрати голову, а також сформувати новий уряд. Президент Грузії визнав, що для нього були фундаментально неприйнятними погляди «Грузинської мрії», що між ЄНР і «Мрією» дуже глибокі відмінності, і ЄНР вважає, що їхні погляди є вкрай помилковими, «але демократія працює так, що грузинський народ приймає рішення більшістю голосів, і це те, що ми дуже поважаємо».
«ГРУЗІЯ МОЖЕ ІСНУВАТИ ТІЛЬКИ В СІМ’Ї ЄВРОПЕЙСЬКИХ І ЗАХІДНИХ ДЕРЖАВ. ЦЕ ВИБІР НАРОДУ, А НЕ ЛИШЕ УРЯДУ»
«День» звернувся до голови міжнародного центру геополітичних досліджень (Тбілісі) Тенгіза ПХАЛАДЗЕ з проханням прокоментувати нещодавні вибори в Грузії і те, як їх результати можуть позначитися на розвитку відносин із ЄС, НАТО і Росією.
— Насамперед треба відзначити, що Грузія успішно склала тест на демократію. Вибори визнано демократичними і прозорими, а це був головний виклик, який стояв перед державою. Щодо результатів — їх поки що підраховують. За попередніми даними, за пропорційною системою лідирує коаліція «Грузинська мрія». Щодо мажоритарних округів — голоси підраховують. Почекаємо остаточних результатів. Я вважаю цілком нормальним те, що жодна зі сторін не отримує конституційної більшості. Це було цілком очікуваним. Судячи з попередніх результатів, які з’являються, вони відображають найбільш об’єктивно ті настрої, які реально існують у країні.
— До речі, в ЗМІ з’явилась інформація, що 30% опитаних грузинів на екзит-полах відмовлялись відповідати, за кого вони голосували. Чим це можна пояснити? Люди боялись?
— Я не ставив би так питання, що людина не відповіла, тому що вона боїться. Це просто те, що людина не захотіла зафіксувати свою думку представникам екзит-полу. До цього страх жодного стосунку не має. Це ставлення людини до опитування. Народ висловив свою думку на виборах. Усе було зроблено для того, щоб волевиявлення було максимально вільним і прозорим.
— Означають попередні результати, що рух Грузії до ЄС і НАТО продовжиться, чи курс зміниться?
— Рух у бік НАТО і євроатлантична інтеграція є вибором усього населення Грузії. За це 2008 року на референдумі голосувало близько 80% населення. І після цього у всіх соціологічних опитуваннях ці дані фактично залишаються без змін. Для населення Грузії це єдиний шлях побудови держави. Більш того, у Грузії немає іншого шляху. Вона може існувати тільки в сім’ї європейських і західних держав. Іншої альтернативи у Грузії немає.
— Лідер коаліції «Грузинська мрія» Бідзіна Іванішвілі висловив надію, що буде затверджений на посаді прем’єр-міністра. Наскільки це реально?
— Справді, його вважають кандидатом на пост прем’єр-міністра з боку коаліції «Грузинська мрія». Але щоб стати прем’єром, для цього «Грузинська мрія» повинна взяти більшість у парламенті. Поки що триває підрахунок голосів. За існуючими даними на цей момент, у жодної з партій немає кількості голосів, яка необхідна для формування парламенту: ні у «Національного руху», ні у «Грузинської мрії». Треба дочекатися остаточного підрахунку голосів. І тоді одна з партій, яка отримає необхідну кількість голосів, сформує уряд. Але може бути третій варіант — коаліційний уряд. Усе залежить від результатів виборів.
— І коли ж будуть відомі остаточні їхні результати?
— На даний момент підраховано трохи менше 20% голосів. Як мінімум треба почекати пару днів, щоб знати точну картину. Новий парламент повинен провести перше засідання через 20 днів після виборів.
— У ЗМІ повідомляється, що опозиція набрала більше голосів у Тбілісі. Як ви поясните те, що столиця проголосувала проти влади?
— Нічого дивного в цьому немає. Настрої в Тбілісі відомі і не приховувались. Також не було секретом те, що у «Грузинської мрії» найбільше прихильників у Тбілісі. До речі, 2008 року Тбілісі теж голосувало проти правлячої партії. Звісно, що це найбільше місто, і ці голоси мають величезне значення, але Тбілісі — це лише частина Грузії, не вся Грузія.
— А чому все-таки в столиці проголосували за Іванішвілі, а не за владу?
— Тбілісі є політичним епіцентром. Це найбільш чутливе місце до політичних коливань і природно, що події, які відбуваються, найбільшу амплітуду дають саме в Тбілісі. Будь-який політичний рух починається саме зі столиці. І природно, що «Грузинська мрія» як опозиційний рух зароджувалась саме у Тбілісі. Вона має тут найбільше прибічників. Тут розташований офіс цієї партії. Все це нормально для партії, яка претендує і є одним із політичних центрів.
— Щоправда, сам Іванішвілі зізнався, що в парламенті його коаліція може розпастися на кілька фракцій.
— Так, справді, коаліція складається з кількох суб’єктів, у яких є щось спільне, але й різне бачення щодо серйозних стратегічних питань. Відповідно я не виключаю, що там з’являться свої течії. До того ж на Грузію чекають ще одні вибори і дуже скоро — це президентські вибори. І якраз я не виключаю, що всі ці сили були згуртовані, тому що, умовно кажучи, має відбутися ще один поєдинок.
— Але повноваження президента будуть меншими, і тому ці вибори не мають бути такими важливими, як нинішні?
— Це абсолютно вірно. Проте не можна сказати, що президент стане зовсім не такою вагомою фігурою, як нині. Президента обирають прямим голосуванням. Звісно, що це важливо. І до того ж модель, на яку переходить Грузія, не зовсім парламентська. Президент зберігає певні функції. Хоча він не буде такою сильною фігурою, як зараз, але президент не стане такою слабкою фігурою, як у Німеччині.
— Чи вплинуть результати нинішніх парламентських виборів на відносини Грузії і Росії? Чи можна чекати змін, враховуючи те, що Іванішвілі обіцяв покращити відносини з Москвою?
— Це запитання треба ставити Росії. Найголовніше те, що Росія вже втрачає свій улюблений аргумент щодо того, що вони не розмовлятимуть із тими чи іншими властями Грузії, тому що Грузія зробила свій вибір і обрала парламент. І Росії доведеться поважати волю грузинського народу, забути аргументи, що ми не розмовлятимемо з урядом, який воював із нами 2008 року, та інші подібні казки. Якщо Росія розраховує, що Грузія змінить свою зовнішньополітичну орієнтацію, то вона глибоко помиляється, тому що це вибір населення Грузії, а не лише уряду Грузії.
Якщо там є здорові сили, то вони повинні сісти за стіл переговорів. Грузія до цього готова. Вона не лише про це заявляла, а кілька разів доводила і пропонувала провести переговори. Ми чекаємо відповіді з російської сторони.
