Події останніх років скоротили відстань між Україною та ЄС. І йдеться не лише про те, що західний кордон України став одночасно східним кордоном Євросоюзу. До ЄС приєдналися країни Центрально-Східної Європи, які традиційно вважаються лобістами українських амбіцій у Європейському Союзі. З іншого боку, попри всю критику на адресу нової влади, для нинішнього керівництва країни реалізація європейського вибору є реальним політичним завданням, а не інструментом політичної еквілібристики.
Утім, тезу євроскептиків про те, що перспектива членства для України залишається в мріях, крити нічим. Відтак наше головне завдання на європейському напрямі — знайти оптимальний шлях, що дозволив би поступово європеїзувати країну при відсутності (поки-що) визнання нашої країни кандидатом на членство в ЄС. У цьому Україна об’єктивно потребує допомоги від наших сусідів — нових членів Європейського Союзу. Причому мова йде зовсім не про допомогу технічну, грошову в першу чергу. Відчутнішим є дефіцит «інтелектуальної» допомоги, обміну досвідом, елементарної інформації про те, із якими проблемами доводилось стикатись новим членам ЄС, як вони їх долали.
Прикладом такої допомоги стали пропозиції уряду Словацької Республіки щодо допомоги Україні у виконанні Плану дій Україна — ЄС. Про цей документ, який було передано Україні під час візиту до Словаччини у листопаді 2005 року прем’єр-міністра Юрія Єханурова, «День» писав раніше. А нещодавно словацькі пропозиції стали предметом обговорення на експертному круглому столі «Міжнародна допомога виконанню Плану дій Україна — ЄС у контексті пропозицій уряду Словацької Республіки». Організаторами події виступили громадська організація «Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України», а також інформаційне агентство Контекст-медіа.
У роботі круглого столу взяв участь Надзвичайний і Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні Урбан Руснак. Активними учасниками обговорення стали представники п’яти українських міністерств та секретаріату Кабміну. Цей факт свідчить про серйозне ставлення нинішнього уряду до переведення питання про європейську інтеграцію з площини декларацій у площину практичної реалізації курсу на повноцінне входження України до європейських міжнародних структур. Утім, найчисленнішим на круглому столі було представництво громадських організацій та незалежних аналітичних інституцій. Провідні експерти з питань європейської інтеграції, міжнародних відносин, європейського права, економіки висловили ряд цікавих ідей і пропозицій щодо організації співробітництва України з країнами ЄС у питаннях виконання Плану дій Україна — ЄС і визначення подальших форм та інструментів співробітництва нашої країни з Євросоюзом та окремими його членами.
Пан Урбан Руснак наголосив, що в процесі підготовки словацьких пропозицій розробники прагнули зробити його зручним перш за все для роботи, а не для «піару». Саме тому до процесу підготовки було залучено словацькі та українські неурядові організації, проводилися експертні круглі столи в регіонах України, постійні консультації між урядовцями двох країн. Посол Словаччини наголосив, що для держави, яка прагне в перспективі приєднатися до ЄС, допомога з боку ЄС є об’єктивною потребою. Свого часу словацькі урядовці, інші чиновники працювали доволі багато з колегами із країн, які є членами ЄС давно. У свою чергу радник департаменту Європейського Союзу МЗС України Юрій Павлов зазначив, що допомогу Україні в реалізації Плану дій Україна — ЄС пропонували й інші країни, але пропозиції Словаччини — найкращі, що й було визнано на зустрічі прем’єра Ю. Єханурова з послами країн ЄС.
Завідувач сектора з питань технічної підтримки ЄС секретаріату Кабміну Андрій Іщенко повідомив, що пропозиції уряду Словацької Республіки на даний момент опрацьовують 26 органів влади. А значна їх частина врахована у «Заходах щодо виконання в 2006 році Плану дій Україна — ЄС» — документі, що містить перелік конкретних кроків, які уряд здійснюватиме у поточному році для виконання української частини Плану.
У виступах експертів прозвучала низка пропозицій та зауважень щодо роботи уряду над виконанням Плану дій Україна — ЄС та щодо врахування пропозицій інших країн. Зокрема, директор міжнародних програм Центру ім. О. Разумкова Валерій Чалий зазначив, що в Україні відсутня стала система, яка гарантувала б, що плани, програми та інші напрацювання не будуть загублені в процесі змін складу уряду, які відбуваються в Україні доволі часто. У цьому контексті пригадується, що раніше керівництво уряду виступило з ініціативою введення посад державних секретарів, які й мали б забезпечити стабільність та безперервність реалізації державної політики в умовах традиційно високої плинності керівних урядових кадрів. Узагалі ж експерти відзначили, що головною проблемою євроінтеграційної політики України є відсутність єдиного координаційного центру, який зводив би «у єдиний потік» зусилля всіх, на кого покладено виконання завдання наближення України до Європи.
Суттєвою можна вважати й рекомендацію експертів змінити акценти в процесі надання та отримання міжнародної допомоги. Бажаючих допомогти Україні є вдосталь. Але зусилля наших партнерів були б витрачені значно оптимальніше, якби Україна сама готувала «замовлення» на надання допомоги. Адже хто, як не ми, найкраще знає свої проблеми?
Що ж стосується словацьких пропозицій, то експерти радять особливо уважно поставитись до того, що пропонують наші партнери в галузі енергетичної безпеки та збереження транзитного потенціалу країни. Сьогодні, після того, як були укладені нові українсько-російські угоди, мало не правилом хорошого тону стали звинувачення уряду в зраді національних інтересів. Чомусь у Словаччині, де на відміну від України 49% акцій газотранспортної системи знаходиться у власності консорціуму, до якого входить і «Газпром», подібне на думку не спадає.
