Однією з передвиборних обіцянок президента Грузії Михаїла Саакашвілі булo реінтегрувати державу, вирішивши абхазький та південноосетинський конфлікти. У цьому питанні зав’язані інтереси Росії та США. Але також у Тбілісі розраховують на посередницьку участь України. Перша серйозна криза у Грузії з часів «трояндової революції» сталася цими вихідними: президентський кортеж не пропустили на територію Аджарської автономії. У відповідь Саакашвілі висунув ультиматум, що дало підстави багатьом експертам говорити про ризик нової громадянської війни. Поки що центральне керівництво країни обіцяє обмежитися економічною блокадою непокірної автономії.
Цими днями в Україні з візитом перебував секретар Ради національної безпеки Грузії Вано МЕРАБІШВІЛІ. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» він повідомив, що його перший закордонний візит у ранзі секретаря грузинської Ради безпеки напевно, невипадково відбувся саме в Київ. «Ваша країна є найбільшим партнером у військовому співробітництві з Грузією — як у підготовці нових кадрів, так і в ремонті військової техніки. Ми б хотіли підвищити та поліпшити наше співробітництво, зберігши всі досягнення, здобуті раніше. Вважаємо, що Україна — дуже авторитетна держава», — наголосив пан Мерабішвілі.
«РОСІЙСЬКІ БАЗИ БІЛЬШЕ НЕ НЕСУТЬ ЗАГРОЗ»
— Ваш візит припав на складний для Тбілісі час: події навколо Аджарії. Існують різні думки про те, що відбувається в цій автономії. Одні стверджують, що Тбілісі має намір перенести свій сценарій зміни влади до Батумі, інші кажуть, що таким чином нове керівництво реалізує свої плани з реінтеграції країни. До якої версії схиляєтеся ви?
— Передусім, хотів би наголосити, що Аджарія — така сама частина Грузії, як і будь-який інший грузинський район або місто: чи то Кутаїсі, чи то Тбілісі. Режим Аслана Абашидзе існує вже 13 років. Звісно, ті сили, які не зацікавлені в реформах, об’єднанні держави, намагатимуться за будь-яку ціну перешкодити зусиллям центральної влади, спрямованим на те, щоб на території всієї країни діяла конституція Грузії. Якщо в державі не всі дотримуються конституційних норм, то таку державу не можна вважати успішною. Тому центральна влада Грузії робитиме все, щоб на всій території країни діяла конституція. Сам за себе свідчить факт того, що лідер автономії висунув президенту претензії щодо вільного пересування. Але я вважаю, що в найближчому майбутньому аджарське питання буде вирішено. У всій Грузії пануватиме законність. Тим більше, скоро відбудуться парламентські вибори — 28 березня. Не можна очікувати вільних виборів в Аджарії, якщо навіть у президента країни, не кажучи вже про представників опозиції, немає можливості зустрічатися з населенням. Для вас, напевно, не секрет, що кілька десятків опозиціонерів арештовані або видворені з Аджарії. У 2004 році такого в Європі не повинно і не може бути.
— До яких крайніх заходів може вдатися Тбілісі для вирішення аджарського питання?
— Я не вважаю, що необхідні якісь дуже серйозні заходи, щоб конституція діяла на всій території Грузії, в тому числі — в Аджарії. Маємо для цього всі можливості.
— Ви маєте на увазі переговори з Асланом Абашидзе чи його усунення?
— Саме по собі питання про усунення Абашидзе не стоїть. Але ми примусимо різними способами владу Аджарії виконувати закони Грузії.
— Чи розглядає нова влада Грузії Україну як посередника у вирішенні конфліктів із владою своїх автономій?
— У грузинському суспільстві існує така думка: якби російських миротворців, які зараз знаходяться в Абхазії, замінити українськими військовими, то жодних проблем взагалі не виникало б. Зараз мені важко коментувати таку думку, але вона існує. Нейтральні миротворчі сили, які не порушуватимуть взяті зобов’язання, гарантують вирішення проблем — абхазької та південноосетинської. Участь України могла б багато що змінити як в Абхазії, так і в Південній Осетії. Що стосується Аджарії, то там абсолютно інша проблема. Вважаю, Україна скаже своє політичне слово і з цього питання.
— Проте поки що вагомішим є слово Росії...
— Ми прагнемо, щоб мандат миротворців у Грузії зробити максимально інтернаціональним. Давайте чесно визнаємо: в конфліктах і проблемах між Грузією і Росією винна не тільки Москва. Колишнє керівництво Грузії не мало чіткої, ясної політики щодо розвитку відносин із Росією. Ця політика дуже часто змiнювалася, іноді Росію вважали заклятим ворогом Грузії, іноді — найважливішим партнером. Такі «лінії» могли мінятися тричі на місяць. Керівництво Грузії порушувало певні домовленості, те саме можна сказати і про російську політику. За два місяці перебування у влади президента Михаїла Саакашвілі російське та грузинське керівництво довело одне одному, що можна знайти (і ми знайшли) точки дотику.
— Чи можна назвати нинішню політику Тбілісі стосовно Росії чіткою та ясною?
— Ми виконуватимемо всі взяті зобов’язання. Наприклад, під час візиту президента Грузії до Москви було досягнуто певних домовленостей. Зокрема, з питання спільного патрулювання грузинсько-російського кордону на чеченській ділянці. Багато років керівництво Грузії відмовлялося від спільного патрулювання. Навіть більше: Тбілісі заявляв, що жодних чеченських бойовиків у Панкіській ущелині немає, але час довів, що, на жаль, грузинське керівництво не приділяло достатньої уваги цьому питанню. Через це терористи могли вільно пересуватися. Тепер це питання практично вирішене. Довіра Росії до Грузії виросте тоді, коли на кордоні між Грузією та Чечнею буде спільне патрулювання. Потім неможливо буде звинуватити Тбілісі в тому, що наша країна сприяє проникненню до Чечні іноземних громадян. Інший момент співробітництва стосується вступу Росії до СОТ. Раніше парламент Грузії прийняв рішення: пов’язати згоду Грузії на вступ Росії до СОТ з іншими політичними питаннями. Три тижні тому парламент Грузії на прохання президента Михаїла Саакашвілі змінив це рішення і дав згоду сприяти вступу Росії до СОТ, бо це в інтересах Тбілісі. Якщо Росія буде членом СОТ, то для грузинських товарів відкриються нові ринки і жодних штучних обмежень Росія не запроваджуватиме. Я навів вам тільки два факти, а їх набагато більше. Найголовніше — одне одному довести, що ми виконуватимемо всі взяті зобов’язання.
— Але чому Росія не виконує зобов’язань щодо виведення своїх баз із території Грузії?
— Ми з розумінням ставимося до того, що дуже швидко вирішувати ці питання практично неможливо. Але ми побачили в багатьох діях президента Росії, що не тільки цю проблему, а й інші можна вирішити дуже просто. Найголовніше, що загрози для Грузії від цих військових баз більше немає. В Аджарії також знаходиться російська база, і під час останнього конфлікту жодної серйозної реакції з боку російських військових не було, це про багато що свідчить. Раніше будь-яка, найменша паніка Аслана Абашидзе призводила до того, що танки виходили з території російської бази і ставали на адміністративному кордоні Аджарії.
— Ви впевнені, що російське керівництво не підтримає Аслана Абашидзе?
— Ми вважаємо, що російська сторона поки що не підтримує сепаратистський рух в Аджарії. Це, напевно, вперше за останні десять років. Сподіваюся, що ці слова «поки що» не мають на увазі короткочасності політики Росії. Ми розраховуватимемо на розуміння російської сторони. Вважаємо, що це і в інтересах Москви — мати стабільного сусіда, який враховуватиме російські інтереси. Сильна Грузія вигідна Росії, бо слабка сусідня держава — додатковий чинник дестабілізації.
«УКРАЇНСЬКИЙ КЛАН» КОНТРОЛЮЄ ГРУЗІЮ»
— Грузія й Україна раніше активно співпрацювали в рамках об’єднання ГУУАМ у реалізації різного роду проектів. Після «трояндової революції» співробітництво в цьому напрямі дещо уповільнилося. Чи не втратило нове керівництво країни інтересу до ГУААМ?
— Грузинському уряду, який було сформовано тільки два тижні тому, необхідний певний час, щоб стабільно реалізовувати свою політику. Вважаю, що з питання ГУААМ буде серйозний прогрес, оскільки всі кроки нового президента досягають успіху. Я вважаю, що і тут Тбілісі сприятиме підвищенню ролі всіх міжнародних організацій, в яких брала і братиме участь Грузія.
— Україна й Грузія прагнуть приєднатися до НАТО. Чи обговорювалося питання євроатлантичної інтеграції на вашій зустрічі з міністром оборони Євгеном Марчуком?
— Україна й Грузія — два близнюки, які разом стукають у двері НАТО. Вважаю, що ми повинні стати таким собі тандемом, який сприятиме вирішенню внутрішніх проблем. Стамбульський самміт НАТО, який відбудеться у червні, буде дуже важливим як для України, так і для Грузії. Під час зустрічі з міністром оборони України ми домовилися координувати свої дії на цьому напрямі.
— Як у Грузії розглядають наміри офіційного Києва інтегруватися до ЄЕП?
— Ми вважаємо, що Грузія не повинна відмовлятися від жодного співробітництва. Економічне співробітництво в інтересах будь-якої держави. Реальна вільна економіка допомагає вирішенню багатьох питань — у тому числі, й політичних.
— В Україні деякі експерти ставляться до ЄЕП досить насторожено...
— Самі по собі домовленості щодо ЄЕП не несуть загрози, якщо лідери держав дотримуватимуться принципу рівноправності й виконуватимуть взяті зобов’язання. На жаль, у Росії існують певні настрої, коли політику ставлять вище за економіку, вище за вільну торгівлю. Це, звісно, заважає самій Росії вирішувати свої проблеми, оскільки «плата» за таку політику дуже висока. Від цього програє економіка, від цього програє держава, від цього програють люди і в результаті програє політика. Я вважаю, що всі держави — Росія, Україна, Грузія — повинні зрозуміти, що вільна торгівля відкриє нові можливості для бізнесменів, допоможе реальному зближенню інтересів країн, а це у свою чергу допоможе вирішити політичні проблеми.
— Чи означає це, що Грузія готова приєднатися до ЄЕП?
— Це питання поки що серйозно в новому уряді не обговорювали. Ми вважаємо, що вступ Росії до СОТ зніме необхідність створення якихось економічних коаліцій. Оскільки всі зобов’язання, які бере на себе країна у СОТ, дадуть можливість бізнесменам ефективно працювати. Якщо Грузії допоможе вступ до якогось нового економічного утворення, то Тбілісі не відмовиться. Але нині у Грузії це питання не належить до актуальних.
— Чи відомо, коли відбудеться візит президента Грузії до України?
— Так сталося, що впродовж двомісячного президентства Михаїл Саакашвілі був зобов’язаний через різні причини побувати в Росії, США, Азербайджані, Вірменії. Вважаю, що один із наступних візитів президента обов’язково відбудеться до Києва. Україна — одна з найважливіших партнерів Грузії. Той факт, що Саакашвілі навчався в Україні, багато свідчить. У Грузії часто жартують: зараз «український клан» контролює Грузію, оскільки президент, міністр оборони й багато інших посадовців здобули освіту в Києві.
— У чому причина того, що візит досі не відбувся — це завантаженість графіка президента чи щось інше?
— Завантаженість. Вважаю, що вирішення аджарського, так би мовити, «конфлікту» і проведення виборів, які відбудуться 28 березня, дадуть можливість впродовж найближчих тижнів організувати візит нашого президента до Києва. Україна є однією з великих держав, яка знаходиться до Грузії дуже близько. Посилення ролі України — в інтересах Грузії. Якщо роль України зростатиме, то більше не виникнуть проблеми, які були у Грузії — абхазький конфлікт, південноосетинський, той самий аджарський...
