Досить несподіваний поворот отримав розвиток ситуації довкола висилки журналіста британської Guardian Люка Хардінга з Росії. Спочатку йому заборонили в’їжджати в Росію, а потім буквально впродовж доби заборону зняли. Як повідомив сам журналіст, минулого понеділка під час перевірки документів у московському аеропорту його відвели в камеру і замкнули. Там Хардінг пробув 45 хвилин, після чого його посадили на зворотний рейс; паспорт повернули лише в салоні літака, а російська віза, дійсна до травня 2011 року, була анульована. Власті не пояснили британському журналістові, чому його не пускають до Росії, проте співробітник Федеральної прикордонної служби, яка входить до складу ФСБ, сказав: «Для вас Росія закрита», — повідомила Guardian.
Редакція газети відразу ж звернулася в Міністерство закордонних справ Великої Британії, глава якого — Уїльям Хейг — у зв’язку з цим у понеділок увечері розмовляв по телефону зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим. «Це явно дуже тривожний розвиток подій, який серйозно впливає на свободу преси, — заявив головний редактор Guardian Алан Расбріджер. — Дуже непокоїть, що російський уряд виганяє репортерів, які йому не подобаються. Поводження з журналістами в Росії — як з іноземними, так і з місцевими — викликає велику заклопотаність».
Характерно, що спочатку російські власті так і не пояснили причини висилки британського журналіста, який працював кореспондентом Guardian у Москві протягом чотирьох останніх років. І лише у вівторок МЗС Росії пояснив дані дії тим, що Хардінг «допустив цілий ряд порушень правил роботи іноземних кореспондентів», зокрема, виїхав із Москви до Лондона у своїх справах, не отримавши виписане йому посвідчення іноземного кореспондента, хоча і знав про необхідність зробити це. Цю версію повторив в інтерв’ю Бі-Бі-Сі і голова російського МІД Сергій Лавров, який при цьому сказав, що британський журналіст може виправити ситуацію і повернутися до Москви, якщо приведе до ладу свої документи.
Сам же Хардінг вважає, що заява Міністерства закордонних справ безпідставна. «У мене була дійсна російська віза до 31 травня 2011 року. Я виїхав з Москви наприкінці листопада на завдання до Лондона. Якби мене не депортували в суботу, я б з’явився в Департаменті інформації і друку МЗС у Москві й забрав своє посвідчення», — цитує його слова РІА «Новості». Редакція Guardian також висловила розчарування заявою МЗС РФ і заявила, що так і не отримала «адекватного пояснення» причин висилки свого кореспондента, назвавши неотримання ним прес-карти «явно неправдоподібною причиною» затримання його в аеропорту і відмови у в’їзді до Росії.
У вівторок за Хардінга вступилася британська Національна профспілка журналістів. «Видворення з Росії Люка Хардінга — це страшне нагадування про те, що полум’я вільної преси вельми крихке і вразливе для режимів, які не дуже поважають демократію і право людей знати, що робиться від їхнього імені», — заявив генсек організації Джеремі Діар.
«День» попросив заступника головного редактора газети «Час новин» Семена НОВОПРУДСЬКОГО прокоментувати, чим викликана така швидка зміна позиції російських властей щодо британського журналіста.
— Це історія взагалі показова. Проблема в тому, що цей журналіст не писав нічого такого, чого не писали б інші журналісти та інші ЗМІ про Росію. Насправді, було зрозуміло, що немає жодних суто професійних підстав висилати журналіста. Можна було б навіть передбачити, що його захочуть, наприклад, звинуватити у шпигунстві. Це, принаймні, хоча б якось щось пояснювало. Та коли з’ясовується, що взагалі немає жодних звинувачень проти цієї людини, а МЗС РФ спочатку весь день говорить, що ми взагалі нічого не знаємо, чому його вислали. А наприкінці дня різко кажуть: ой, він, виявляється, забув оформити посвідчення і порушив якісь правила 1994 року. Це ознака щонайглибшого непрофесіоналізму російських властей, які насправді живуть, з одного боку, за логікою «холодної» війни, яка, на жаль, дуже сильна в менталітеті російської еліти. А з іншого боку — власті розуміють, що в самої російської еліти є дуже тісні особисті зв’язки із Заходом, рахунки, нерухомість, бажання найбільших російських компаній свій капітал розбавити капіталом західних компаній, аби його легалізувати. Певна річ, йти на гучний скандал начебто теж не хочеться. І така подвійність дуже дається взнаки на цій політиці. Це просто велика дурість.
Така швидка зміна позиції російських властей пояснюється частково широким резонансом. Я вважаю, що російські власті просто оцінили наслідки і вирішили, що витрати такого рішення є проявом антизахідної позиції, яка час від часу виявляється в російській владі в різних формах. Розв’язання ситуації, що склалася, можна розглядати як ознаку того, що у російських властей вистачає розуму швидко виправити очевидну дурість, яка цю владу явним чином дискредитує.
