До виборів в Державну думу Росії залишилося трохи більше тижня — вони пройдуть 7 грудня. Кампанія протікає малоцікаво, хіба що за винятком традиційних виходок Жириновського. Між тим саме ця кампанія має в собі й деякі особливі риси. По-перше, вибори до нижньої палати російського парламенту проходять за чотири місяці до виборів президента Росії (або, як часто говорять і пишуть, до виборів Путіна). По-друге, напередодні виборів в Росії стали очевидними процеси зміни еліти і, можливо, самої колишньої системи, вибудованої Єльциним. По-третє, соціологічні опитування свідчать, що, з одного боку, росіянин, як і завжди, проголосує за владу, — але з іншого, жодна політична сила не може претендувати на те, щоб бути виразником його інтересів. Так що головне питання нинішніх парламентських, і потім президентських виборів у Росії — не хто переможе, це питання вирішене з самого початку. З ким, заради чого переможе Путін, і що настане після цього? Адже та «керована демократія», яку він вибудовував на початку, сьогодні все більше скидається на спробу «пітерсько-чекістської еліти» контролювати все, що взагалі піддається контролю.
Голова російського Національного агентства політичних прогнозів і фонду «Експертиза» Марк Урнов, як повідомляє російська преса, вже оприлюднив очікувані результати голосування. За його прогнозами, «Єдина Росія», а також інші пропутінські партії, блоки, мажоритарники отримають у новій Думі 230— 285 мандатів. Комуністи матимуть 105—135 місць. «Яблоко» Явлінського і СПС Гайдара-Чубайса на двох у кращому випадку отримають 55 місць у Думі. Таким чином, жодна сила не зможе мати кваліфікованої більшості (301 голос). Навіть за тієї умови, що до «партії влади» нарешті записали ЛДПР Жириновського, виглядає проблематичною реалізація ідеї президента Путіна щодо утворення уряду на базі парламентської більшості чи то коаліції.
Ці дані не надто розходяться з даними досліджень громадської думки напередодні виборів. Зокрема, дослідження, проведене фондом «Общественное мнение» стверджує, що найпопулярнішою в Росії партією є «ще не вирішив, за кого голосуватиму» — тиждень тому так відповідали 24% опитаних, за даними на 27 листопада — 22%. За «Єдину Росію», яка в собі об’єднує різні пропутінські сили, готові голосувати, за останніми даними, 25% тих, хто прийде на вибори. Виборчий рейтинг комуністів — 14%. Жириновці трохи покращили свої показники — 7%. Союз правих сил (ліберальна партія, лідерами якої є Гайдар і Чубайс) ризикує не подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Інша ліберальна сила — «Яблоко» Явлінського, що традиційно мало до 10% симпатій виборців, зараз, за даними опитувань, може розраховувати хіба що на 4% голосів і опинитися поза Думою. При цьому «Яблоко» категорично відмовляється від будь- яких спроб об’єднання з «бандитською групою» Чубайса, тобто, СПС. Навряд чи можна виключати, що ці сили вже ніколи не зможуть вийти за межі периферії великої політики і що так звана ліберальна ідеологія в Росії щонайменше потребує нового оформлення. Так само, до речі, як і в Україні. Щодо явки виборців — прогнози розбігаються. Одні стверджують, що рівень явки до виборчих дільниць буде низьким, інші — що до 70%.
Одна з відмінностей російського політичного життя від українського, таким чином, проглядає дуже яскраво: росіянин схильний довіряти владі, на відміну від українця. І тому в Росії порівняно високі рейтинги мають так звані «центристські сили», які й є фактично «партією влади» — в даному випадку «Єдина Росія». Враховуючи, що в Україні люблять користуватися технологіями і технологами російського походження, можна припустити, що спроба досягти подібного результату на виборах-2006 в Україні обов’язково буде. При цьому часто забувається, що «Україна — не Росія» і українець владу, «центризм» і т.п. дуже не любить.
Інша відмінність — у тому, що якщо ця Дума тільки думатиме про спробу організації взаємної відповідальності уряду й парламенту на базі коаліційної угоди (при тому, що уряд все одно не має справжніх урядових повноважень, і господарем ситуації все одно є президент), то в Україні спробу створити протокоаліційний уряд уже втілили. І є чим поділитися.
Вже були натяки, що питання спікера Державної думи насправді давно вирішене — начебто політичний лідер руху «Єдина Росія», міністр внутрішніх справ Борис Гризлов мав розмову в адміністрації президента, де йому прямо вказали на необхідність того, щоб процесом у нижній палаті Федеральних зборів керував саме він. Гризлов, як стверджують, не відмовлявся. Якщо станеться саме так, то очевидно, що вся система влади в Росії буде замкнена на Володимира Путіна. Такий висновок напрошується з того, що Гризлов є виразним представником одного з «пітерських» угруповань, що вийшли на верхній рівень влади разом із Путіним. Як саме виглядатиме нова система влади, яку запропонує російському суспільству президент Путін, іще не до кінця зрозуміло. Її остаточні зримі риси проявляться вже після президентських виборів, на яких Путін просто не матиме альтернативи.
Тим часом Центрвиборчком заявляє про можливість зняття з реєстрації кандидатів, що звинувачуються за карними статтями, що вже розцінили як спробу випробувати нові технології. До речі, опитані фондом «Общественное мнение» експерти вважають, що «брудних технологій» стало менше, а сама кампанія є акуратнішою за попередню. Щоправда, це може бути й тому, що все вже заздалегідь розраховано й вирішено.
Спостерігачі стверджують, що саме під час президентських виборів можна буде говорити про вплив на політичний процес «справи Ходорковського» — тобто кампанії на фактичне усунення від справ найбагатшої, за оцінками, людини Росії, слідом за явно не добровільною втечею з Росії екс-фаворита Єльцина Березовського і екс-медіамагната Гусинського. Однак уже зараз можна впевнено говорити, що завдяки усуненню Ходорковського від активного життя Дума недорахується щонайменше кількох голосів від СПС і «Яблока», і таким чином очевидним є те, що атака на ЮКОС і Ходорковського готувалася з певним стратегічним прицілом, і досягає щонайменше однієї своєї мети. Очевидним є й те, що зміна глави адміністрації президента теж є сигналом змін не лише у владній колоді карт, а й у самій системі організації влади.
