Посол США в Україні Стівен Пайфер заявив, що не хотів би малювати уявний портрет майбутнього українського президента — це має зробити український народ. США, за його словами, працюватимуть із будь-яким обраним президентом — але «наші можливості співпрацювати» залежатимуть від того, чи буде цей президент підтримувати міцні стосунки України зі США та Заходом, бути на чолі процесів демократизації та реформ. Імен дипломати не називали, але очевидно, що відповідно до цих критеріїв навряд чи на американську та міжнародну підтримку можуть розраховувати претенденти від лівих.
Підтасування результатів виборів дуже зашкодить українському іміджеві, вважає заступник голови британської місії Саймон Батт — оскільки це вплине на відносини України з Радою Європи (у якій вже розглядається питання про призупинення повноважень української делегації), Європейським Союзом (який досі не має чіткої стратегії розвитку своїх відносин з Україною) та іншими організаціями.
ОБСЄ не вважає, що на минулих парламентських виборах в Україні були значні порушення при підрахунку голосів, заявив голова місії цієї організації Чарлз Магі. Але такі проблеми цілком можуть виникнути, визнавали дипломати, щоправда, в неофіційних розмовах. Не просто ж так Канада — в разі офіційного до неї звернення — обіцяє надати Україні фінансову допомогу на вдосконалення цього процесу, а Фонд виборчих систем збирається провести спільні тренування з ЦВК України із цього ж приводу. Один із західних дипломатів у приватній розмові визнав, що його країну здивувало те, що попередні результати парламентських виборів підраховувалися кілька днів, і висловив сподівання, що тепер такого не буде. Не просто так говориться, що український закон про вибори — не зовсім досконалий, бо не надає можливості спостерігати за виборами представникам від непартійних громадських організацій. Натякалося й на певну, непряму залежність подальшої співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями від того, як буде проведено вибори президента.
Зрештою, практично всі дипломати в один голос стверджують, що всі українські кандидати мають отримати рівні права в доступі до засобів масової інформації, а уряд — не чинити тиску на пресу. Вперше посол США визнав, що в Україні справді існують проблеми зі свободою преси, хоча Україні ще далеко до Ірану, Іраку та Югославії. Таких заяв не робилося напередодні президентських виборів 1991-го та 1994-го, питання про свободу преси в Україні не було предметом дуже прискіпливого вивчення Радою Європи напередодні парламентських виборів 1998-го.
Нарешті, Україні натякнули, що вона (передусім, ті, хто стоятимуть за обраним президентом) має зробити правильний (у розумінні Заходу) вибір, бо інакше... Навряд чи це є втручанням у внутрішні справи. Скоріше — просто показником того, що міжнародний імідж України зовсім не такий блискучий, як про це любить говорити офіційний Київ. Навіть на тлі тієї непевності, яка нині панує в Росії, та «м'якої диктатури» в Білорусі.
Колективний виступ групи дипломатів — не лише застереження, а й діагноз: за роки, що минули з набуття Україною незалежності, країна залишається дуже далекою від загальноприйнятих норм демократії та цивілізованості. Адже навряд чи хтось колись чув, щоб зарубіжні дипломати вголос висловлювали сподівання, що вибори в США, Німеччині, Швеції, Естонії, Ізраїлі тощо пройдуть чесно й відкрито.
