Цього тижня у Копенгагені відкриється саміт Європейського Союзу, який, схоже, пізніше називатимуть «історичним». Очікується, що саме у Копенгагені приймуть рішення про початок найбільш масштабного за всю історію розширення ЄС, у ході якого до складу Союзу увійдуть десять нових країн-членів. Ідеться про «Вишеградську четвірку» — Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину, а також про Кіпр, Мальту, Словенію, Естонію, Латвію і Литву. Уперше до складу ЄС входитимуть держави колишнього «світу соціалізму», при цьому три потенційних члени ЄС представляють колишній СРСР. Ще двоє країн-кандидатів на вступ — Болгарія і Румунія — поки залишаються «за бортом» розширення, їх зачепить наступна хвиля. Ще з однією країною-кандидатом — Туреччиною — переговори про вступ не починалися. Їхню дату, як очікується, можуть назвати у Копенгагені. Можливо, рішення саміту допоможуть одразу поставити крапку в кіпрській проблемі. Саміт буде складним, кожна з країн-кандидатів має свої бачення і свої проблеми, кожна сторона має намір жорстко відстоювати свої позиції. Виникає і почуття гіркоти: у списку країн-кандидатів немає України, яка, як вказує багато хто, за роки своєї незалежності втратила дуже багато шансів.
Цього тижня в Копенгагені зустрічаються 15 глав держав й урядів країн — нинішніх членів Європейського Союзу та 13 керівників країн- кандидатів. Ми зустрічаємося з метою вирішити чітке завдання — завдання розширення Євросоюзу.
Ми закінчимо процес, що розпочався майже десять років тому на іншому саміті в Копенгагені. У 1993 р. Європейський Союз зробив перший крок у напрямі до приєднання нових демократичних країн Центральної і Східної Європи до Європейського Союзу. Сьогодні ми готові завершити переговори з першими новими країнами-членами ЄС.
Таким чином фраза «від Копенгагена до Копенгагена» стала девізом датського головування в Євросоюзі. Це демонстрація внеску Данії в загальну картину унікального проекту і процесу, а також прагнення Данії виконати те завдання, вирішення якого нам доручили.
Розширення Євросоюзу — найбільше політичне завдання нашого покоління. Це завдання і можливість піти далі сьогоднішнього дня. Це ознаменує кінець трагедії поділу Європи, який спотворивв XX століття, і розчиняє двері для спільного майбутнього наших народів у свободі, мирі та процвітанні.
Двадцяте століття було трагічним для Європи. До Першої світової війни люди на нашому континентi вирiзнялися оптимізмом, упевненістю в собі та вірою в майбутнє. Ці цінності втрачені в Першій світовій війні, і ми відтоді так і не відновили той оптимізм і віру в майбутнє, які цьому передували. Дві жахливі світові війни розірвали наш континент на частини. Після страхіть Другої світової війни було понад 40 років комуністичної диктатури в Центральній і Східній Європі. Понад півстоліття ми жили в Європі, неприродним чином поділеній на дві частини.
Сьогодні, нарешті, ми можемо закрити один із найпохмуріших і заплямованих кров’ю розділів у європейській історії. Розширення Євросоюзу ознаменує початок нової ери. Воно може дати Європі динамізм і енергію для створення підмурівка нової європейської свідомості. Це ключ до майбутнього Європи.
У Конвенті стосовно майбутнього Європейського Союзу країни-учасниці і країни- кандидати вже обговорюють питання організації Євросоюзу в майбутньому. Дуже важливо, щоб ми змогли забезпечити створення ефективних інститутів влади і процедур прийняття рішень. Це необхідне для розвитку нашого внутрішнього ринку і наших економік, для створення нових робочих місць, забезпечення стійкого економічного зростання і посилення нашої конкурентоспроможності. Необхідною умовою для Євросоюзу є забезпечення його здатності грати сильну і позитивну роль на міжнародній арені, сприяти зміцненню світу, забезпечувати стійкий розвиток, вільну торгівлю і хороше управління.
Усі разом ми будуватимемо це наше спільне майбутнє і просуватимемося до досягнення цієї мети, і, приймаючи рішення в Копенгагені, ми сконцентруємо наші зусилля на вирішенні трьох питань.
По-перше, ми закінчимо переговори з десятьма країнами: Кіпром, Чеською Республікою, Естонією, Угорщиною, Латвією, Литвою, Мальтою, Польщею, Словацькою Республікою і Словенією. Це реалістичне спрямування. Але всі учасники переговорів — як країни-кандидати, так і нинішні члени, — повинні виявити в остаточному раунді переговорів необхідну для цього гнучкість.
Друге питання полягає в тому, як продовжувати переговори з Болгарією та Румунією. Ці дві країни ще не готові до вступу до ЄС.
На саміті, що відбувся у жовтні в Брюсселі, ми вирішили підтримати ці дві країни в їхньому прагненні стати членами Європейського Союзу в 2007 році. У Копенгагені ми ухвалимо конкретне рішення про те, як можна посилити їхні приготування до вступу. Комісія висунула дуже розумну пропозицію щодо того, яким чином це можна зробити. Я вважаю, що ми прийдемо до згоди, взявши цю пропозицію за основу.
Третє питання стосується Туреччини, з якою переговори щодо вступу ще й не починалися. Сподiвання стосовно цього питання нового турецького уряду і турецького народу — високі. Проте водночас, згідно з оцінками Комісії, Туреччина все ще не готова розпочати переговори про вступ. Спочатку вона повинна досягти чіткої відповідності політичним критеріям, встановленим Європейським Союзом десять років тому в Копенгагені.
Цього разу в Копенгагені ми ухвалимо рішення щодо наступного етапу просування Туреччини як кандидата. Ми повинні знайти збалансовану відповідь, що відображає як нинішню ситуацію, так і потенціал розвитку Туреччини. Оскільки Туреччина є країною-кандидатом, то з нею, природно, поводитимуться як із будь-якою іншою країною- кандидатом, і дуже важливо буде надiслати чіткий сигнал турецькому народу, який би підкріпив їхню віру в перспективу членства в ЄС і майбутнього, базованого на західних і європейських цінностях.
Керівники Європи зустрічаються цього тижня в Копенгагені з метою об’єднання нашого континенту в мирній співпраці. Те, про що мріяли покоління європейців, нарешті може здiйснитися. Керівники країн-учасниць і країн- кандидатів стоять перед необхідністю прийняття історичного рішення. Після десяти років приготувань настав час ухвалити остаточне головне рішення щодо розширення.
Андерс ФОГ РАСМУССЕН — прем’єр-міністр Данії, президентство якої в Європейському Союзі закінчується з нового року.
ДО РЕЧI
Європейський Союз стурбований ситуацією зі ЗМІ, а також ядерною безпекою в Україні, проте позитивно оцінює співпрацю в сфері юстиції, внутрішніх справ, безпеки й оборони. Про це говориться в доповіді Ради міністрів Євросоюзу, присвяченій відносинам Києва і Брюсселя в 2002 році. У доповіді вітають той факт, що Україна дозволила присутність міжнародних спостерігачів під час проведення передвиборної кампанії і парламентських виборів. Разом із тим, представники ЄС стурбовані ситуацією зі свободою слова в Україні. Зокрема, відзначаються проблеми навколо «Громадського радіо», розслідування вбивств журналістів Георгія Гонгадзе й Ігоря Александрова. У доповіді зазначається, що Києву та Брюсселю необхідно поступово долати бар’єри для розвитку торгівлі, для чого Україна повинна наблизити своє законодавство до європейських норм. Як повідомляє Інетрфакс-Україна, на саміті ЄС в Копенгагені 12—13 грудня доповідь приймуть без обговорення.
