Сполученим Штатам потрібно знову навчитися бути «розумною» силою. Такого висновку дійшла двопартійна комісія, яку я нещодавно очолив разом із Річардом Армітаджем — колишнім заступником держсекретаря США в адміністрації Буша. До складу Комісії розумної сили, створеної Центром стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, увійшли члени Конгресу — як республіканці, так і демократи, колишні посли, військовослужбовці у відставці та голови неурядових організацій. Ми дійшли висновку, що імідж Америки погіршився, а вплив поменшав останніми роками, й що США повинні перестати експортувати страх і знову стати джерелом оптимізму та надії.
У цьому ми не самотні. Нещодавно міністр оборони США Роберт Гейтс закликав уряд скерувати більше грошей і зусиль на «м’яку» силу, включаючи дипломатію, економічну допомогу та комунікації, оскільки лише військова сила не в змозі захистити інтереси Америки в усьому світі. Гейтс указав на те, що військові витрати складають близько $500 млрд. на рік порівняно з бюджетом держдепартаменту в розмірі $36 млрд. Він погодився, що прохання про виділення додаткових ресурсів Держдепартаменту звучить дивно з боку голови Пентагону, але пояснив, що сьогодні ми є не в нормальній ситуації.
«Розумна» сила — це здатність поєднувати жорстку силу примушення чи винагороди з м’якою силою привабливості для проведення успішної стратегії. Загалом, США вдалося знайти таку комбінацію під час холодної війни; однак останніми роками зовнішня політика США мала тенденцію надмірно покладатися на жорстку силу, тому що вона є найбільш прямим і видимим джерелом американської могутності.
Втім, в той час як Пентагон є найбільш підготовленим і забезпеченим підрозділом уряду, існують межі того, чого можна досягти виключно застосуванням «жорсткої» сили. Демократія, права людини й громадянське суспільство не встановлюються військовим шляхом. Треба визнати, що американська армія має вражаючі операційні можливості, але залучення Пентагону тільки тому, що вони можуть виконати поставлене завдання, створює враження надмірно мілітаризованої зовнішньої політики.
На дипломатію й іноземну допомогу часто не виділяється досить коштів, частково тому, що складно продемонструвати їх короткотривалий внесок у розв’язання критичних проблем. Більш того, використання м’якої сили є нелегким завданням тому, що більша частина ресурсів «м’якої» сили Америки — поза її урядом, а саме — в приватному секторі та цивільному суспільстві, в двосторонніх союзах, багатосторонніх організаціях і транснаціональних контактах. Більш того, відомства, що беруть участь у формуванні та проведенні американської зовнішньої політики, а також їхнiй персонал є роз’єднаними, й не існує адекватного міжвідомчого процесу розробки й фінансування стратегії розумної сили.
Наслідки терористичних актів 11 вересня 2001 року також збили нас з курсу. Після шоку, викликаного цими терактами, США стали експортувати страх і гнів замість властивих їм більш традиційних цінностей, таких як надія й оптимізм. Бухта Гуантанамо стала більш могутнім глобальним символом, ніж статуя Свободи.
Комісія розумної сили при Центрі стратегічних і міжнародних досліджень визнала, що тероризм є реальною загрозою й що ця загроза, швидше за все, збережеться протягом десятиріч, але відмітила, що надмірне реагування на провокації екстремістів наносить більше шкоди США, ніж могли б нанести терористи. Для успіху в боротьбі з тероризмом американській зовнішній політиці необхідна нова центральна тема, здатна замінити сьогоднішню «війну проти тероризму».
Такою темою має стати зобов’язання інвестувати в надання суспільних благ, які необхідні людям і урядам у всьому світі й які вони не можуть отримати без провідної ролі Америки. Таким чином США могли б відновити структуру, необхідну їм для розв’язання складних глобальних проблем.
Зокрема, Комісія «розумної» сили рекомендувала сконцентрувати зовнішньополітичні зусилля Америки на п’яти критичних галузях:
— відновлення альянсів, партнерств і багатосторонніх об’єднань, багато з яких послабшали останніми роками внаслідок односторонніх підходів;
— посилення ролі економічного розвитку, щоб узгодити інтереси США з інтересами людей у всьому світі, починаючи з потужної ініціативи в галузі всесвітньої охорони здоров’я;
— інвестиції в суспільну дипломатію, яка меншою мірою направлена на одностороннє віщання й більшою мірою на особисті контакти, освіту й обмін за участю цивільного суспільства та молоді;
— опір протекціонізму та сприяння постійній участі в глобальній економіці, необхідній для зростання та процвітання як вдома, так і за кордоном, одночасно прагнучи до залучення тих, хто опинився за бортом через зміни, викликані відкритою міжнародною економікою;
— досягнення глобального консенсусу й розробка нових технологій для розв’язання глобальних проблем енергетичної безпеки та зміни клімату, що набувають усе більшої ваги.
Реалізація такої стратегії «розумної» сили потребуватиме стратегічної переоцінки організації, координації та бюджету американського уряду. Наступний президент повинен буде розглянути низку творчих рішень для максимізації здатності адміністрації домогтися успіху шляхом правильної організації, включаючи добір персоналу, здатного налагодити зв’язки з іншими відомствами для кращого розподілу ресурсів.
Це потребуватиме інноваційного підходу, але США були «розумною» силою в минулому й можуть стати нею знов.
Джозеф С. НАЙ — заслужений професор Гарвардського університету й автор книжки «М’яка» сила: засоби для досягнення успіх у eсвітовій політиці».
