Для британських туристів відпочинок у Києві нагадує часи, коли на Континенті ще не було повітряних авіаперевезень і дешевих посилок — ви є екзотикою для міста, як і воно для вас. Іноземні газети тут рідкість, майже неможливо знайти путівника по місту, мало готелів.
В усьому іншому, це — Європа. Ваш мобільний телефон працює, є касові апарати (банкомати), нічні клуби, пиво на розлив. Також тут можна вдовольнити вашу тугу як за духом колишнього Радянського Союзу — статуями Леніна, будівлями доби Брежнєва, бабусями-вагоновожатими в хусточках, так і гангстерською, гедоністичного, іноді п’янкою гонитвою до капіталiзму, що настала після краху комунізму. Але цьому всьому далеко до приголомшливої швидкості й агресивності Москви.
Декому буде важко зрозуміти байдужість Києва до чужоземних туристів. Але це не через те, що українці не люблять туристів: просто їм байдуже приїжджаєте ви сюди чи ні. Якщо брак зручностей для одиноких незалежних подорожувальників і необхідність отримати візу не зупинять вас, то Київ запропонує винагороду. Хоча тепер це місто знаходиться за межами Росії, саме воно є місцем народження православної Росії, і було засноване як частина імперії вікінгів, що простяглася від Дніпра до Гренландії. Місто пережило вторгнення монголів, нацистську окупацію і сталінський терор.
Круті мощені каменем вулиці Києва, оперний театр, заснований за царя університет, церкви й монастирі детально змальовані Михайлом Булгаковим у романі про громадянську війну «Біла гвардія», живуть разом із монументами радянської доби — масивними будівлями на головній вулиці міста, Хрещатику.
Київ дає урок містам, що втратили древні монументи: якщо вони не існують, відбудуйте їх. Зруйнований під час сталінської антирелігійної кампанії у 30-х роках Святомихайлівський собор, один із перлин київської релігійної архітектури, був відбудований із нуля за два роки. Це лише копія, зате дуже красива, прикрашена із середини та надворі золотом, іконами і синьо-білими фарбами.
Його воскресіння відродило одну з найкращих міських перспектив у Східній Європі — широкий мощений проспект, що простягається від Софійського собору, який уник гніву Сталіна, повз монумент українському гетьманові Богдану Хмельницькому до Святомихайлівського собору, а потім стрімко вниз через пагорб до великої річки Дніпро. Велика частина багатства України просочується в місто із населенням 3 млн. чоловік. Це проявляється в іноземних авто, які переважають на вулицях «Лади», в культурі кафе, якою Київ славився навіть у радянські часи, реставрації чудових багатоквартирних будинків на Печерську чи в квартирах старого Києва, збудованих наприкінці XIX і на початку XX століття, коли Київ був багатою і процвітаючою метрополією.
У спекотні літні вечори молоді українці — красиві люди в дешевому вбранні — гуляють, подібно до італійців, під величезними каштановими деревами, які тягнуться лініями вздовж вулиць. Існує мало міст засаджених деревами як Київ. Восени листя опадає, відкриваючи брудні стіни багатоквартирних блочних будинків. Проте до цього моменту деякі вулиці виглядають як ліс, через який іноді проглядають сучасні балкони, або ж масивні кам’яні плечі скульптурних Атласів чи пари черевикiв із золотими набійками, схрещених під столом кафе.
