Бліц-візит прем’єр-міністра Польщі Лешека Міллера можна було б оцінити з різних точок зору. По-перше, Варшава явно мала на меті продемонструвати Києву спадковість політики нового уряду стосовно України. Це, схоже, вдалося, Варшава продовжує запевняти Київ у тому, що продовжуватиме захист українських інтересів перед Заходом. По-друге, з’ясувати, наскільки просувається справа з відкриттям цвинтаря «Орлят» у Львові — неоднозначна реакція офіційних властей, громадськості, преси з двох боків явно не відповідає потребам проголошеного стратегічного партнерства. По-третє, залишаються не до кінця з’ясованими питання з трубопроводами: газовим в обхід України і нафтовим — з Одеси до Гданська. Нарешті, завжди є потреба нагадати, що важко домогтися партнерства, не наповнивши його реальним, тобто, економічним змістом — для чого потрібно щось робити. Треба також відзначити, що візит Міллера до України не мав занадто великих коментарів польської преси.
Після своїх зустрічей з президентом Леонідом Кучмою і прем’єр-міністром Анатолієм Кінахом Міллер наголошував на тому, що Польща підтримує зусилля України з європейської інтеграції, в тому числі — набуття асоційованого членства в ЄС (міністр закордонних справ Анатолій Зленко говорив про бажання його домогтися в 2004 р.)
Глава польського уряду кілька разів відзначав, що Україна є сильним партнером не лише для Польщі, але, в перспективі — і для Європейського Союзу, куди Польща прагне вступити в 2004 р. У принципі, нічого нового тут Міллер не сказав. Просто, очевидно, у Варшаві відчули потребу розставити акценти: явне потепління відносин між Польщею та Росією, намагання Польщі пришвидшити закінчення переговорів з ЄС про вступ не означають відмови від досягнутого з Україною.
Стововно цього теж виникають і ще виникатимуть свої проблеми. По закінченні переговорів Міллер говорив про необхідність зробити все, щоб українсько-польський кордон був закритим для наркобізнесу, контрабанди зброї, нелегальної міграції, і відкритим для людей iз добрими намірами. Польща поки що не повідомляє, яку політику вона проводитиме стосовно трудової міграції. Зараз важко підрахувати, скільки українців працює в цій країні, причому не завжди легально, і ставлення до них польських властей добре відоме. При тому, що вони здебільшого виконують роботу за платню, на яку не погоджуються поляки. З іншого боку, вже зрозуміло, що Польща буде змушена запровадити візовий режим для українців, і в польській пресі вже по візиті Міллера з’явилися повідомлення, що це станеться, очевидно, з другої половини наступного, 2003 року. Наскільки можна судити сьогодні, ні Польща, ні Україна не можуть сказати точно, який саме візовий режим буде запроваджено, як це відіб’ється на повсякденному житті не лише українців, але й поляків у прикордонних регіонах. Запровадження візового режиму є вимогою для завершення переговорів між Польщею та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ.
Питання «обхідного газопроводу». З одного боку, Варшава обіцяє виробити рішення тільки після офіційного повідомлення РАТ «Газпром» з приводу того, буде чи буде цей газопровід будуватися, і тільки з урахуванням української точки зору. Кінах на переговорах з Міллером обіцяв, що Україна, в свою чергу, жорстко боронитиме свої інтереси. Проте очевидно, що справа вирішується і не в Києві, і не у Варшаві. У Москві ж, очевидно, є проблеми: з економічного боку новий газопровід може виявитися просто блефом, з політичного — не хочеться втрачати важель тиску на Київ.
Зате після явної демонстрації американської зацікавленості «українським» шляхом експорту каспійської нафти, пожвавлення з цього приводу спостерігається і в Польщі. Прем’єр Міллер заявив у Києві, що польський уряд вітатиме участь польських компаній у створюваному консорціумі, і це — «однозначний сигнал для міністерства економіки Польщі і всіх польських підприємств, щоб інтенсифікувати свою діяльність у цьому напрямку, якщо вони бажають взяти участь у проекті». Це питання буде, виходячи з усього, одним із ключових на зустрічі українсько-польської комісії з економічних питань, яка відбудеться на початку березня в одному з прикордонних регіонів. І це дійсно може стати лише першою сходинкою реального партнерства. Якщо на той час у Києві нарешті визначаться з тим, який саме консорціум може бути, якщо зацікавляться «монстри» міжнародного нафтового бізнесу. Яких зараз намагається переконати уряд США, і які повинні відчути якісь кроки назустріч і з українського боку.
Нарешті, цвинтар «Орлят». Виходячи з коментарів польської преси, саме ця проблема двосторонніх відносин найбільше турбує поляків. Відкриття цвинтаря, як оголошувалося в ході візиту Міллера, заплановане на 22 лютого за участі президентів обох країн. Але, як пише «Газета Виборча», Варшава вважає неприйнятними для себе пропозиції української сторони із зміни написів. Газета стверджує, що найближчим часом відбудеться телефонна розмова президентів Кучми і Квасневського з цього приводу. Можливо, нарешті цю сторінку теж вдасться перегорнути так, щоб мінімально зачіпати почуття і українців, і поляків: без цього довіри може просто не бути. А без довіри декларації голів держав і урядів стосовно дружби та партнерства залишаться деклараціями.
