«Добридень, шановні депутати!» — цими словами 55-річний
Тірзе, який помітно вирізняється серед інших членів бундестагу рудою шевелюрою
та бородою, відкрив своє перше засідання. Мабуть, вважаючи, що вимовив
привітання не досить голосно, оскільки у відповідь не було ніякої реакції,
він повторив його ще раз. Тоді, як у школі, депутати, ледве стримуючи усмішки,
дружно відповіли: «Добридень, пане голово!» Якби не така наполегливість
і в житті, то Тірзе, ймовірно, і сьогодні відсиджувався б у кріслі простого
депутата.
При цьому ніхто ніколи не сумнівався в його професійних
здібностях. Фатальним для Тірзе ледь не стала його приналежність до чоловічої
статі. Справа в тому, що жінки з лав соціал-демократів хотіли бачити на
цьому посту Крістель Ханевінкель — таку ж «оссі», як і Тірзе. Так західні
німці називають своїх східнонімецьких побратимів. Своє бажання борці за
рівноправність жінок пояснили необхідністю збереження «жіночої квоти» в
державному керівництві.
Цього разу доля розпорядилася інакше, і жінкам довелося
поступитися. Проголосувавши 512 голосами за Вольфганга Тірзе, депутати
бундестагу розставили всі крапки над і. Не виключено, що жінки отримають
можливість запропонувати свого кандидата на пост федерального президента
Німеччини, який обиратиметься наступної весни.
Тірзе народився 22 жовтня 1943 року в Бреслау (нині Вроцлав,
Польща). В юності він намагався не втручатися в політику. Як переконаний
католик він не став уступати до хонеккерівської СЄПН, відмовився від служби
в армії. Тому професія журналіста залишилася для нього лише мрією. Вивчившись
на друкарського складальника, Тірзе вступив до Східноберлінського університету
імені Гумбольдта, де вивчав германістику і мистецтвознавство. Потім він
працював керівником відділу в міністерстві культури. На цьому посту Тірзе
протримався недовго. Його звільнили після того, як він виступив на захист
видвореного з НДР співака-барда Вольфа Бірмана і відмовився «стукати» на
своїх колег.
У міністерстві держбезпеки НДР на Тірзе було заведено досьє,
і він сам став жертвою доносів. Незабаром йому вдалося знайти роботу в
Інституті історії літератури. Подібно багатьом ендеерівським інтелектуалам
він був змушений вести потайний спосіб життя. Пізніше Тірзе охарактеризував
цей час «як похмуру ідилію НДР». У часи політичних змін він брав активну
участь у роботі «Нового форуму», що об’єднав у своїх лавах критиків хонеккерівського
режиму, й 1990 року вступив до Соціал-демократичної партії Німеччини. Через
свій бунтарський характер Тірзе нерідко зазнавав критики з боку соціал-демократів.
Але йому вдалося зробити непогану партійну кар’єру, піднявшись до заступника
голови СДПН.
Колеги Тірзе з фракції впевнені, що новий голова парламенту
завдяки своєму східнонімецькому походженню сприятиме завершенню процесу
об’єднання країни.
№214 07.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
