Нещодавно в Україні висвітлення кримських подій німецькими медіа зазнало гострої критики. Деякі із закидів виявилися небезпідставними, однак головна інформаційна війна відбувається навіть не в самих журналістських матеріалах, а в коментарях та на інтернет-форумах. Німецький журналіст (Die Welt), політолог та історик Герхард Гнаук, який спеціалізується на східноєвропейській тематиці та слідкує за подіями в Україні, ситуацію в німецьких медіа «Дню» прокоментував так: «Останніми тижнями я дивлюсь головні німецькі телеканали та оцінюю їхню роботу дуже добре. Власні кореспонденти зараз знаходяться в Криму, і їхні репортажі не залишають сумнівів, ХТО саме приїхав «відвідати» півострів. А сцени з Бельбеку (коли українські офіцери йшли просто на автомати російських сил) були цього вечора першими у випуску новин. Що ж до більшості газет, як на мене, теж усе нормально. Але от реакції читачів в Інтернеті — інша справа. Там багато, скажімо так, «антизахідної» риторики та популізму. Деякі мої колеги підозрюють, що там задіяно організовані пропагандистські акції за участі структур РФ. Головне, звичайно, питання чи вірять німці в «націоналізм» чи навіть «фашизм» на Майдані. Тут можна сказати, що до кінця січня цієї теми в німецьких ЗМІ майже не існувало. З того часу ситуація трохи змінилася. Але також дуже добре чутно голоси єврейських активістів, які підтримують Майдан».
Топ-темою у німецьких медіа зараз є діалоги канцлера Німеччини Ангели Меркель із президентом Росії Володимиром Путіним, а також несподівана поява на авансцені представника «старої» німецької політики — Герхарда Шредера. Колишній канцлер ФРН кілька днів тому в інтерв’ю газеті Die Zeit виступив з критикою політики Євросоюзу щодо України. Керівництво Єврокомісії, як стверджує Шредер, «не має ані найменшого уявлення, наскільки Україна розділена культурно, і що з нею не можна поводитись звичним чином». На думку канцлера, Єврокомісія першочергово зробила величезну помилку, запропонувавши Україні Угоду про асоціацію з ЄС за принципом «або з нами, або з Росією». Скептично висловився Шредер і про Юлію Тимошенко, зазначивши, що «ніхто не може казати про те, які у неї є матеріальні інтереси, адже існує небезпека, що матеріальна допомога Україні, за яку я виступаю, може знову опинитися не у тих кишенях», — зазначив екс-канцлер.
Преса на таку позицію Шредера відреагувала моментально. Скажімо, у Frankfurter Allgemeine Zeitung з’явилася колонка Бертольда Колєра, який зазначив, що Герхард Шредер та Володимир Путін досі залишаються найкращими друзями. «Коли йдеться про зняття звинувачення з російського друга, колишнього канцлера не лякає самозвинувачення. Він, Шредер, був колись порушником міжнародного права у війні в Югославії. У цей момент ви можете почути буквально спів Віллі Мілловіча: «Всі ми маленькі грішники, так було завжди, так було завжди».
Цей же автор у колонці «Більше, аніж Крим» для Frankfurter Allgemeine Zeitung пише: «Путін — не Гітлер, і Крим — не Судети, 2014-й — не 1938-й. Однак західні демократії, до яких протягом більше шести десятиліть належить і Німеччина, знову зіткнулись із питанням, вже знайомим раніше: що робити, якщо один із гравців «великої гри» більше не дотримується правил, що робити з тим, кого називають агресором? [...] Захід має усвідомити, що Путін, за словами канцлера, живе в іншому світі. Це світ, в якому політичні перемоги та поразки визначаються по-іншому, аніж в західних суспільствах, які Путін вважає декадентськими та слабкими. Спроби його обійняти та тягнути в іншому напрямку зазнали поразки. Захід повинен думати про кризу в Криму ширше та розробити стратегію, яка втримає Кремль від збільшення своєї самодержавної імперії. Вільний світ, зокрема у випадку з Україною, не має іншого вибору, як встановити чіткі межі та забезпечити їх засобами стримування. Це та мова, яку розуміє Путін».
Окрім того, у FAZ опублікована стаття української письменниці Тані Малярчук, в якій авторка звертається до наших сусідів «Росія, моя Росія, як я тебе люблю». «Росія, ти велика та багата країна. Навіщо тобі ще моя країна та мої гроші?», — ставить риторичне питання письменниця. Тетяна Малярчук пояснює ситуацію в Україні та закликає росіян нікого «не рятувати».
Перший німецький телеканал ARD кілька днів тому оприлюднив результати загальнонімецьких репрезентативних соціологічних опитувань (DeutschlandTrend) щодо ситуації в Україні. За надання Україні фінансової допомоги висловилися 72% респондентів. 58% підтримують вимогу до Федерального уряду Німеччини та до ЄС чітко стати на бік України у конфлікті та виступити проти Росії. 51% згоден на вступ України до ЄС вже протягом найближчих років. Виключення Росії із «Великої вісімки» підтримують 19% респондентів, натомість військову підтримку України Німеччиною — лише 12%. Варто зазначити, що рівень довіри до Росії суттєво впав. Наразі лише 15% респондентів погоджуються з тим, що Росія є «надійним партнером для Німеччини». 75% респондентів погодилися з тим, що Володимир Путін не є тим політиком, якому можна було би довіряти.
У німецькій пресі багато мови йде про введення санкцій. Так, німецький таблоїд Bild у зв’язку з кримським референдумом закликає європейців діяти: «Санкції! Жорсткі й одразу! Заблоковані рахунки, заборона на в’їзд для російських олігархів та кланів з оточення керівника Кремля. Зупинка важливих поставок! У Москві розуміють лише таку мову. Нехай їздять на «ладі» в Сибіру, а не на «мерседесі» в Сен-Тропе! Захід повинен піклуватися не лише про економічні інтереси. На кону стоять наші справжні цінності: свобода й демократія. Берлін повинен відчути в цій війні нервів свою особливу роль, Німеччина не може постійно покладатися на свого старшого брата Америку. Час спливає. Берлін мусить нарешті навчитися лідерству».
Про введення санкцій проти Росії заявив і міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр у програмі Berlin direkt на другому державну телеканалі ZDF. «Якщо в переговорах, які можуть відбутися завтра або післязавтра, з російського боку не буде готовності рухатися назустріч, тоді ми будемо змушені вийти на наступний рівень санкцій», — зазначив він.