Литва стала першою країною в Європі, яка усунула главу держави з посади внаслідок імпічменту. Голосування в Сеймі не принесло несподіванок. Депутати визнали Роландаса Паксаса винним у незаконному наданні литовського громадянства головному спонсору своєї передвиборної кампанії російському бізнесмену Юрію Борисову, в порушенні державної таємниці та незаконному втручанні у процес приватизації. За кожен із вердиктів було віддано тiльки трохи більше необхідних 85 голосів, однак факт залишається фактом: президента відправили у відставку. Сам Паксас, виступаючи перед депутатами напередодні голосування, заявив, що не вважає себе винним. «Система мститься мені, — сказав він. — Це вендета за мої зусилля в боротьбі з корупцією». Після оголошення результатів голосування Паксас влаштував своїм співробітникам прощальний обід, після якого опинився в лікарні — у тепер уже колишнього президента Литви піднявся тиск. За словами лікарів, це є результатом перевтоми, і загрози життю Паксаса немає.
Тепер обов’язки президента Литви тимчасово виконує спікер парламенту Артурас Паулаускас. Дату дострокових виборів глави держави Сейм має призначити впродовж десяти днів. Планується, що вони відбудуться 13 червня, паралельно з виборами до Європарламенту. Існують різні оцінки події в Литві. Хтось каже про «російський слід», про операцію іноземних спецслужб. Інші вказують на те, що доказів правдивості такої версії немає, а «Паксасгейт», навпаки, довів, що в Литві ефективно працюють демократичні інститути. Насправді, сьогодні можна говорити лише про проміжні підсумки імпічменту. Про справжній зміст «литовського сценарію» можна буде робити висновки лише після того, як у президентського палацу у Вільнюсі з’явиться наступний хазяїн, людина, яка прийде до влади разом зі своєю командою.
Про можливий розвиток подій у Литві «Дню» розповів доцент Інституту міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету Лаурас БЕЛІНІС:
— Розглядати «російський чинник» як визначальний у процесі імпічменту було б дуже вузьким підходом. Підозри у зв’язках з іноземними спецслужбами, хоча їх і не довели, також зіграли проти Роландаса Паксаса. Але все ж таки головними у справі про імпічмент були юридично обґрунтовані аргументи, які більше стосуються внутрішніх справ Литви. Голосування в Сеймі стало оцінкою дій Паксаса, які не відповідали литовському правовому полю та президентському статусу.
Поки що усунений із посади президент має формальне право брати участь у наступних виборах. Але наскільки мені відомо, і прокуратура, і департамент держбезпеки мають намір допитати його з приводу фактів, що сплили у процесі імпічменту, знову поставити запитання, на які Паксас досі не давав відповіді. Цілком можливо, що проти нього буде порушено справу, і тоді він не зможе балотуватися, з «лави запасних» потрапить на лаву підсудних.
Сьогодні в Литві кажуть про трьох інших претендентів на перший пост: прем’єра Альгірдаса Бразаускаса, екс-президента Валдаса Адамкуса, голову Сейму, виконуючого обов’язки президента Артураса Паулаускаса. Усі троє мають як плюси — досвід, досить сильну підтримку партій та певних кіл суспільства — так і мінуси особистісного і загальнополітичного характеру. Тому можливий пошук четвертого кандидата, який став би прийнятною фігурою для всіх. Цю тезу використовують й інші політики, зокрема, Віктор Успаських, який ще не заявив про своє висунення, але каже, що його Робоча партія запропонує всім «прийнятну кандидатуру».
Альгірдас Бразаускас — політик великої харизми, який має підтримку більшості лівого електорату. Але з іншого боку, на нього дивляться також як на номенклатурного політика, який почав кар’єру ще за радянських часів. Опоненти Бразаускаса кажуть про його бюрократичне, номенклатурне оточення, що може серйозно зашкодити іміджу прем’єра. Валдас Адамкус, який став «політиком-миротворцем» і зумів під час свого президентства об’єднати націю, вже в літах, тому багато хто сумнівається, чи зуміє він самостійно вирішувати безліч проблем, що постають перед президентом, або ж усе залежатиме від його радників. Про Артураса Паулаускаса дуже багато говорять як про молодого перспективного політика, але його програш на минулих і позаминулих виборах свідчить, що він поки не здатен об’єднати своє оточення. Паулаускас розгубив досить багато своїх прихильників, частина перейшла до Паксаса, дехто — до соціал- демократів. Крім того, якщо молодий Паулаускас стане президентом, то закріпиться в литовській політиці на кілька десятиріч. А така перспектива подобається не всім.
Ніхто з трьох перерахованих можливих претендентів ще серйозно не займався передвиборною кампанією — на відміну від Паксаса, який у процесі імпічменту не стільки захищався, скільки працював на виборцiв. Бразаускас, Адамкус і Паулаускас розуміють, що якщо балотуватимуться утрьох або вдвох, то просто віднімуть голоси один в одного, і навіть якщо у виборах братиме участь один із них, ще не відомо, як поведеться електорат. Можливо, люди просто не прийдуть на вибори.
Однак те, що в Литві відбувся імпічмент, все ж таки є більше плюсом, ніж мінусом для нашої міжнародної репутації. У західній пресі вже з’являються оцінки, що Литва витримала випробування демократією, що все відбувалося в досить суворих юридичних нормах. Таким чином, це своєрідний сигнал іншим державам: подібні проблеми слід вирішувати серйозно, юридично обґрунтовано та відкрито.
