Наближаються вибори президента США, які в 2000 році продемонстрували, що навіть у найдемократичнішій країні світу можливі проблеми з підрахунком голосів, а отже, боротьба між основними кандидатами набуває дедалі гострішого характеру. Американські громадяни знову повинні визначитись у своїх симпатіях між Джорджем Бушем і Джоном Керрі, які, відповідно до останніх опитувань, набирають майже однакову кількість голосів. Яким же буде вибір єдиної наддержави у світі?
«КАРДІОГРАМА» ВИБОРЦЯ
Останнім часом традиційна картина електоральної бази Демократичної і Республіканської партій суттєво міняє своє обличчя. Ці зміни зумовлені як демографічними, так і соціальними тенденціями всередині Сполучених Штатів. Найбільш показовою демонстрацією зрушень у загальному розкладі прихильників двох партій є з’їзди демократів та республіканців, що відбулись останніми місяцями. З’їзд Республіканської партії, організований у Нью- Йорку — головній опорній базі демократів і водночас головній жертві подій 11 вересня 2001 року, продемонстрував, що на цей раз 44% делегатів республіканського з’їзду були жінки і 17% — представники нацменшин. Слід зазначити, що в цьому році їхня частка збільшилась: у 2000 році на з’їзді республіканців було 36% жінок і лише 10% нацменшин. Ситуація змінилась, і на цьому з’їзді виявилось на 65% більше афроамериканців, майже на 40% більше азіатів і на 15% — латиноамериканців. Частка жінок і нацменшин на з’їзді збільшилась не стільки природним шляхом, скільки свідомим прагненням республіканців до розширення електоральної бази. Раніше демократи завжди переважали в роботі із зазначеними групами населення, а на останньому липневому з’їзді Демократичної партії в місті Бостон були присутні 40% представників нацменшин, що вдвічі більше, ніж у республіканців.
Якщо брати показники за расовою приналежністю, то 20% делегатів бостонського з’їзду демократів були афроамериканцями, в той час як на республіканському з’їзді цей показник становив лише 6,7%. Загалом, уже багато десятиліть серця чорних американців віддані демократам, а республіканцям дістаються менше 10% їхніх голосів. Проте опитування показують, що після минулих виборів частина негритянської молоді стає прихильнішою до республіканців, хоча це ще не означає, що вона піде за них голосувати. Дуже важливим є те, що республіканці реально почали розширювати свій електорат серед афроамериканців, латиноамериканців, представників інших національних меншин, а також жінок. Поступово робота в цьому напрямі може привести до нового розподілу симпатій серед цих верств населення, який зможе істотно підірвати популярність демократів. Крім того, республіканці активно залучають у свої лави колишніх військових. Кожний п’ятий делегат їхнього з’їзду був ветераном або резервістом, що дозволило частково нейтралізувати перевагу Джона Керрі через його участь у в’єтнамській воєнній кампанії США.
До того ж, Республіканська партія зробила відповідний заохочувальний крок і в бік американців з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Перед самим з’їздом віце-президент Річард Чейні, донька якого — лесбіянка, публічно зайняв досить ліберальну позицію щодо одностатевих шлюбів, а республіканський губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценеггер, у свою чергу, позитивно висловився щодо цієї проблеми. Таким чином, республіканці в боротьбі за електорат і різні його прошарки демонструють агресивнішу й ефективнішу поведінку в порівнянні з демократами, які намагаються покладатися на традиційні верстви своїх прихильників.
Щодо рейтингів кандидатів на посаду президента, то відповідно до опитування на замовлення телекомпанії CNN і газети USA Today, чинний американський президент знову випереджає в популярності свого суперника. За даними дослідження, за теперішнього голову Білого дому готові проголосувати 49% опитуваних, а за його опонента — 48%. Проте розрив збільшується, якщо враховувати думки тих, хто останнім часом вирішив узяти участь у голосуванні. У цієї категорії населення Буш користується підтримкою 52%, а Керрі — 45% опитуваних. Участь у виборах незалежного кандидата Ральфа Нейдера істотно не впливає на результати опитування. Важливу роль у визначенні передвиборчих симпатій відіграють особистості кандидатів. Прихильники Керрі заявляють, що готові голосувати не стільки за нього, скільки проти Буша.
МІФ ПРО «ПРОСТОГО АМЕРИКАНЦЯ»
Щодо політичних позицій обох кандидатів, можна виокремити такi особливості. На думку багатьох експертів і аналітиків, основною рисою політичної платформи демократа Джона Керрі є занадто велика обережність, що часом межує з нерішучістю й невизначеністю. Керрі зазначає, що він проти застосування смертної кари — але за винятком випадків, пов’язаних з терористичною діяльністю. Для більшості американців, які вірять в те, що держава ніколи не повинна позбавляти людину життя, така подвійна позиція не має під собою підстав і негативно впливає на моральний образ головного демократа.
Одним із контрастних виборчих тверджень Керрі у порівнянні з Джорджем Бушем є солідаризація його з середнім класом Сполучених Штатів, в той час як чинного президента пов’язують із захистом інтересів вузької групи транснаціональних корпорацій. У основі ж президентської кампанії республіканців лежить створення міфу, що їхній кандидат — це звичайна людина, «простий американець», котрий всього досяг сам важкою й наполегливою працею, й хоча він не проявив себе в науках, проте є добрим і відкритим, а також завжди готовим відстоювати правду. Протягом кампанії цей міф було успішно створено, й зараз він вдало конкурує з образом інтелектуального кандидата Керрі.
Одним із моментів виборчої платформи Буша є наміри зменшити роль держави в економічному житті країни. У своїх промовах Буш часто повторює, що для республіканців важливою є формула «менше держави, більше приватної ініціативи». У той же час, якщо придивитися до дій американського президента, він проводить політику до посилення центральної влади та ролі державного апарату. Водночас Буш є представником великих нафтових корпорацій, тому для них дійсно є важливим мінімальне втручання держави в бізнес. Саме корпоративна приналежність Буша, на наш погляд, є причиною гасла щодо зменшення ролі держави в економіці США.
Проте важливими аргументами Буша на підтримку того, що йому вдалося повернути економіку Сполучених Штатів у напрямку зростання, свідчать збільшення кількості робочих місць на 1,5 млн. за останніх 12 місяців і його програма зі скорочення податків. Промови, що підтверджують фінансове одужання США, робить і чинний голова Федеральної резервної системи Ален Грінспен. Крім того, республіканці намагаються презентувати себе виборцям як помірковану силу, нездатну на радикальні кроки, всупереч твердженням демократів. Це відносно вдається робити зусиллями таких загальновідомих поміркованих політиків, як Арнольд Шварценеггер, Рудольф Джуліані, Джон Маккейн та Колін Пауелл. Саме завдяки підтримці зазначених фігур, республіканцям поки вдається утримувати свій образ як виваженої й потужної, проте не радикальної сили в свідомості американців.
Поки шанси кандидатів є приблизно рівними, але попереду теледебати, на яких Джон Керрі може суттєво підняти свій рейтинг, адже відомо, що в чинного президента наявні певні проблеми з публічними виступами. Проте в Джорджа Буша в запасі є адмінресурс, який традиційно дозволяє кандидату від влади набирати популярності на декілька відсотків більше за останні передвиборчі місяці. Тепер усе в руках самих учасників кампанії, — кожен їхній крок може стати вирішальним.
