Цього тижня в Женеві відбулася оглядова конференція ООН з питань боротьби проти расизму, але світ від цього не змінився — хоч би як нас хотіли переконати в цьому її противники. Більше того, тепер, коли учасники конференції досягли консенсусу та затвердили документ, що став подальшим розвитком зобов’язань, прийнятих у Дурбані вісім років тому щодо боротьби проти расової дискримінації й нетерпимості в усьому світі, ситуація в світі, ймовірно, поліпшилася.
Незважаючи на довгі роки пропаганди, зусилля численних груп і народів, безліч свідчень жахливих наслідків расизму, його вияви не зникають. Від нього не застраховане жодне суспільство — ні велике, ні маленьке, ні багате, ні бідне. Конференція в Женеві дала можливість усім націям зустрітися й спільно розробити документ, у якому втілена загальна надія: кинути виклик расизму в усіх його виявах і спільними зусиллями його викоренити.
Проте більш як рік тому, коли ще жодного слова не було записано на папері, деякі сили вже почали закликати до бойкоту оглядової конференції. Така протидія базувалася головним чином на побоюваннях, що Женевська конференція викличе рецидив злобної антисемітської діяльності, яку проводили деякі неурядові організації на периферії Всесвітньої конференції в Дурбані 2001 року. Одіозні дії окремих груп заплямували репутацію всього процесу в період між Дурбаном-2001 і конференцією в Женеві 2009 р.
Десять країн-членів ООН, а саме Канада, Ізраїль, США, Австралія, Нова Зеландія, а також п’ять з 27 країн ЄС, вирішили відійти від участі в роботі зборів у Женеві, оголошених Генеральною Асамблеєю ООН для розгляду процесу виконання Дурбанської декларації та програми дій (ДДПД) — підсумкового документа конференції 2001 року.
Відсутність цих країн стала особливо помітною, коли в перший же день роботи конференції Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад виголосив промову, сповнену нападок на Ізраїль, США й інші західні країни, фактично використавши цей форум ООН для упередженої політичної риторики.
Незважаючи на це, така деструктивна позиція була рішуче знехтувана наступного дня, коли досягнутий консенсус дав можливість затвердити документ, що став підсумковим словом конференції. Держави-учасники продемонстрували свою рішучість, прагнення досягнути компромісу й повагу до відмінностей, щоб спільно рухатися до досягнення дуже актуальної мети. Є надія, що така домовленість матиме довгостроковий позитивний ефект для незліченних жертв расизму, дискримінації та нетерпимості в усьому світі.
Цим документом держави взяли на себе зобов’язання запобігання виявам расизму, расової дискримінації та ксенофобії, особливо щодо мігрантів, біженців і осіб, які шукають притулку. Держави також домовилися про розширення можливостей і заохочення соціальної активності осіб африканського й азіатського походження, корінних народів, а також осіб, які належать до національних, етнічних, релігійних і мовних меншин. Вони зобов’язалися не допускати, щоб дискримінація відкрито або приховано заважала доступу до зайнятості, соціальних послуг, охороні здоров’я й активної участі в інших сферах життя. Будуть також розглянуті різноманітні форми дискримінації.
У документі підтверджується фундаментальна важливість свободи слова, а також те, що він цілковито відповідає чинним міжнародним законам, що забороняють розпалювання ворожнечі. Це має сприяти ліквідації штучних розбіжностей, пов’язаних з віросповіданнями, що підживлюють пророцтва про протиріччя цивілізації, які самосправджуються.
Крім того, в підсумковому документі признаються факти несправедливості й звірств у минулому та пропонуються методи їх недопущення в майбутньому. Серед таких методів — зобов’язання щодо заборони насильницьких, расистських і ксенофобських дій з боку груп, що сповідують якусь з ідеологій переваги.
Дурбанська оглядова конференція заклала платформу для нового початку. Ті декілька держав, які вирішили не брати в ній участі, зараз можуть оцінити підсумковий документ за його власними перевагами й змістом. Чимало цих країн брали участь у підготовці його проекту та формуванні консенсусу аж до останнього дня перед конференцією. Тому, я сподіваюся, що вони приєднаються до міжнародних зусиль, спрямованих на боротьбу проти расизму й нетерпимості, як зазначено в цьому важливому документі.
Ми не повинні поступатися своїми позиціями тим, хто збирається роздувати розбіжності, що посилюють нетерпимість. Тому тим паче важливо всім людям доброї волі — чоловікам і жінкам, державам, міжнародним організаціям і громадянському суспільству — не відволікатися від головної мети: створювати суспільства без дискримінації, будувати світ, у якому забезпечуються рівне ставлення й рівні можливості для всіх нас або, принаймні, для наших дітей і дітей наших дітей.
