Аманда ПОЛ, політичний аналітик і програмний директор Центру європейської політики, Брюссель:
— Стільки часу пройшло від анексії Росією Криму, але й зараз на сході України діють російські спецслужби, підбурюючи так званих сепаратистів, насправді — озброєних терористів, мета яких дестабілізація ситуації в країні й, зрештою, підкорення Києва волі Кремля. Здається, нібито європейці та особливо бізнес-спільнота не розуміють небезпеки путінського режиму. Чому так виходить? Погано працюють ЗМІ чи лідери країн ЄС не можуть пояснити цього?
— У період жорсткої економії велика частина бізнес-спільноти ЄС не хоче жертвувати бізнесом і торгівлею з Росією задля України. Багато людей не вірять, що економіка ЄС має страждати через проблему між Україною та Росією. Бізнес-спільнота хоче зберегти й навіть поглибити свої інвестиції з Росією. Існує відчуття, що Україна повинна бути спроможною вирішити свою кризу з Росією без залучення країн-членів ЄС. Маємо серйозний брак розуміння небезпечності цієї кризи, й що це означає для європейської безпеки та майбутньої геополітичної карти Європи.
— Що може зробити Захід, щоб, як сказав президент США Барак Обама, змусити Путіна відмовитися від свого наміру підкорити Україну?
— Анексія Росією Криму й десятки тисяч військ, скупчених на кордоні Східної України, повернуло те, що, як вважають, відійшло у минуле, назад до Європи: територіальний конфлікт і зміна кордонів за допомогою сили. Захід повинен припинити «принюхуватися, як кішка», а рухатися до того, про що вони говорили й погрожували протягом тижнів, — жорстких економічних санкцій, включаючи у фінансовому та банківському секторах, це вдарить по тих людях, що є частиною внутрішнього кола Путіна, які почнуть душити російську економіку й далі підривати довіру інвесторів до Росії. Коли російську економіку почне змивати в каналізацію, Путін може опинитися у важкому становищі. Однак неясно, чи буде цього достатньо, щоб зупинити його дії щодо України, оскільки Україна є дуже особистим питанням для Путіна.
— Що ви думаєте про ініціативу міністра закордонних справ Німеччини Франк-Вальтера Штайнмайєра, який запропонував організувати круглий стіл між ЄС, США та Росією, щоб вирішити українську кризу? Адже ми маємо вже одну Женевську заяву про деескалацію конфлікту на сході України та її східних кордонах, під якою стоїть підпис міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова.
— Росія ніколи не мала наміру реалізувати Женевську декларацію. Цей дипломатичний паперовий тигр просто дав Росії більше часу, щоб перемістити фігури на шаховій дошці, в той же час надавши Заходу більше часу, щоб займатися дипломатією. Росія брехала з самого початку цього процесу, й зобов’язання міністра закордонних справ Сергія Лаврова по імплементації Декларації були просто продовженням цієї брехні.
— Часто говорять, що Путін діє інструментами XIX століття, й виникає питання, як Захід може вести справу з російським президентом, використовуючи інструменти XXI століття, які досі не вплинули на політику Кремля. Що скажете на це?
— Досі стратегія ЄС і США щодо Росії була заснована на вірі в цілий ряд принципів, включаючи повагу до територіальної цілісності та суверенітету. Росія кинула виклик цьому в дуже агресивний і потворний спосіб, який потряс світ.
Однак Захід не повертатиме час назад і не боротиметься з Путіним на ігровому полі XIX століття, й Путін це знає. Ніякого воєнного вторгнення в Україну не буде. Захід потребує нової стратегії, він повинен знайти рецепт, який не дозволить Росії погрожувати й залякувати своїх сусідів. Досі на Заході не знайшли цього рецепта.
