До полку захисників прав росіян у Росії та колишніх республіках Радянського Союзу прибуло. Лави політиків, які займаються «чутливим» російським питанням, вирішив поповнити депутат Держдуми, екс-лідер партії «Родіна» Дмитро Рогозін. Днями він заявив про створення Російського дослідницького центру (РДЦ), який, як некомерційна громадська організація, займатиметься наданням правозахисної допомоги й антидифамаційної діяльності росіянам у слов’янських державах колишнього СРСР. Центр збирається насамперед проводити дослідження на захист росіян, хоч де б вони перебували — як у Росії, так і за її межами, пояснив Д. Рогозін. Крім того, додав він, «організація протистоятиме будь-яким спробам зневажання гідності російської людини, хоч де б вона знаходилася, надаватиме їй політичну та юридичну допомогу».
Примітно, що в липні цього року російський депутат оголошував про ідею створення руху з підтримки прав співвітчизників на Україні. Але, як кажуть, апетит зростає разом з їжею — колишній лідер «Родіни», який тепер виявився не при справах, вирішив створити організацію, що охоплює всі колишні республіки СРСР. Більше того, російський депутат заявляє, що РДЦ стане міжнародною організацією та зі спеціальним статусом ООН. Завзяття Д. Рогозіна, напевно, гідно оцінить російська влада та політичні кола. Однак навряд чи це можна буде сказати про ті країни, які збирається дослідити його майбутній дослідницький центр. Адже саме Рогозіну належать слова, що «ідеологія російського відродження полягає в тому, що росіяни повинні повернути собі Росію, яка належить їм за правом». Чи треба побоюватися слов’янським країнам нового дослідницького центру Рогозіна? Про це читайте в коментарі російського експерта.
КОМЕНТАР
Микола ПЕТРОВ, член наукової ради Московського центра Карнегі:
— Мені здається, що створення РДЦ — доволі політизований проект, що нагадує структуру Інституту СНД, який очолює Костянтин Затулін. Тому можна сказати, що дослідницький центр, який відстежує те, як притискають права росіян, як будуються відносини Росії з найближчими сусідами, існує.
Рогозiн із відходом із посади лідера «Родіни» опинився не при справах і шукає нову політичну нішу. Я думаю, що для нього створення РДЦ — одна з найефективніших спроб зберегти себе як досить молоду, активну й амбіційну людину, якій зараз принаймні заборонена партійна кар’єра.
Навряд чи ми зараз можемо говорити про появу нового реального інституту. Радше ми маємо справу з політичною заявою та новим дахом, під яким тепер житиме відставлений із великої політики Д. Рогозін. Із боку регіональної й іноді частин федеральної влади існує попит на таку аналітику — яка підкреслює проблеми, з якими стикаються етнічні росіяни за межами Росії.
У цьому сенсі принципово нічого не змінюється від того, що на цьому полі плюс до багатьох десяткiв наявних аналітичних структур і центрів, що виступають із таких ж націоналістичних позицій, з’явиться ще одна, додаткова.
Що стосується фінансування, то в Росії як із боку патріотично налаштованого бізнесу, так і держави, немає браку коштів на такі проекти.
Цього року у федеральному бюджеті є спеціально закладена стаття витрат, яка йде через адміністрацію президента на підтримку суспільного сектора поза Росією та на роботу з суспільним сектором. Зараз у Суспільній палаті триває поділ коштів, які держава виділила на підтримку суспільного сектора. І цілком допускаю, що сам Рогозін і деякі частини його майбутньої структури можуть узяти участь у цьому розподілі.
