Пропрезидентська партія «Нур Отан» набрала 88% голосів на парламентських виборах, що відбулися в Казахстані. Характерно, що це єдина партія, що ввійшла до парламенту. Інші партії не змогли подолати необхідний для цього семивідсотковий бар’єр. Опозиційна Загальнонаціональна соціал-демократична партія (ЗСДП) отримала 4,62% голосів. Решта п’ять партій набрали менш як чотири відсотки кожна.
Слід зазначити, що ці вибори вперше в Середній Азії відбулися за пропорційною системою. У виборах взяли участь сім партій; чотири з них відкрито підтримують політику президента Назарбаєва. У голосуванні мали право взяти участь близько 8,8 млн. виборців.
Сам президент Казахстану Нурсултан Назарабаєв назвав тріумф своєї партії «Нур Отан» на парламентських виборах закономірним і закликав «не робити трагедію» з відсутності опозиції в парламенті. «На основі нової виборчої системи, що відповідає міжнародним стандартам, відбулися відкриті, чесні й справедливі вибори, в яких брали участь усі політичні сили країни», — сказав він на XIII сесії Асамблеї народу Казахстану в понеділок в Астані.
Опозиційні партії скаржилися на утиски їхніх прав під час передвиборної кампанії. Зокрема, соціал-демократи говорили, що влада не дозволила їм продемонструвати по телебаченню деякі рекламні ролики, а також піддали цензурі теледебати.
ЗСДП, що раніше оцінила свій результат в 20—30 % голосів, критично відгукнулася про офіційні дані. «Вони (результати) — абсолютно абсурдні», — сказав один із лідерів партії Болат Абілов. «Ми повертаємося до Радянського Союзу, до КПРС», — додав він.
Місія спостерігачів Організації з безпеки й співпраці в Європі (ОБСЄ) вважає, що парламентські вибори в Казахстані не відповідали низці міжнародних стандартів. У своєму попередньому звіті місія зазначила, що вони були організовані краще, ніж усі попередні, але разом із тим республіка не дотрималася всіх стандартів, прийнятих в ОБСЄ.
«Хоча парламентські вибори 2007 року в Казахстані відобразили прогрес, що вітається нами, вони не відповідали низці міжнародних стандартів, зокрема щодо елементів нового законодавства й підрахунку голосів», — говориться в повідомленні місії ОБСЄ. Голосування відбулося у спокійній атмосфері й було позитивно оцінене спостерігачами. «Однак підрахунок голосів був оцінений негативно більш як на 40% відвіданих дільниць, в основному через процедурні проблеми й недостатню прозорість». У той же час, місія відзначила поліпшення в плані доступу кандидатів до преси, але розкритикувала семивідсотковий бар’єр для проходження до мажилісу як високий, і вказала на те, що влада й державна преса благоволити партії «Нур Отан».
Навесні цього року президент Назарбаєв представив свою програму демократизації країни, яка включає створення рівних умов для діяльності політичних партій і рухів різних напрямів. Назарбаєв також ініціював і здійснив політичну реформу, яка дещо посилила повноваження парламенту, однак скасувала обмеження кількості термінів, які президент країни може провести на чолі держави. 98 з 107 депутатів нижньої палати казахстанського парламенту обираються за пропорційною системою. Інших призначить Асамблея народів Казахстану — консультативно-дорадчий орган при президентові країни. Спостерігачі зазначають, що демократичні ініціативи Назарбаєва є спробою поліпшити репутацію Казахстану на Заході. Астана намагається отримати престижну посаду голови в Організації з безпеки й співпраці в Європі.
КОМЕНТАР
Чи були очікуваними такі результати виборів? Чи вдалося Назарбаєву за допомогою цих виборів налагодити партійне будівництво в країні? Яким може бути майбутній розвиток партійної системи в Казахстані? Яку роль можуть зіграти неурядові організації? Чи відкриють ці вибори шлях до головування Казахстану в ОБСЄ?
Досим САТПАЄВ , директор казахстанської Групи оцінки ризиків:
— З одного боку, в Казахстані ніхто не сумнівався, що правляча партія «Нур Отан» здобуде більшість у парламенті. З цього приводу альтернативних поглядів не було. Але з іншого боку, була певна надія, що в парламенті буде як мінімум ще одна політична партія. Серед семи політичних партій найбільшу активність проявили тільки три: «Нур Отан», поміркована опозиційна «Ак жол» і більш радикальна опозиційна Загальнонаціональна соціал-демократична партія. Тому багато хто припускав, що до парламенту, окрім «Нур Отан», потрапить хоча б партія «Ак жол», яка не є проблемою для влади Казахстану й завжди більш менш демонструвала лояльність. Але, як виявилося, в парламенті домінує тепер тільки одна партія. І в Казахстані, звичайно, спостерігається дуже велике розчарування з приводу того, що абсолютно не було зроблено руху вперед. Бо партія «Нур Отан» є не електоральною, а номенклатурною. Основний кістяк цієї партії складають чиновники. Зрозуміло, що ця партія не буде виражати інтереси жодної соціальної групи в Казахстані, крім групи чиновників. І це, звичайно, дуже сильно розчарувало. Бо, незважаючи на те, що самі вибори пройшли більш або менш нормально, без серйозних порушень, вони не принесли Казахстану нормальної дієздатної соціально-орієнтованої партії. Як було суспільство поза контроля за владою, так і залишилося.
Щодо слів Назарбаєва про розвиток партійного будівництва за допомогою цих виборів — це демагогія. Причому чистої води. Про яке партійне будівництво може йтися, якщо зараз домінує тільки одна політична партія? А серед тих партій, які брали участь у виборах, основна маса — «диванні» партії. Вони виконували роль масовки та статистів, з самого початку не відіграваючи жодної ролі. Уся проблема Казахстану полягає в тому, що в нас партійна система формується штучно. Саме тому ми не маємо жодної електоральної партії. Це, до речі, стосується й опозиції. У нас партії створюються або під конкретного лідера, або з числа тих, хто колись був при владі, а потім з неї пішов. При цьому суспільство перебуває взагалі поза діяльністю політичних партій. Багато людей дуже індиферентні та байдужі. До речі, це позначилося й на досить низькій явці виборців у деяких великих містах Казахстану, зокрема Алматі. Я думаю, коли президент говорить про створення партійної системи в Казахстані, то, звичайно, ця система так само штучна. Що найсумніше — партія «Нур Отан» не може існувати без самого президента. Якщо президент піде з тих чи інших причин, то ця партія також приречена на зникнення.
Я думаю, що в Казахстані всіма силами реалізується модель деяких країн Південно-Східної Азії: один президент, який протягом довгого часу знаходиться на своїй посаді й практично не має терміну обмеження; одна політична партія, яка скрізь домінуватиме й до якої буде входити основна частина чиновників; засоби масової інформації під контролем адміністрації президента; великі фінансово-промислові групи під контролем адміністрації президента. До речі, в Казахстані вибудовано жорстку виконавчу вертикаль, яка прикривається демократичними декораціями.
Щодо неурядових організацій, вони тут абсолютно не грають жодної ролі. До того ж вони були поділені на дві частини. Та з них, яка є лояльною, отримує фінансування від держави. А той, хто не хоче бути лояльним і хоче бути незалежним, має проблеми з фінансуванням. Причому такий штучний розподіл спостерігається в усіх сферах. Завдяки фінансуванню влада намагається перетягнути на себе якомога більше неурядових і громадських організацій.
Я думаю, що ці вибори прикрили шлях до головування Казахстану в ОБСЄ. Хоча самі вибори пройшли без серйозних проблем і були досить демократичними. Але проблема в тому, що ці вибори не досягли найголовнішої мети — вони не зробили Казахстан більш демократичним, а суспільство більш вагомим з погляду контролю за владою. Влада як була в руках чиновників, так і залишається.
