Як у Німеччині розцінюють останні події в Україні: підписання і ратифікацію угоди про пролонгацію базування Чорноморського флоту в Севастополі в обмін на зниження ціни на газ? Як це може вплинути на ситуацію в регіоні? Про це «Дню» — в інтерв’ю колишнього депутата німецького парламенту Маркуса МЕКЕЛЯ, який є частим гостем у нашій країні.
— Я стурбований, і перш за все не стільки цією угодою, а тим, як це рішення було ухвалено. Я бачив, що це відбувалось у парламенті із застосуванням сили без справжніх публічних дебатів і дуже швидко, причому паралельно з Думою. І це викликає у мене запитання, чи не збирається Україна наслідувати «демократичний стиль» Путіна. Іншими словами — керовану демократію. На мій погляд, це буде небезпечно, і не для нас, а для самих українців.
— На вашу думку, чи є виправданою позиція представників ЄС і НАТО, які заявляють, що підписання цієї угоди — це просто внутрішня справа України та Росії?
— Я вважаю, що Україна платить завелику ціну за цю угоду. Тому що вона отримає низьку ціну за газ, але на певний час. А це означає, що не має чіткої юридичної бази щодо цього питання, а також стосовно газотранспортної системи. Також виникає запитання, а як це торкнеться юридичної угоди, яка була укладена між ЄС та Україною і яка ще досі не імплементована. Все це викликає питання, на які потрібно дати відповідь. Поєднання питання безпеки та газу викликає для мене враження, що Росія чинить тиск на Україну, яка підкоряється, що не є доброю політикою для рівних партнерів. І зокрема, для України як суверенної і незалежної держави з вільним і відкритим суспільством, з участю у політичному житті не лише східної частини країни, а й західної.
— А чи не повинен Брюссель послати сигнал новій владі, яка на словах обіцяла слідувати курсу на європейську інтеграцію, дотримуватися європейських стандартів? А ухвалення цього закону, як ви самі відзначили, свідчить про інше.
— На мою думку, Європейський Союз повинен продовжувати раніше ухвалену політику щодо України, хоча й тут сталися деякі зміни. Нам треба продовжувати взаємодіяти з Україною, причому значно більше. Я довгий час критикував ЄС, що він недостатньо взаємодіє з Україною. Питання європейської інтеграції стосується не лише держави, чиновників, а й простих людей, громадянського суспільства. Нам треба поліпшувати і посилювати ці можливості взаємодії. Тому я виступаю за скасування візових обмежень, створення зони вільної торгівлі. Зусилля в цьому напрямку потрібно продовжувати.
— До речі, не могли б ви сказати, якою буде німецька реакція на події останніх днів?
— Я думаю, що в німецькому уряді розуміють ситуацію і будуть підтримувати Україну на шляху західної модернізації. Бо я впевнений, що українці, особливо молодь, більше прагнуть жити життям, яким живуть люди в Західній частині Європи, а не в Росії. Тому вони хочуть мати відкрите суспільство, добробут, а також з одного боку модернізовану економіку, а з іншого — громадський сектор. І тому політики повинні враховувати бажання більшості населення, особливо молоді.
— Зважаючи на те, що Путін, маючи добрі контакти з багатьма європейськими політиками, вже впливає на ситуацію в Євросоюзі, чи не може, на вашу думку, статися так, що після цієї угоди Росія зміцнить вплив на пострадянський простір, а згодом поширить його на країни колишнього соціалістичного табору?
— Звісно, Путін дуже щасливий тим, що йому вдалося досягти. На мою думку, він дав Україні не так і багато. В мене відчуття, що Путін і більшість російського суспільства до кінця не визнає Україну як суверенну державу. Вони вважають її частиною власної ідентичності. На мою думку, президент і новий уряд дотримуються цієї ж думки, хоча й під деяким тиском. Але це проблема не європейців, а українців.
— Пане Мекель, а як ви можете пояснити той факт, що Росія, будучи сьомою у світі країною за ВВП, може впливати на потужніші країни, зокрема на Італію, Францію?
— Я не думаю, що питання полягає у впливі на інші європейські країни. Нам треба керуватися єдиною політикою Європейського Союзу. І саме це нам треба поліпшувати, зокрема спільну зовнішню політику ЄС, а не будувати окремі політики, які належать до минулого. Я впевнений, що Україна — європейська країна. Росія також європейська країна. Але питання полягає в тому, чи обидві країни будуть дотримуватися європейських цінностей. У минулому після помаранчевої революції в Україні висловилися за те, щоб дотримуватися саме такого стилю життя. Тому зараз виникає питання, чи українці так змінилися, чи лише уряд. І на це питання можуть дати відповідь самі українці.
