Днями заступник міністра закордонних справ Республіки Ірак із питань політичного планування та двосторонніх зв’язків Лябід Абаві побував в Україні. Він провів консультації з українськими колегами на Михайлівській і взяв участь в офіційному відкритті Посольства Республіки Ірак в Україні. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» іракський дипломат розповів про те, як у Багдаді оцінюють роль України в стабілізації й відбудові Іраку та які сподівання покладають на подальшу двосторонню співпрацю.
— Пане Абаві, мені здається, що під час ваших зустрічей з іноземними партнерами постійно виникає запитання: коли настане стабілізація в Іраку? Адже кожного дня можна почути повідомлення про бомбування в різних регіонах Іраку. Що ви зазвичай відповідаєте на такі запитання?
— Я можу сказати, що стабільність в Іраку зміцнюється. І тепер Ірак майже такий стабільний як інші країни. Це правда, що в країні можна побачити насильство. Це нормально після того як у нас була внутрішня війна. Нам потрібен час, щоб покласти край усім елементам, які стоять за насильством. Ми бачимо, що терористи, які належать до Аль-Каїди та прихильники режиму Саддама намагаються показати, що ситуація в Іраку нестабільна. Їхня мета запобігти реконструкції Іраку. Як ви знаєте, наближається час, коли американські війська покинуть Ірак. Відтак терористи хочуть продемонструвати, що саме вони змусили США вийти з Іраку. Тому ми очікуємо збільшення подібних інцидентів.
Загалом, ситуація в Іраку краща, ніж раніше. Люди виходять на вулиці, ринки, ходять у магазини, ресторани, які відкриті допізна. Дискотеки починають працювати з 11-ї вечора до 4-ї години ранку, якраз коли діє комендантська година. Люди адаптуються. Я можу з певністю сказати, що ситуація покращується. Зараз у нас по десять інцидентів на день, а раніше їх було три сотні. Ви можете побачити різницю. Ми були б раді, якби цих інцидентів не було.
— Тобто ви маєте на увазі, що ці інциденти влаштовують терористи? Мені доводилося чути, що багато інцидентів викликано міжетнічною ворожнечею.
— Так, я можу вас запевнити, що це не міжетнічне насильство. Іракське населення розуміє необхідність триматися разом. Тому більшість вибухів влаштовує Аль-Каїда в співпраці з баасистами.
— Пане замміністре, хотілось би почути від вас, чи отримало іракське суспільство вигоди від усунення Саддама Хусейна в 2003 році американськими військами?
— Так. Це вторгнення принесло нам демократію. До цього ми не знали, що це таке. Країна жила в умовах довготривалого репресивного режиму, під диктатором, який гнобив увесь народ, політичні сили, навіть свою партію Баас. 35 років Ірак перебував в ізоляції від світу. Країна погрожувала своїм сусідам. У нас не було свободи слова, свободи зібрань. Тепер люди вільні, вони нічого не бояться. Вони можуть вільно висловлюватися, жити там, де вони бажають. Ми маємо вільно обраний парламент, вільну пресу.
— І ніяких проблем?
— Проблема є. Вона полягає в тому, що зміна режиму відбулася завдяки військовому втручанню. І це викликає негативні наслідки. Ми страждаємо через це, а не через зміну режиму.
— До речі, чи допомагає ваш великий сусід — Іран — стабілізувати ситуацію в Іраку?
— У нас дуже протяжний кордон з Іраном, історичні та релігійні зв’язки з цією ісламською республікою. Тому ми очікуємо, що Іран може мати певний вплив на ситуацію в країні після падіння режиму Хусейна. Ми враховуємо те, що Іран висловив підтримку новій владі Іраку, коли багато інших країн не визнали перший іракський уряд. Іранці були першими, хто допоміг нашій країні налагодити електро- та енергопостачання, коли інші країни стояли осторонь. У нас багато інтересів в Ірані і ми хотіли б мати добрі стосунки з цією країною. Але я вважаю, що Іран має власний порядок дня. Іранці проти присутності американських військ в Іраку. Вони вважають, що це загрожує їхній безпеці. Природно, що вони роблять все, щоб ускладнити життя американських військ в Іраку. Але іракці також страждають від цих дій. Тому ми розглядаємо як втручання, зокрема, контрабанду зброї в Ірак. Іранці надають політичну підтримку деяким групам в Іраку, допомагають їм грошима та зброєю. Це частина політичної гри в Іраку. Завершуючи, я можу сказати, що Іран грає подвійну роль. Разом із тим ми намагаємося розвивати співпрацю, вже підписали багато угод з іранською владою, але дуже чітко даємо зрозуміти, що проти будь-якого втручання з Ірану та інших країн.
— Як у вашій країні ставляться до зусиль Ірану заволодіти ядерною зброєю?
— Ми проти того, щоб будь-яка країна заволоділа атомною зброєю, бо це означатиме велику небезпеку не лише для Іраку, але й для усього регіону. Це може призвести до гонки ядерних озброєнь. Це дуже небезпечно. Разом із тим, я вважаю, що Іран має право на володіння ядерними можливостями, які можуть використовуватися в мирних цілях. Це його право, а також право будь-якої країни. Ми також хотіли б використовувати власні ядерні можливостей для мирних цілей.
— Чи не існує побоювань в Іраку, що протести опозиції в Ірані, які розпочалися після президентських виборів, можуть певним чином вплинути на вашу країну чи двосторонні відносини?
— Звісно, ми спостерігаємо, як розвивається ситуація в Ірані. В цій країні відбулися президентські вибори. Опозиція заявляє, що їхні результати було сфальсифіковано. Вона влаштовує протести, а уряд використовує всі доступні заходи, щоб покласти край демонстраціям. Це повністю внутрішня справа. Ми не хотіли б, щоб Іран був нестабільною країною. Ми хотіли б бачити, що Іран може вирішити цю проблему мирним способом. Бо будь-яка нестабільна країна в цьому регіоні може вплинути на інші країни. Сподіваємося, що влада Ірану знайде рішення, яке служитиме інтересам іранського народу.
— Давайте поговоримо про роль України в стабілізації Іраку. Адже свого часу український військовий контингент чисельністю 1600 чоловік перебував у вашій країні і через проблеми з безпекою змушений був покинути Ірак. Якої підтримки з боку Києва ви очікуєте тепер?
— Так, українці підтримували Ірак від самого початку зміни режиму. І ми це дуже цінуємо. Українські військові зіграли дуже важливу роль у провінції Кут (Васіт). Я також гадаю, що вони дуже подобалися іракцям. На мою думку, українці зіграли позитивну роль, допомагаючи Іраку забезпечити стабільність у боротьбі з тероризмом. Після виведення українського контингенту ситуація дещо змінилася. І тепер меншу роль відіграє невелика кількість українських військових радників, які залишилися. Вони беруть участь у навчальній діяльності, що дуже важливо для нас, і таким чином допомагають навчати і тренувати наші сили внутрішньої безпеки, щоб ті взяли відповідальність на себе.
Але гадаю, що зараз ми хотіли б бачити більше української присутності в Іраку, зокрема трансформацію військової підтримки у цивільну. Я хотів би, щоб в Іраку було більше бізнесменів, інвесторів, компаній із продукцією, якою дуже славиться Україна. Ми можемо співпрацювати у сфері сільського господарства, купувати українське зерно. Ірак також потребує технології, ноу-хау, досвід, який Україна має в деяких галузях. Нам хотілось би скористатися цим. Навчання ще одна сфера, у якій українці можуть нам допомогти у підготовці кадрів для різних галузей. Вважаю, що Україна може робити великий внесок у розбудову Іраку, перетворившись із солдатів війни на солдатів миру.
— Що заважає все це робити?
— Я вважаю, що ми маємо вдосконалити і впорядкувати наші відносини. Зараз ми ведемо переговори щодо підписання різних меморандумів про взаємопорозуміння між різними урядовими структурами Іраку та України. Очікується підписання угоди між міністерствами закордонних справ обох країн. Інші угоди перебувають на стадії підготовки. А коли все це буде підписано, тоді зможемо сказати, що наші відносини знаходяться на вірному шляху. І потрібно буде лише знайти механізми реалізації цих угод. Ми також хотіли б бачити активніший обмін і тісніші відносини між міністерствами та комерційними секторами наших країн. Ми також зацікавлені в тому, щоб високопоставлені українські урядовці відвідували Ірак, зустрічалися зі своїми колегами. І навпаки, щоб іракські високопосадовці відвідували Україну. Я вважаю, що такого роду обмін допомагав би готувати угоди. Ми на правильному шляху. Все, що нам потрібно, — час для імплементації угод.
— Чи бачите ви справжню зацікавленість з боку президента та прем’єр-міністра розвивати двосторонні відносини?
— Я вважаю, що наші країни переживають критичний період політичного життя, зокрема готуються до виборів, які відбудуться у січні. На мою думку, нам потрібно підготувати грунт на рівні експертів чи високопосадовців, щоб угоди було підписано. А коли вибори в обох країнах буде завершено і сформовано нові уряди, тоді ми зможемо розвивати двосторонні прямі відносини між адміністраціями Іраку та України.
— Пане Абаві, ви не згадували співпрацю в газонафтовому секторі. Чи є там якісь перепони для приходу українських компаній у цей сектор?
— Нічого не заважає співпраці в енергетичному секторі. З цього питання вже відбувся обмін думок двох сторін. Ми розмовляли й обговорювали з українською стороною те, як Україна може бути залучена до розвитку нафтової галузі Іраку та інвестування в цю галузь. Також обговорювалась можливість закупівлі нашої нафти та газу українською стороною. Нам лише потрібно, щоб відповідальні особи у цій галузі обмінювалися ідеями і дійшли згоди про співпрацю. Український уряд і бізнесмени не повинні сидіти і чекати, що іракці прийдуть до них. Я буду відвертим, від початку стабільності з Іраком починають співпрацювати багато країн, які раніше побоювались виходити на цей ринок. Я маю на увазі країни із дуже сильною економікою, великими коштами, інвестиціями, які можуть конкурувати та перемагати. Це Франція, Німеччина, Японія, Австралія, Росія та Китай. Усі вони вже знаходяться тут, в Іраку. Багато країн відкривають посольства, торгівельні місії. Кожного тижня Ірак відвідує високопосадовець з якоїсь із цих країн. Звісно, їхні погляди спрямовані на економіку. Тому я вважаю, що українці не повинні сидіти і чекати. Вони мають приходити сюди інакше втратять можливості. А можливості і потенціал Іраку — величезні. Наша країна потребує всього. Ми імпортуємо багато речей, потребуємо інвестицій, відновлення нашої промисловості. Якщо український уряд чи приватний сектор хочуть і можуть робити бізнес в Іраку, вони повинні йти сюди, і швидко.
