Якось після помаранчевої революції я сказав, «коли полум’я революції гасне, важливо робити все можливе, щоб його підтримувати», а також тиск на Європейський Союз і його громадян, які лише нещодавно відкрили існування України, щоб змусити їх зацікавитися східним сусідом. Сьогодні більш ніж через чотири роки після незабутніх подій на Майдані цей заклик є навіть більш сучасним. Звісно, у часи звичних щоденних справ на противагу часам революції таке завдання є менш видовищним, більш складним і таким, що потребує більше часу.
Теж саме було у випадку парламентської конференції Схід — Європейська політика сусідства, яка відбулася минулого тижня в Європейському парламенті в Брюсселі. Від часу, коли зародилася ідея провести таку конференцію, пройшло більше року, щоб організувати її. Але, зрештою, вона відбулася.
Однак до самого останнього моменту ми не були певними, чи всі запрошені приєднаються до нас. Але, на щастя, всі прибули на конференцію. Ми приймали парламентарів з Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови та України, а також представників білоруської опозиції.
Незважаючи на значний інтерес з боку депутатів Верховної Ради, українська делегація була найменшою. Єдиним представником був голова комітету з питань європейської інтеграції. Але як дехто каже, має значення не кількість, а якість!
Як жорсткий критик Європейської політики сусідства (ЄПС) Тарасюк здивував багатьох відкритим підходом до цієї теми, не виключаючи активної участі України в ЄПС. З іншого боку, всі промовці від ЄС, включаючи Беніту Ферерро-Вальднер, неначе відповідаючи на застереження України щодо ЄПС, постійно стверджували, що участь в цій політиці не забороняє країнам у майбутньому стати членами ЄС. Вони також підкреслювали необхідність того, щоб ЄПС була пристосована до кожної країни, відповідно до місцевих умов і особливостей. У результаті, два принципи були вписані в підсумкову заяву, яка була ухвалена всіма делегаціями наприкінці конференції.
Я не ворожка. Але якщо представлений Борисом Тарасюком підхід буде підтриманий українським урядом, це означатиме прорив і дуже позитивний! Так, як завжди, ми маємо бути терплячими і побачити, що принесе майбутнє.
Загалом, ідея парламентської співпраці ЄПС — Схід була схвально зустрінута всіма делегаціями. Особливо з Кавказу і Молдови, які прагнуть до більшого залучення ЄС до вирішення заморожених конфліктів у їхніх дворах. Хоча ЄПС не є інструментом для вирішення таких питань, але корисним може бути все, починаючи від наближення цих країн до повнокровної демократії, європейських стандартів і поваги до прав людини.
Багато промовців підтримали нещодавню польсько- шведську пропозицію щодо Східного партнерства (про яке я писав у попередній колонці». Багато також погодились, що наша ініціатива щодо заснування парламентської співпраці з країнами, які охоплені ЄПС на сході, доповнює цю пропозицію, надаючи їй парламентського виміру, а відтак більше демократичної легітимізації.
Не дивно, що більшість членів Європейського парламенту, які брали участь у конференції, були з нових країн-членів ЄС, а саме з країн Східної Європи. За очевидних причин ми найбільше зацікавлені в нашому близькому сусідстві на Сході, так само як країни на узбережжі Середземного моря у сусідах з Північної Африки. Дехто в Брюсселі ставить під сумнів ідею поліпшення наших відносин з нашими східними партнерами. Я можу зрозуміти, що з точки Іспанії та Португалії це може не мати багато сенсу, але ми маємо право пропагувати наші інтереси, так само як це роблять південні країни ЄС, які пропагують, наприклад заснування Середземноморського союзу.
Як я вже нещодавно писав про Східне партнерство і пишу зараз про нашу парламентську співпрацю, залишається лише побачити конкретні результати і остаточну форму обох ініціатив. А добра річ, про яку ми можемо вже сказати, це сам факт, що така пропозиція обговорюється, ідеї починають циркулювати між різними інституціями ЄС, люди їх коментують, в них зацікавлені мас-медіа, щось трапляється — значить тиск зберігається!
