Естонія затримала 11 підозрюваних, серед яких росіяни та естонці, яких звинувачують у прокладанні двокілометрового трубопроводу для нелегального перекачування горілки з Росії. Оскільки алкогольні напої у Естонії коштують приблизно в півтора разу дорожче, ніж у східного сусіда, бізнес мав бути прибутковим. Це вже не перший приклад такої плідної співпраці естонців та росіян, тим паче, що спільна мова знаходиться легко, а частіше її й шукати не потрібно.
Чверть усього населення Естонії складають росіяни — такою на сьогодні є офіційна статистика. Кожен третій росіянин, що постійно проживає у Естонії, до сих пір є особою без громадянства, власником так званого сірого паспорту, ще 19 відсотків росіян живуть у республіці з російськими паспортами. (власники сірих паспортів фактично є громадянами Естонії та Росії одночасно. Але вони не мають права голосу на виборах. Переважно це люди, що переселилися в Естонію в радянський період).
І якщо старше покоління російських естонців, що приїхали сюди за Радянського Союзу, без вагань відповідають на запитання про національність — росіянин, то молодшому відповідь дається важче.
«Я — естонець», — трохи подумавши говорить Нікіта, 17-річний студент літньої школи для російськомовних «У центрі Таллінна». «Все життя живу в Естонії, а в Росії був разів зо п’ять, на канікули до родичів батьків їздив. Але я дуже погано говорю естонською і батьки мої за паспортом росіяни». Питання національності залишається відкритим для 40 відсотків молодих російськомовних естонців, свідчать останні опитування. Якщо визначати національність за батьками, то всі вони — росіяни, в той же час дітям, що виросли в Естонії й знають рідну країну батьків тільки як туристи чи з розповідей батьків, Росія чужа.
Для багатьох людей причиною, що утримує їх від отримання естонського громадянства, є те, що у повсякденному житті вони легко обходяться без знання естонської мови. А для отримання громадянства потрібно скласти іспит з естонської мови та тест на знання конституції країни. Адже, на думку естонських політиків, автоматичне надання громадянства росіянам, що жили в Естонії, перетворило б на абсурд боротьбу естонців за незалежність та виправдовувало б русифікацію за радянських часів. Утім, під натиском ЄС ці правила були спрощені, але до 2007 року всього лише половина росіян забажали отримати естонське громадянство.
КОЖНОМУ СВОЯ ОСВІТА
Російськомовні мешканці нерідко відправляють своїх дітей в російські школи, де всі предмети викладають російською, а естонська мова подається як іноземна. Тому росіяни та естонці з дитинства залишаються кожен у своїй мовній общині. «Система освіти зміцнює поділ на російську та естонську общини. Випускникам російських шкіл у зв’язку з недостатнім знанням естонської мови складніше вступити в естонські виші, тому вони фактично опиняються в нерівному становищі з естонцями на ринку праці», — говорить Михайло Горобов, студент Технічного університету Таллінна. «Я вивчаю програмування, мені легше, бо більшість літератури англійською, інша російською, хорошої літератури естонською з моєї теми мало. А взагалі, швидше за все працюватиму англійською, бо знання естонської не вистачить, а з російською багато не заробиш», — розповідає студент.
Статистика підтверджує, що безробіття серед російськомовного населення Естонії на порядок вище, ніж серед самих естонців, адже більше ніж половина росіян не говорить естонською навіть на базовому рівні.
Існує й інша статистика — успішного бізнесу естонських росіян. Переважна більшість з них власники компаній, що займаються транзитом, транспортом, металообробкою, деревообробкою. Співробітники таких компаній теж росіяни, естонців же наймають як діловодів з невеликою зарплатнею. Багато таких компаній транснаціональні, тому вони не страждають від зміни російсько-естонських стосунків. Але є й бізнес, який страждає з погіршенням політичного співробітництва між країнами. Валерій Мячин, директор меблевої фабрики «Нарова», що у естонському місті Нарва (130 кілометрів від Санкт-Петербургу), переважну більшість своєї продукції експортував до Росії, але після того, як там вирішили зменшити споживання естонських товарів, Мячину доводиться шукати інші ринки збуту продукції.
РОСІЙСЬКІ БУДНІ ТА ЕСТОНСЬКІ СВЯТА
Естонські росіяни вже звикли до свого життя у цій балтійській країні, тим паче, що знаходять тут всі умови, щоб почуватися, як удома. Перша кнопка телевізору звичайної російської родини в Естонії й сьогодні належить ОРТ, тільки тепер канал став ніби місцевим — Першим Балтійським, і після російських новин починаються естонські — російською мовою. В газетних кіосках завжди є російськомовні газети та журнали, а в плеєрах естонських росіян звучать виконавці східного сусіда: Діма Білан та Тімоті, але музика — то більше справа смаку.
У Таллінні є магазини з продуктами для росіян: пельмені заморожені, квас. А трохи віддалік від центру — єдиний у місті ринок, де можна знайти все: від їжі до одягу, й саме там панує російська. Самі ж естонці не люблять з’являтися на ринку. У цю країну також не забувають заїжджати і виконавці російської естради, адже ціни на квитки на порядок вищі, ніж у Росії, а аудиторія та ж.
Утім, є заходи, на які росіяни воліють не з’являтися, як, наприклад, святкування дня повернення незалежності Естонії 1991 року, яке традиційно проходить 20 серпня на Співочому полі, найбільшій відкритій сцені країни. «20 серпня? А що буде в цей день?», — перепитує Кирило, 17-річний студент школи «У центрі Таллінна». «А, відновлення незалежності... Я не вважаю це за свято. Я ходив туди лише раз, більше не буду. Купа людей збирається та співає пісеньки естонською, я не піду туди», — говорить він і знизує плечима. На Фестиваль пісні, як називають це свято, з’їжджаються тисячі естонців з різних куточків країни, щоб співати національні пісні, як це було 1991 року. Тоді в Радянському Союзі була спроба державного перевороту, яка і привела до відновлення незалежності трьох балтійських держав.
«Сьогоднішній день — День відновлення незалежності нашої держави. Можна її критикувати, можна говорити, що потрібно виправити — і виправляти потрібно, але це наша держава, ми її відвоювали. Це наша перемога», — говорить Едгар Савісаар, мер Таллінна, у виступі перед початком святкування 17-тої річниці відновлення незалежності.
Втім, Естонія після 17-ти років незалежності не може вважати інтеграцію російськомовної меншини успішним проектом. Це проявляється в тих чи інших подіях, як, наприклад, заворушення в квітні минулого року, приводом до яких стало перенесення пам’ятника радянським солдатам з центру Таллінна на військове кладовище на околиці міста.
«На мою думку, проблема російської молоді в Естонії саме в тому, що вони переважно не відчувають до кінця естонської культури так добре, як естонці», — говорить Марія Юргенталь, викладач англійської в школі для російськомовних жителів Таллінна. «Але в той же час вони не відчувають російську культуру так добре, як росіяни. Відповідно, коли вони приїздять до Росії, їх сприймають як іноземців, але й на території своєї батьківщини Естонії — вони теж ніби іноземці».
