«Політика Заходу щодо Росії не є безнадійною за трьох
умов. По-перше, Захід має нарешті визнати, що в Росії, ніколи не було ні
вільного ринку, ні демократії. Жоден потік доларів до цієї країни не витягне
її з кризи. Росія — то бочка Данаїд, і кожен долар, спрямований туди, нині
потрапить або до кишені спекулянта, або до швейцарського сейфу. Інакше
кажучи, сьогодні лише самі росіяни можуть спробувати врятувати країну власним
коштом.
По-друге, позиція Заходу щодо Росії потребує ретельного перегляду. Захід
мусить нарешті погодитися з фактом, що немає вже «друга Бориса» як вірогідного
співбесідника в Москві. Закінчилися поплескування й посмішки. Захід має
перейти від філантропії до стратегії. І насамкінець, Захід має заявити,
що девальвація рубля й фінансовий крах — то не причини, а наслідок браку
демократії та ринку. І російська криза полягає не в надмірі реформ, а в
їхній нестачі. Інакше кажучи, гроші — то важливо, але важливіші інституції,
і хвороба Росії пояснюється не браком доларів, а відсутністю держави.
«Газета Виборча», Польща
«Втручання президента Клінтона не дасть нічого. Після краху Радянського
Союзу 1989 року рубль було девальвовано стосовно долара у 8 тисяч разів.
Нещодавня девальвація проти такої цифри є мізерною. Але десять років тому
Радянський Союз більш-менш забезпечував себе основними товарами, тоді не
було фінансових ринків для закордонних «інвесторів», також не було місцевих
ділків, що маніпулюючи економікою сумнівними шляхами нажили величезні гроші.
Паніка пояснюється тим, що нинішні події відбуваються за інших обставин,
коли жертвами стають не лише звичайні росіяни, але й закордонні спекулянти.
Було б помилкою зображати спекулянтів і банкірів як інвесторів, оскільки
вони не інвестують в економіку. Курс рубля до твердої валюти було довільно
зафіксовано владою, однак він підтримувався закордонними позиками і надавав
можливість росіянам та іноземцям заробляти величезні відсотки на урядових
облігаціях. Кошти на обслуговування цих позик становлять нині чи не половину
доходів федерального уряду. Більшість цих грошей і прибутків від експортної
торгівлі тримається за кордоном. А якщо й зберігається в Росії, то в реальній
валюті — доларах. Торгівля між підприємствами та розрахунки із податковою
інспекцією здійснюються переважно за допомогою векселів і бартеру. Попри
всі розмови про реформи, й досі зберігається стара радянська безготівкова
економіка, щоправда трохи модернізована. Російський експорт майже повністю
складається із сировини, напівфабрикатів (таких, як алюміній) і озброєнь.
Усім цим заправляють олігархи, які поєднують власність і управління фірмами
із високими посадами в центрі та на місцях. Ситуація нагадує міста-держави
середньовічної Італії.
Те, що ми бачимо тепер, є результатом царської і радянської некомпетентності
у поєднані із сучасною жадібністю підприємців. Спроби закордонних експертів
і консультантів за десять років допомогти нинішнім правителям, зробити
справжній поступ до ринкової економіки виявилися малоуспішними. Більшість
тих, хто перебуває при владі в Росії, відкинули поради. Вони підозрюють
нас у намаганні зруйнувати Росію як Велику державу. Окрім цього вони вважають,
що їхні збанкрутілі фабрики є цінними й прибутковими для потенційних іноземних
партнерів. Вони дивуються, чому ми не хочемо туди інвестувати. З цих міркувань
план Маршалла не допоможе Росії».
«Таймс», Велика Британія
«Судячи з того, як неймовірний союз між російським прокапіталістичним
керівництвом і його комуністичними критиками розвалився у неділю ввечері,
можна дійти висновку, що ці люди не мають жодного уявлення, що робити зі
своєю країною. Уряд Бориса Єльцина і комуністи, які переважають у парламенті,
мають багато ідей, як вберегти країну від скочування до соціального хаосу
й статусу держави третього світу. Проблема в тому, що їхні ідеї діаметрально
протилежні. Більшість західних демократій сприймають правління закону й
розподіл влади між виконавчою, законодавчою та судовою гілками влади. Тим
часом Росія, попри великі потуги, залишається місцем, де популярність чи
непопулярність керівника країни впливає не лише на його повноваження, а
й на легітимність».
«Нью-Йорк Таймс», США
«Борис Єльцин відчув, що йому нічого не лишається, крім молитися. Отож
він пішов до церкви аби віч-на-віч поговорити з Богом.
«Повір мені, Боже, я старався з усіх сил, — сказав він. — Я навіть експериментував
із тим, що капіталісти називають ринкові засади й демократія. Проте нічого
не допомогло. Будь ласка, скажи мені, коли настане край цьому безладдю?»
«Борисе, — відповів Бог, — не знаю, не знаю. Але одне точно — я до цього
не доживу».
«Асахі», Японія
