Причини «інвестиційного страху» щодо України більш-менш відомі — застосування неринкових методів, дискусії з приводу реприватизації... Дамоклів меч під назвою «вибори-2006» змушує владу грати за інтереси простих громадян і втілювати в життя гасла-обіцянки «бандитам — в’язниці», а з іншого боку, ці зовні прості декларації виконати виявилося непросто, якщо взяти до уваги основи міжнародного права та інвестиційні ризики. Упевненість вітчизняних і зарубіжних бізнесменів у чесній співпраці з владою зростатиме, якщо популістські соціальні витрати буде підтримано ліберальною, заздалегідь озвученою податковою політикою. Політично не заангажований погляд збоку — завжди корисний. На запитання «Дня» відповідає Постійний представник програми розвитку ООН в Україні Френсіс О’ДОНЕЛЛ.
— Наскільки істотні, на вашу думку, зміни в Україні після помаранчевої революції?
— Вони — разючі, передусім, що стосується свободи ЗМІ. В економіці також видно зміни, хоча вони суперечливі. Проблема в тому, що багато українських підприємств потребують капіталовкладень із різних джерел, включаючи спеціальні економічні умови. Подібні контрактні домовленості вже мають місце, але це, скоріше, винятки з правил для інвестицій. Незважаючи на постійні запевнення влади про швидку лібералізацію стосунків влада — бізнес, особисто я був здивований, коли довідався, що велика кількість підприємств змушені, як і колись, пройти ряд перевірок різних держслужб і що існує приблизно 150 видів ліцензій для роботи підприємств, а сама робота регулюється 1300 актами. Тому ні зарубіжні інвестори, ні місцеві підприємці не зможуть процвітати в такій забюрократизованій системі.
— Інакше кажучи, ви рекомендуєте якомога скоріше скасувати так би мовити закон «про регуляторну гільйотину»...
— Потрібно скрізь запровадити давно передбачену процедуру «одного вікна» для реєстрації нових бізнесменів, усунути надмірне та паралельне держрегулювання, в тому числі в питанні ціноутворення, надати чинності Закону про фінансову безпеку, як невід’ємну частину захисту інтересів акціонерів, запровадити міжнародні стандарти звітності (IFRS), щоб створити прозорий і відкритий контролюючий процес, провести необхідні податкові реформи, щоб підвищити конкурентоспроможність України в довготерміновому аспекті й викликати підвищення податкових прибуткових статей. Ще вам необхідне скасування практики політичних призначень, подальше реформування митниці. Робота уряду має бути максимально прозорою, а всі його ухвали доступними для будь-якого громадянина. Уряд повинен створити незалежну комісію, яка займатиметься питаннями регуляції бізнесу та служити гарантом виконання ухвал. До цієї комісії потрібно запросити людей — експертів і спостерігачів із інших інституцій, для прискорення прийняття ухвал і зміцнення виконавчості. Група фахівців має розташовуватися на найвищому рівні, безпосередньо в офісах Президента і прем’єр-міністра.
— Як ви оцінюєте дискусії про реприватизацію в Україні?
— Багато інвесторів були готові вкладати в економіку України мільйони доларів, але щойно суми було подвоєно або збільшено ще більше, їх порив швидко вщух. Якщо підійти до питання реприватизації «Криворіжсталі», то можна говорити про спробу змінити ціну, в межах 1,6 — 2 мільярда доларів, а за деякими даними до 3 млрд. Спочатку говорилося про 3 тисячі, потім щонайменше про 29 випадків приватизації, що мають бути переглянуті. Скільки насправді має бути подібних випадків — 29, 150, 3 тисячі — ніхто не знає. Багато говорилося в пресі не лише про припинення приватизації, але й про націоналізацію великих підприємств, які потім можуть виставити на приватизацію вдруге. Всі ці чутки — як відро холодної води для інвесторів. У вас були найкращі можливості для розвитку ринку, що виникли під час помаранчевої революції і після неї, про які інші країни лише мріють. Я маю на увазі абсолютний спалах інтересу до України. Такого раніше не було. Протягом двох місяців Україна була №1 у списку новин, увагу всіх було сфокусовано на президентських виборах. Можна вважати, що в України була абсолютно безпрецедентна безкоштовна всесвітня PR-кампанія. Багато країн платить мільйони, десятки мільйонів за таку рекламу. І, як результат — абсолютний феноменальний інтерес до країни з боку інвесторів, які дивляться на Україну не лише тому, що бачили її по телевізору, а ще й тому, що розуміють, що внаслідок помаранчевої революції Україна перебуває на чіткому шляху до європейської інтеграції, в міжнародні організації. Обрано демократичний напрямок руху країни, плюс феноменальне зростання очікувань власного народу. Тому здавалося, що будь-який проект розвитку бізнесу в країні буде надійним. Зараз можна сказати, що Україна втратила унікальний шанс для бурхливого потоку інвестицій, а значить, і для свого перехідного економічного зростання. Однак ситуація значною мірою поправна, і круглий стіл показав, що нова українська влада розуміє, яким має бути рух далі, щоб досягнути економічних успіхів. Туреччина зараз показує зростання ВВП 12%. І ви можете чекати на значне зростання економічних показників у майбутньому, навіть за умови, що за прогнозами глобального ринку весь його обсяг став зменшуватися, а провідна роль перейшла до Китаю. Навіть, незважаючи на це, в України можливе зростання ВВП — не менше аніж 8% цього року, а може, й більше, якщо будуть інвестиції. На цьому тлі розмови про реприватизацію здаються абсолютною дурістю та абсурдом. Може, й удасться виграти щось політично, але натомість ви втратите потенційних інвесторів. Уже втрачено п’ять місяців, і потенційні втрати інвестицій обчислюються мільярдами доларів.
— Наскільки продуктивним був «інвестиційний дощ» у інших країнах?
— Порівняймо становище в інших країнах. Наприклад, Польща, де середні інвестиції на рік становлять 0 на кожного мешканця. В Україні немає навіть . Візьмімо Сербію та Чорногорію. Сербія в 90-х роках брала участь у війні на Балканах, майже всю інфраструктуру в країні було зруйновано. 2003 року обсяг інвестицій становив ,3 млрд. при населенні в 10 мільйонів осіб. В Україні населення вп’ятеро більше, але значних інвестицій немає, хоча, за оцінками, має бути не менше аніж — 8 млрд. на рік. А насправді — — 1,5 млрд. Не забувайте, що Сербія, яка лише два роки тому вийшла зі збройного конфлікту, ще повністю не оговталася від наслідків військової кампанії. У вас мирна країна, що є великим плюсом, у вас немає конфліктів, подібних до Балканського, до того ж високий потенціал, високий рівень розвитку науки та технологій. У Сербії цього всього немає, але подивіться на рівень інвестицій. Може, в українській економіці і є певна занедбаність, не вся вона за останнім словом техніки, є економічна дисфункція, корупція, але немає руйнування, є інфраструктура, є ринковий потенціал. Чому ви самі гальмуєте інвестиції? За нашими підрахунками, для країни такого розміру, як Україна, інвестиції мають бути на рівні — 20 млрд. на рік, а замість цього — нічого, лише втрати.
— Чи прислухаються в Україні до рекомендацій міжнародних експертів?
— Президент, прем’єр і спікер перед широкою аудиторією виступили з узгодженим Меморандумом із питань реприватизації, прийнятих незадовго до круглого столу (так званого «міні-Давосу»). Це дуже позитивний знак для інвесторів, можна дійти висновку, що реприватизації на основі чинного законодавства не буде. Проблема в тому, що дуже багато невідповідностей у юридичній системі. Це відзначає багато хто, в тому числі й Президент, і прем’єр. Треба постаратися зробити так, щоб суди не лише продовжували виности ухвали, але щоб ці ухвали діяли. Багато інвесторів вигравали справи в суді, але так і не побачили втілення ухвал судів на практиці. Доводиться звертатися до Арбітражного суду, і навіть якщо справу виграють, то це відбирає час, гроші, енергію. Ми говорили неодноразово: вам не потрібно вигадувати спеціальний «український шлях», і це означає — не ігнорувати всі поради друзів або не відмовлятися вивчати досвід інших країн. Головна порада, яку адресовано Президентові: не відмовляйтеся від допомоги, прийміть наші пропозиції, створіть свою власну думку, яка застосовна для України, вивчіть досвід інших країн, може, не на всі 100%, але вирішіть, що може бути корисно для України, що ви хочете змінити в Україні, і рухайтеся в цьому напрямкові. Поради Комісії «Блакитна Стрічка» за назвою «Пропозиції Президентові — Нова хвиля реформ» прочитало багато високопоставлених осіб України, дехто говорив нам, що це важливий документ і до більшості цих порад прислухаються. Якщо ви хочете досягнути швидкого прогресу в галузі реформ, то повинні відчинити двері для діалогу. Ряд місцевих адміністрацій вже почали проводити консультації з народом. Але цього не досить, бо це консультаційний процес із простими людьми, а не з експертами найвищого світового рівня. Хоча такий тип діалогу і не досконалий, але він спрямований на реформу, а тому також є важливим.
